Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №461/3831/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3831/26

Провадження №3/461/1560/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю захисника Цап О.Р., особи відносно якої складено протокол — ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673204 від 23 травня 2026 року о 00 годин 26 хвилин у м. Львові на вул. Листопадового чину, 8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом WV Golf д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладу відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Захисник Цап О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду письмові пояснення (клопотання), відповідно до яких просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Свою позицію, зокрема мотивувала тим, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.

Вказує, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 5,6 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. При цьому на відеозаписах з бодікамер долучених до матеріалів справи відсутні фактичні дані, які б дали змогу стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тому не було потреби у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім цього зазначає про те, що ОСОБА_1 неодноразово зазначалось про те, що він не був водієм вказаного транспортного засобу, а також про те, що такий стояв нерухомо, що підтверджується фрагментами відеозаписів, долучених до матеріалів справи: фрагмент відеозапису під назвою clip-0 00:28:00 – 00:28:01; фрагмент відеозапису під назвою clip-0 00:29:16 – 00:29:18; фрагмент відеозапису під назвою clip-0 00:29:28 – 00:29:29; фрагмент відеозапису під назвою clip-1 00:48:20 – 00:48:37; фрагмент відеозапису під назвою clip-2 01:03:49 – 01:03:56; фрагмент відеозапису під назвою clip-3 01:14:14; фрагмент відеозапису під назвою clip-3 01:14:48; фрагмент відеозапису під назвою clip-10 02:57:28.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 автомобілем та перебування такого в русі немає, не зафіксовано та не встановлено таких обставин, тому не було потреби у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння. Сама по собі відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особи, яка не керувала транспортним засобом, не тягне за собою відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказує, що за відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа, у розумінні диспозиції ст.130 КУпАП, не є суб`єктом вчинення такого адміністративного правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом на момент зупинення автомобіля працівниками поліції, і, як наслідок, не може нести відповідальність.

Щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння зазначає, що на запитання працівника поліції чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння останній відповів, що буде, однак висловив недовіру до проведення огляду за допомогою Драгера, натомість просив пройти огляд в медичному закладі (фрагмент відеозапису під назвою clip-0 00:29:48 – 00:29:53; фрагмент відеозапису під назвою clip-0 00:30:09 00:30:11). При цьому працівники поліції при висловленні ОСОБА_1 недовіри до проведення огляду за допомогою Драгера обмежились виключно зазначенням того, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння автоматично буде означати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, не запропонувавши йому проведення огляду у закладі охорони здоров`я.

Також зазначає про те, що в медичному закладі ОСОБА_1 неодноразово висловлював недовіру до проведення огляду за допомогою Драгера та просив здати кров для проведення аналізу, натомість лікар медичного закладу запропонував ОСОБА_1 лише здати сечу. Вказане підтверджується відеозаписами, долученими до матеріалів справи, зокрема: фрагмент відеозапису під назвою clip-3 01:24:57 – 01:25:15; фрагмент відеозапису під назвою clip-7 02:17:57; фрагмент відеозапису під назвою clip-7 02:18:43; фрагмент відеозапису під назвою clip-7 02:19:51.

Так, ОСОБА_1 не відмовлявся від здачі аналізу для дослідження, але фізіологічно не зміг надати зразки біологічного середовища у вигляді сечі. Натомість, у його проханні відібрати інші зразки, зокрема аналіз крові, що повністю узгоджується із відеозаписом події із нагрудних камер поліцейських, присутнім лікарем було відмовлено. Лікар медичного закладу зазначав про те, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, оскільки не хоче здавати аналіз сечі (фрагмент відеозапису під назвою clip-9 02:46:01 – 02:46:29). Натомість, зазначене не підтверджується і долученими до матеріалів справи відеозаписами з яких вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював спроби для здачі аналізу, а також вживав усіх необхідних для цього заходів (пив багато води). ОСОБА_1 неодноразово зазначав про те, що він не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник зазначає, що під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у КНП «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не дотримано раніше вказаних положень Інструкції, зокрема, пунктів 12, 13 Розділу ІІІ.

Окрім цього вказує про те, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав про те, що він є діючим військовослужбовцем, повідомляв місце проходження військової служби та рід військ, вказане підтверджується зокрема фрагментом відеозапису під назвою clip-0 00:28:41 – 00:28:50. При цьому, щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, відповідно міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст.266-1 КУпАП. Однак, цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Відтак, вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. При цьому, згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми. Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки така відмова зафіксована з порушенням ст. 266-1 КУпАП.

Також вказує, що при доставленні ОСОБА_1 до медичного закладу з метою проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції (який керував ТЗ) неодноразово порушувались правила дорожнього руху, зокрема останній керуючи транспортним засобом листувався по телефону та проїхав перехрестя на червоне світло світлофору. Також, працівники поліції неодноразово зневажливо та агресивно зверталися до ОСОБА_1 .

