Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №754/21567/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/106/26

Справа №754/21567/25

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в особі головуючого - судді Сенюти В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов обґрунтовує наступним:

20.11.2025 перебуваючи під вартою в будівлі по АДРЕСА_1 , в якій знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу було вручено протокол про адміністративне правопорушення №б/н від 20.11.2025, зі змісту якого вбачається, що він підлягаю притягненню до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП про адміністративні правопорушення. Позивач 01.12.2025 засобами поштового зв`язку направив на адресу місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказана на офіційному веб-сайті Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації заяву №б/н від 01.12.2025, в якій просив закрити адміністративну справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП па підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП; розгляд адміністративної справи здійснювати без участі позивача на підставі частини 1 статті 268 КУпАП; повідомити про результати розгляду адміністративної справи. 03.12.2025 за результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №5222, згідно якої визнано винним позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляд справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Позивач не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_4 повістку з вимогою з`явитися 17.10.2024 до вказаного органу в зазначений час. Також, у разі спливу строку накладення адміністративного стягнення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язаний був припинити будь-які дії, спрямовані на притягнення особи до адміністративної відповідальності, незалежно від будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню саме під час розгляду справи, у тому числі й вини особи. Позивач вважає постанову № 5222 від 03.12.2025 протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та адміністративного права, а також такою, що порушує його права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, про розгляд справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення ухвали, на його електронну адресу, що підтверджується довідкою про отримання.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.12.2025 за результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесена постанова №5222, згідно якої визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляд справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Згідно даної постанови, позивач 17.10.2024 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці №402675. За матеріалами справи про адміністративне правопорушення установлено, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме: у зв`зку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строкув передбачених ст.38 цього Кодексу.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військово-обліковим документом, згенерованим за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», номер в реєстрі Оберіг 1802202313203801000291(а.с.10).

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Положенням абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно абз 8 ч. 3 ст. 22 цього Закону у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз.1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач в обгрунтування вимог позову вказав про те, що не був повідомлений належним чином про виклик до відповідача, зокрема не отримував повістки від 17.10.2024.

Зважаючи на викладене, після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» або «відсутність адресата за адресою».

Варто зауважити про те, що відсутні відомості про те, що працівниками Укрпошти було здійснено належні заходи оповіщення позивача та спроби вручення повістки позивачу, зокрема відсутні відомості про те, що позивач відмовився від отримання поштового відправлення, або був відсутній за зазначеною адресою.

Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Зі змісту приписів частини 1 статті 249, частини 1 статті 279-9, частини 5 статті 283 КУпАП вбачається, що особа щодо якої розглядається справа про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, яке передбачене статтею 210-1 зазначеного Кодексу може подати відповідну заяву щодо не оспорення допущеного порушення та притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, в абзаці 3 пункту 15 якої також передбачений спосіб винесення постанови після визнання особою правопорушення.

Стаття 284 КУпАП встановлює види постанов по справі про адміністративне правопорушення, а саме: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Окрім цього, пунктом 12 Інструкції встановлено, що у справі керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення - за формою згідно з додатком 4 а у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання правопорушення - за формою зі ідно з додатком 6.

2) про закриття справи - за формою згідно з додатком 5, а у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання правопорушення – за формою згідно з додатком 7 »

Згідно пункту 14 Інструкції постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 5) виноситься за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

В постанові №5222 від 03.12.2025 зазначено, що складена вона за формою згідно податку 5 до Інструкції.

Як вбачається зі змісту додатку 5 до Інструкції, резолютивна частина такої постанов повинна містити лише вказівку на те, що справа про адміністративне правопорушеня підлягає закриттю, без встановлення вини особи.

Крім того, стаття 247 КУпАП має назву «Обставини, що виключають провадження справі про адміністративне провадження».

Частина 1 вказаної норми передбачає підстави, коли провадження в справі про адміністративне правопорушення (1) не може бути розпочато, (2) а розпочате підлягає закриттю. Такими обставинами, зокрема є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі не повинно було бути розпочато адміністративне провадження щодо позивача, оскільки, станом на 20.11.2025 уже були наявні підстави передбачені пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність в уповноваженої органу повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративної правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені. Вказаний строк є преклюзивним (присічний, присікальний або обмежений) і чинним на момент спірних відносин законодавством не було передбачено можливості його поновлення. Встановлення законодавцем обмеженого строку притяі пення до відповідальності є однією з умов дисциплінування суб`єкта владних повноважень для належного виконання законодавчо визначених обов`язків.

Поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейської о суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 вказано, що у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не вирішується.

За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є (1) постанова про накладення адміністративного стягнення (2) або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об`єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ТЦК та СП (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

При відкритті провадження судом належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, та надано можливість відповідачу подати відзиви на позов, проте відповідач не скористався правом на подачу відзиву.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, суд вважає, що постанова №5222 від 03.12.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 є такою, що підлягає скасуванню в даній частині.

З урахуванням статті 139 КАС України та задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

Позивачем понесено документально підтверджені витрати за сплату судового збору у розмірі 665,60 грн., який підлягає стягненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 139, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_5 №5222 від 03.12.2025.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено – 02.07.2026.

Суддя В.О. Сенюта