Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №752/3312/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3312/25

Провадження № 2/752/1108/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.05.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу

за позовом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

до ОСОБА_2

третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (надалі за текстом також - позивач) звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач), в якому просила:

-позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину ОСОБА_1 відповідного віку, до його повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду, на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітній ОСОБА_1 .

-малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати органу опіки та піклування - Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснень третьої особи

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в ході відвідування місця проживання ОСОБА_1 , поліцейськими сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського УП ГУ НП у м.Києві, залученими спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації та працівником Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що у вищевказаній квартирі, не створені належні умови для проживання, а саме: неприємний запах, розкидані речі, сміття, залишки їжі, відсутні дитячі іграшки, продукти харчування відсутні, в квартирі брудно, наявні таргани. Також на момент відвідування працівниками вказаного місця проживання дитини, в квартирі знаходився співмешканець матері ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , що ймовірно мав ознаки вживання наркотичних речовин.

Мати дитини ОСОБА_2 має громадянство російської федерації, не працює, з її слів отримує дохід від родичів з рф та співмешканця ОСОБА_3 .

Під час вилучення дитини мати дитини ОСОБА_2 надала підтверджуючі документи особи, тільки свідоцтво про народження.

28.01.2025 малолітній ОСОБА_1 вилучений у матері ОСОБА_2 на підставі акту оцінки рівня безпеки дитини та акту умов проживання та влаштований до центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Окрім цього, 29.01.2025 орган опіки та піклування - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація видала розпорядження №60 «Про негайне відібрання дитини ОСОБА_1 у матері ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров`я».

Зважаючи на вищевикладені факти, зокрема відповідач по справі, не забезпечує базові потреби дитини, не здатна виконувати батьківські обов`язки, на даному етапі свого життя та оскільки повернення дитини на виховання матері ОСОБА_2 ймовірно може нести загрозу життю та здоров`ю дитини ОСОБА_1 тому існують безперечні підстави для порушення питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 .

Суд оголошував перерву у підготовчому судовому засіданні з метою надання відповідачу можливості подати до суду відзив на позов із своїми запереченнями щодо позбавлення її батьківських прав, проте, відповідач таким правом не скористалася, заявивши в судовому засіданні, що вона загубила копії позовної заяви та складений нею відзив.

Процесуальні дії у справі

06.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

Згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання неодноразова відкладалося у зв`язку з неявкою відповідача, а також з метою надання відповідачу можливості подати відзив на позов.

У підготовчому засіданні 05.06.2025 ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви з додатками, про що міститься її розписка в матеріалах справи.

29.05.2025 до суду від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 22.05.2025 №100-6831.

16.10.2025 підготовче судове засідання закрите, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.11.2025.

Судові засідання, які були призначені на 28.11.2025 та 04.02.2026 не відбулися у зв`язку з відсутністю енергопостачання.

Судове засідання відкладене на 22.04.2026.

У судове засідання 22.04.202 відповідач не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи, повідомлялася належним чином.

Після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 01.05.2026.

Фактичні обставини справи встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бахмут, Донецької області народився ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками якого вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 06.12.2016 (№ витягу 00017406901) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

28.01.2025 за результатами відвідування місця проживання ОСОБА_1 , поліцейськими сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського УП ГУ НП у м.Києві, залученими спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації та працівником Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації за адресою АДРЕСА_1 був складений Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_1 , в якому вказано, що сім`я дитини є неповною, дитина проживає разом з матір`ю та вітчимом, зі слів матері дитина навчається у Ліцеї №108. З вересня 2024 року дитина не відвідує заклад освіти, оскільки не хоче ходити до школи.

На час відвідування помешкання, було встановлено відсутність продуктів харчування, дитина протягом дня нічого не їла (приблизно 13 година дня). В квартирі речі розкидані, неприємний запах, основні потреби дитини не задоволені.

28.01.2025 був складений Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, згідно якого вказано, що дитина ОСОБА_1 має ознаки недогляду чи занедбаності, мати та співмешканець ймовірно перебували у стані наркотичного сп`яніння, мати не надала інформації щодо лікаря дитини з яким укладена декларація. Загальний висновок рівня безпеки дитини: «дуже небезпечно», потребує негайного відібрання дитини у батьків.

29.01.2025 розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №60 вирішено здійснити відібрання дитини - ОСОБА_1 у матері ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров`я.

Як вказано у Висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 22.05.2025 №100-6831, після відібрання дитини, відповідач, станом на 01.05.2025 жодних дій для повернення сина на проживання в біологічну сім`ю не вчиняла, а також жодних доказів щодо покращення житлових умов, зміни фінансового стану не надала.

Згідно листа Управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради Донецької області від 03.02.2025, вих.92/01-04 суд встановив, що з 31.10.2014 по 27.07.2017 на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах служби у справах дітей Управління молодіжної політики та у справах дітей перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитина схильна до бродяжництва (за даними БД «Діти»).