Крім цього зазначає, що для проходження огляду водія в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_1 вручене направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направляли особу, яка притягається до адміністративної відповідальності у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Також, в матеріалах відсутні, в тому числі на відеозаписах, дані не тільки про вручення ОСОБА_1 направлення, але і будь-які дані про його складання та/чи наявність взагалі. Відтак, у разі, якщо водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, підстави для притягнення водія до відповідальності за ст.130 КУпАП відсутні.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, а тому не може бути використаний судом для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про долучення технічного засобу, яким зафіксовано правопорушення. Зокрема, у протоколі не зазначено номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Не зазначення таких даних не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру щодо ОСОБА_1 проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.

Не зазначення відомостей про технічний запис, яким здійснено відеозапис, виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі, як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а, адміністративне провадження №К/9901/29775/18.

Додатком до протоколу не зазначено, які саме матеріали долучені до матеріалів справи, а також беручи до уваги те, що в протоколі не містяться відомості про технічні засоби, якими зафіксовано правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673284 від 23.05.2026 р. не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Просить визнати неналежними та недопустимими доказами у цій справі не тільки матеріали відеофіксації проведеного огляду, але і здобуті у зв`язку та/чи на підставі такого огляду докази.

У зв`язку з вищевикладеним просить адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Захисник Цап О.Р. в судовому засідання наведені письмові пояснення підтримала, з підстав зазначених у них та просила закрити провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасника провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суду на розгляд надано наступні досліджені та перевірені в ході судового розгляду докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673204 від 23.05.2026 року, який містить формулювання суті інкримінованого правопорушення, а також дані про ОСОБА_1 ;

- відеозаписи з нагрудної камери №471966, №471382, №471370 працівників УПП у Львівській області ДПП;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000587 від 23.05.2026 виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень»;

- рапорт поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП рядового поліції Дем`яновської Б. про факт виявлення та обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- копію постанови серії ЕНА №7242127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи протокол та долучені до нього матеріали, в сукупності з доводами сторони захисту, виходжу з наступного.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінюючи питання доведення наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, виходжу з наступних доводів та мотивів.

Суд виходить з того, що він не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об`єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.02.2025 у справі «Gaydashevskyy v. Ukraine», що набуло статусу остаточного, дійшов до висновку про те, що здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та в подальшому засудивши заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді і, відповідно, дав підстави для законних сумнівів у неупередженості суду, а отже ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.

Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який згідно ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право (уповноважена) складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому, основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та до нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, що визначений ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Сам по собі статус військовослужбовця не виключає адміністративної відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення Правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Матеріалами справи встановлено, що події про які зазначено у протоколі відбулися в м. Львові на вул. Листопадового Чину, 8, тобто поза межами території військової частини чи військового об`єкта. Доказів того, що 23.05.2026 о 00:26 годині ОСОБА_1 виконував конкретні обов`язки військової служби, діяв за наказом командира або керував транспортним засобом у межах виконання службового завдання, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що працівники поліції були уповноважені діяти в межах процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735, а підстав для застосування у цій справі спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, не встановлено.

Отже, зазначені доводи сторони захисту судом відхиляються.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або відмови від проходження огляду.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Судом досліджено долучені до протоколу в якості доказу відеозаписи.

Водночас, зазначені відеозаписи не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, а відомості про свідків у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні. Зокрема, відеозапис з трьох нагрудних камер розпочинається з моменту на якому зафіксовано як працівники УПП у Львівській області ДПП перебувають біля автомобіля WV Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який стоїть і не рухається, на місці водія у якому сидів ОСОБА_1 .

Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис, не фіксує ні факту керування особою транспортним засобом, ні факту його зупинки, а отже не може слугувати беззаперечним та належним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Слід зауважити, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673204 від 23.05.2026, в графі №10 Технічний засіб відеозапису не наведено таких. Водночас, з доданих до протоколу і наданих суду відеозаписів вбачається, що такі здійснені з нагрудних камер №471966, №471382, №471370.

Відповідно до ч. 5 ІІ Розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до III. Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах цієї ж Інструкції, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Так, згідно відеозаписів вбачається наявність відеореєстратора в справному стані в службовому автомобілі, водночас до матеріалів справи не долучено відеозаписів, які б могло свідчити про керування ОСОБА_1 автомобілем.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчинення адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Відтак, у матеріалах справи відсутні беззаперечні та належні докази факту керування ОСОБА_1 автомобілем у певний час та у певному місці, а саме у час та місці наведені у протоколі.

Відповідно до cт. 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, має провадитися судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Отже доказів, які б підтверджували той факт, що 23.05.2026 о 00 год. 26 хв. у м. Львові по вул. Листопадового чину, 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

Суд виходить з того, що формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, без доведення факту керування особою транспортним засобом в стані сп`яніння чи доведення факту відмови від проходження огляду, недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки як було вказано вище, для об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Крім того, факт відмови від проходження огляду також повинен бути доведений належними і допустимими доказами.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Слід відзначити, що сам по собі той факт, що на місці події ОСОБА_1 не надавав поліцейському послідовних та чітких пояснень, покладав на інспектора обов`язок виконати вимоги ст. 251 КУпАП щодо збирання доказів для доведення факту вчинення правопорушення.

