Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №754/11599/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1021/26

Справа№754/11599/26

Вирок

Іменем України

03 липня 2026 року

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження №12026105120000239 від 03.06.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, непрацевлаштованої, не має на утриманні малолітніх дітей, не інваліда, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,

-20.05.2024 року Деснянським районним судом за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України останню звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, покарання не відбуте, особа перебуває в розшуку,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 03.06.2026 року приблизно о 15 год. 40 хв., перебуваючи неподалік станції метро «Лісова» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, на зупинці громадського транспорту, виявила на асфальті фрагмент блістеру із вмістом однієї таблетки білого кольору та одну таблетку білого кольору, які містили наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон (фенадон). У цей час, у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичного засобу - метадон (фенадон), для особистого вживання без мети збуту.

Діючи умисно, з метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на незаконне придбання наркотичного засобу - метадон (фенадон), ОСОБА_3 вказаний фрагмент блістеру із вмістом однієї таблетки білого кольору та одну таблетку білого кольору придбала шляхом підняття та помістила до центрального відділення сумки, яка була при ній, чим незаконно придбала та розпочала незаконно зберігати для особистого вживання без мети збуту.

Після чого ОСОБА_3 03.06.2026 року, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб метадон (фенадон), продовжуючи свої незаконні дії, попрямувала до станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де приблизно о 15 год. 50 хв., у вестибюлі вказаної станції метро і була зупинена працівником поліції, та на запитання щодо наявності предметів та речей, обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомила, що у центральному відділенні сумки знаходиться наркотичний засіб - метадон (фенадон), який вона придбала та зберігала за вищевикладених обставин при собі для особистого вживання без мети збуту.

Після того, ОСОБА_3 була затримана в порядку статті 298-2 КПК України та у присутності двох понятих, в ході особистого обшуку, у останньої було виявлено та вилучено із центрального відділення сумки, яка була при ній, фрагмент блістеру із вмістом однієї таблетки білого кольору та одну таблетку білого кольору з вмістом наркотичного засобу метадон (фенадон).

У вилучених 03.06.2026 у ОСОБА_3 на станції метро «Лісова» КП «Київський метрополітен» у м. Києві та наданих на дослідження двох таблетках білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою в речовині 0,044 г.

Метадон (фенадон) згідно зі Списком №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці 2 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що до 0,02 г метадон (фенадон) є невеликим розміром, від 1,6 до 20,0 г - великим розміром, 20,0 і більше - особливо великим розміром.

Отже, кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу -метадон (фенадон), у невеликих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,02 г та не перевищує 1,6 г.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою від 25 травня 2026 року обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України, не оспорювала встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності за правилами спрощеного провадження.

Суд шляхом дослідження відповідної заяви встановив, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

При цьому, відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вважає доведеним те, що обвинувачена ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, скоїла кримінальний проступок та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 309 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком, особу обвинуваченої і обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає - щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального проступку, особу винної, яка раніше судима за вчинення аналогічних правопорушень: вироком Деснянського районного суду від 20.05.2024 засуджена за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, покарання не відбуте, перебуває в розшуку; на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 11.03.2015 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання стимуляторів Психотичні розлади, не працює, отже не має постійного джерела доходу.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачена офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у неї майна та заощаджень.

Крім того, суд враховує, що обвинувачена засуджена вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України останню звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Покарання не відбула, покладені на неї судом обов`язки в період іспитового строку не виконала, згідно вимоги УІАП ГУНП у м. Києві від 04.06.2026 року перебуває в розшуку; згідно із відповіддю Деснянського районного відділу з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 12.06.2026 № 2350/32/22/1-26 ОСОБА_3 з 29.07.2024 перебуває на обліку в органі пробації, покладені на неї рішенням суду обов`язки не виконала, відносно ОСОБА_3 заведено розшукову справу № 05-84 від 08.01.2025; - отже, обвинувачена належних висновків для себе не зробила та вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане із незаконним обігом наркотичних засобів.

Вказані обставини свідчать про те, що попередньо призначене покарання не досягло мети, визначеної ст. 50 КК України, а тому суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченої без призначення більш суворого покарання із реальним його відбуттям.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченою діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинувачену, зокрема те, що вона раніше судима, покарання не відбула, покладені на неї судом обов`язки в період іспитового строку не виконала, перебуває в розшуку, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 11.03.2015 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання стимуляторів Психотичні розлади, не працює, офіційного заробітку не має, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Крім того, суд враховує, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Однак, ОСОБА_3 покарання не відбула, покладені на неї судом обов`язки в період іспитового строку не виконала, згідно вимоги УІАП ГУНП у м. Києві від 04.06.2026 року перебуває в розшуку (розшукова справа № 05-84 від 08.01.2025), відомості про звільнення засудженої від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відсутні.

Так, згідно із статтею 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_3 засуджується цим вироком, було нею вчинене після постановлення Деснянським районним судом м. Києва попереднього вироку від 20.05.2024 року, яке засуджена не відбула, а тому підлягають застосуванню положення ст. 71 КК України.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, суд до призначеного покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3850 гривень 88 копійок.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати винною ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 309 КК України і призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року до покарання за новим вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 (двох) років та 1 (місяця) обмеження волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили та фактичного приведення його до виконання.

Речові докази, а саме:

- фрагмент блістеру із вмістом однієї таблетки білого кольору та одну таблетку білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - Метадон (фенадон), масою 0,044 г, який знаходиться в камері схову речових доказів УП в метрополітені ГУНП у м. Києві, квитанція №007932 - знищити.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави 3850 гривень 88 копійок витрат на залучення експертів.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченій, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1