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2025 у справі №753/697/25 ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п`ятсот десять гривень.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 , 24.12.2024 близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, завдала ляпаса по спині малолітньому сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чим вчинила домашнє насильство фізичного характеру, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно довідки Ліцею №108 міста Києва від 30.01.2025 №04-06/25 суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий до ліцею 24.08.2024 до 2-Б класу з бахмутської школи без належних документів зі школи. Зі слів матері, документи згоріли під час бойових дій у м. Бахмут. 15.01.2025 мати дитини ОСОБА_2 забрала документи ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики малолітнього ОСОБА_1 наданої Ліцеєм №108 міста Києва дитина є спокійною, сором`язливою, був забезпечений шкільним приладдям не в повній мірі, зошити неохайні, брудні. Дитина була одягнена скромно, кожного дня ходив в одному й тому самому одязі, одяг не відповідав сезону. У дитини було багато пропусків без поважних причин. Мати учня проявила себе, як особа, яка безвідповідально ставиться до виховання та навчання своєї дитини. Постійно уникала прямого спілкування з адміністрацією ліцею та вчителями, не надала повний пакет документів при вступі до навчального закладу, відмовилася оформлювати довідку (статус) ВПО, щоб дитина мала пільгове харчування, постійно ігнорувала дзвінки та повідомлення класного керівника.

Згідно психологічного висновку Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 від 13.05.2025 №100/09/1205 встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має низький розумовий розвиток, який не відповідає його віку, має порушення мовлення, не вимовляє багато звуків. Спостерігається педагогічна та мікросоціальна занедбаність дитини.

Згідно Висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 22.05.2025 №100-6831 ОСОБА_2 не виконує свої обов`язки передбачені ч.2 ст.150 СК України відносно малолітнього ОСОБА_1 , щодо піклування про стан його здоров`я, фізичний та духовний розвиток. Вказані у Висновку дії є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дитини - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, керуючись статтями: 19,150,155,164 СК України, рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 07.05.2025 №8) Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Також у цій справі («Хант проти України») суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13.04.2020 у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У справі, яка розглядається суд встановив, що відповідач - ОСОБА_2 дійсно не виконує свої обов`язки, щодо піклування про здоров`я та безпечні умови життя свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його фізичний та духовний розвиток.

Після відібрання дитини згідно розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2025 №60, відповідач, станом на 01.05.2025 жодних дій для повернення сина на проживання в біологічну сім`ю не вчиняла, а також жодних доказів щодо покращення житлових умов, зміни фінансового стану не надала.

Суд звертає увагу, що відповідач, знаючи про розгляд в суді справи про позбавлення її батьківських прав, не виявила жодної зацікавленості в результаті вирішення такого спору.

Отримавши в суді копію позовної заяви та попросивши час для подання до суду відзиву на позов, в наступному судовому засіданні заявила, що загубила позовну заяву та відзив, тим самим, підтвердила свою безвідповідальність та байдужість до долі дитини.

В наступні судові засідання ОСОБА_2 не з`являлася.

Суд зазначає, що висловлювання відповідача, про те, що вона не хоче щоб її позбавляли батьківських прав відносно сина не підкріплюються жодними її активними діями для цього.

Така поведінка відповідача, свідчить про її свідоме та винне ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини, піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя та є підставою, згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При ухвалені рішення суд враховує Висновок Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 22.05.2025 №100-6831, Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 28.01.2025, Акт обстеження умов проживання дитини від 28.01.2025, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2025 у справі №753/697/25 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, довідку та психолого-педагогічну характеристику надані Ліцеєм №108 м. Києва, а також поведінку відповідача під час розгляду справи у суді та її ставлення до своїх батьківських обов`язків.

Суд, з огляду на обставини справи, вважає малоймовірною зміну поведінки відповідача щодо її способу життя та виховання дитини, оскільки, окрім слів та заяв відповідача про її бажання брати участь у житті та вихованні сина, жодних активних дій нею у цьому напрямку не вчиняються.

Враховуючи вказані вище обставини, досліджені докази та поведінку учасників справи, керуючись найкращими інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, при цьому зважаючи, що позбавлення батьківських прав, не звільняє відповідача від обов`язку щодо утримання дитини, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що правовими наслідками позбавлення батьківських прав є: 1) втрата особистих немайнових прав щодо дитини та звільнення від обов`язків щодо її виховання (водночас особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини); 2) неможливість бути законним представником дитини; 3) втрата права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) неможливість бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) позбавлення права одержання в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які особа могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрата інших прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Згідно частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Згідно статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно частини восьмої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Заявляючи вимогу про стягнення аліментів не дитину позивач посилається на положення статті 182 СК України, згідно якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, суд у відповідності до вимог статті 182 СК України враховує матеріальне становище та стан здоров`я дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатного віку, наявність у нього рухомого та нерухомого майна та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не має самостійного доходу, отримує гроші від родичів та співмешканця, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину - ОСОБА_1 відповідного віку, до його повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду, на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітній ОСОБА_1 .

З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, її фізичного та духовного розвитку, а також забезпечення належних умов проживання та виховання дитини, суд вважає за необхідне малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати органу опіки та піклування - Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.

Керуючись статтями: 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, статтями: 150, 164, 165, 166, 182-184 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину - ОСОБА_1 відповідного віку, до його повноліття, починаючи з 31.01.2025 на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати органу опіки та піклування - Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Чекулаєв