Також, при ухваленні рішення, суд враховує наступне.

Як вбачається із рапорту поліцейського УПП у Львівській області ДПП України від 23.05.2026, 22.05.2025 року заступив на патрулювання Галицького та Личаківського району в складі екіпажу Омега-152 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.05.2026 о 00 год 26 хв. у м. Львові по вул. Листопадового чину, 8 зупинили ТЗ WV Golf н.з. НОМЕР_1 за порушення ПДР під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки документів виявили у громадянина ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти тест на алкогольне сп`яніння Drager на місці зупинки ТЗ. На проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився і захотів пройти у медзакладі. Висновок лікаря 00587 — відмова. На водія ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Водночас, ні руху транспортного засобу Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , ні його зупинку, надані суду докази не фіксують та не доводять.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає:

- Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103. (далі – Порядок № 1103);

- Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015р. № 1413/27858 (далі — Інструкція № 1452/735).

Відповідно до п. 7 Розділу I Інструкції № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно абз. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п. 8, 9 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 6 Порядку № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

В цьому контексті суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції так само як і відсутні відомості щодо складання такого та вручення ОСОБА_1 .

Згідно п. 6 Розділу II Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 Розділу II Інструкції № 1452/735, оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 4, 5 Порядку № 1103, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці. У разі незгоди водія на проведення такого огляду на місці, або відмови від його проходження на місці, поліцейський складає про це акт, з яким ознайомлює водія. Для проходження огляду водія в медичному закладі, поліцейський повинен запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо.

На відеозаписах, які долучені до матеріалів справи:

- не зафіксовано вручення направлення на огляд водія ОСОБА_1 ;

- не зафіксовано складання акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, у якому було б відображено ознаки, що давали поліцейським підстави вважати, що ОСОБА_1 може перебувати у стані алкогольного сп`яніння, та дії останнього щодо відмови від проходження огляду (такий акт також відсутній в матеріалах справи);

- роз`яснення прав та обов`язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_4 фактично відбулось перед самим роздрукуванням протоколу та постанови.

Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що мали місце порушення визначеної законом процедури проходження медичного огляду та провадження у справі про адміністративні правопорушення. Більше того, роз`яснення прав фактично по завершенню усіх процесуальних дій, безпосередньо перед складанням процесуальних документів, вказує на порушення права на захист, адже особі не було роз`яснено своєчасно її права. Так, само відсутня фіксація роз`яснення прав та обов`язків перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Із долученого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вказує, що не їхав за кермом автомобіля, документів з собою не має.

Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до протоколу не долучено.

Згідно з п. 11 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Так, з досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи в закладі охорони здоров`я погодився надати зразки біологічного середовища, зокрема сечу. Водночас, фізіологічно не зміг надати такі зразки, незважаючи на те, що вживав необхідних заходів, зокрема на рекомендацію лікаря пив запропоновану воду.

Так, згідно відеозапису проміжок часу 02:17:00 — 02:20:00 ОСОБА_1 чергове вказав, що не може здати відповідні зразки, у зв`язку з чим просив відібрати в нього кров. Разом з тим, лікарем не було взято це до уваги, натомість лікар вказав: «Як дійде до крові то ви зараз будете тут свідомість втрачати». Ніяких дій щодо відібрання крові останнім здійснено не було.

Відповідно до п.12 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Відтак, є очевидним те, що у ОСОБА_1 не було відібрано кров для проведення відповідно дослідження у порушення вимог вище вказаної норми.

Пунктом 21 Інструкції № 1452/735 встановлено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відтак, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000587 від 23.05.2026 виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» є недійсним в розумінні вимог Інструкції № 1452/735.

В цьому контексті суд зазначає, що згідно досліджених відеозаписів не встановлено належної фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння, як і відмови від здачі крові на дослідження.

Також, суд враховує те, що ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі № 444/2883/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП у Львівській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7242127, відтак законної сили така постанова не набрала, а отже не може сама по собі бути належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, у цій категорії справ слід врахувати наступне.

При оцінці доведення факту вчинення правопорушення наведеної категорії, докази слід також оцінити в контексті дотримання права особи не давати показання чи пояснення щодо себе, членів сім`ї або близьких родичів, а також принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності. Крім того, стаття 33 Конституції України гарантує право кожного на свободу пересування, натомість в чинній редакції частини першої статті 130 Кодексу відсутні чітко визначені та вичерпні підстави для зупинки транспортного засобу і направлення водія на огляд.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення.

Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір вид стягнення в даній категорії справ (справи про адміністративні правопорушення) інколи перевищує розмір покарань визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 130 КУпАП може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», в розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах УПП у Львівській області ДПП), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку працівники патрульної поліції) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку працівники патрульної поліції), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, необхідно врахувати те, що суд не може самостійно та з власної ініціативи відшукувати докази на користь обвинувачення (в даному випадку для доведення вини), оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що усі виявлені під час провадження у справі недоліки та наявні у суду сумніви повинні застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати з власної ініціативи докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, тобто у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький