Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №924/551/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"29" червня 2026 р. Справа № 924/551/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця Медяник Лариси Іванівни м. Запоріжжя

про стягнення 78934,61грн заборгованості, 1316,19грн 3% річних, 4253,88грн інфляційних втрат та 1348,76грн пені

За участю:

від позивача: Яковлев А.В. згідно довіреності від 02.01.2026 №3/02

від відповідача: не з`явився

29.06.2026 в судовому засіданні о 15:15год проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 на адресу Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства надійшла позовна заява Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Медяник Лариси Іванівни м. Запоріжжя про стягнення 78934,61грн заборгованості, 1316,19грн 3% річних, 4253,88грн інфляційних втрат та 1348,76грн пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору з індивідуальним споживачем на послугу з постачання теплової енергії №9757/2155 від 16.10.2024 щодо оплати наданих послуг у передбачені Договором строки, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість у сумі 78934,61грн. Крім цього, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 1316,19грн 3% річних та 4253,88грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також 1348,76грн пені, нарахованої на підставі п.п. 37, 47, 48 Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/551/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00год. 29.06.2026.

29.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/5379/26), в якій зазначає, що станом на 29.06.2026 відповідачем заборгованість не погашено та ціна позову не змінилась.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2026 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач або її представник в судове засідання 29.06.2026 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала суду від 02.06.2026, яка надсилалась відповідачу повернута на адресу суду без вручення.

Згідно п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі наведеної норми Закону, ухвала суду від 02.06.2026 вважається врученою адресату.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.08.2024 між АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ФОП Медяник Ларисою Іванівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 86Е000, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 84,9м.кв., яке розташоване на першому поверсі 5-ти поверхової нежитлової будівлі №44 по вул. Проскурівській у м. Хмельницькому.

Відповідно до п.п. 3.3 вказаного Договору, деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у Додатку № 2 до Договору "Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна", згідно пункту 3 якого теплопостачання та комунальні послуги надаються згідно окремого укладеного договору з постачальною організацією.

Згідно з п.11.1 договору, Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.06.2027 включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На підставі акту приймання-передачі майна від 01.08.2024 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване в м. Хмельницькому по вул. Проскурівська на першому поверсі 5-ти поверхової нежитлової будівлі №44, літера А-5, загальною площею 84,90м.кв. для розміщення кафе.

16.10.2024 між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Медяник Л.І. (споживач) укладено договір з індивідуальним споживачем на послугу з постачання теплової енергії №9757/2155.

Відповідно до п. 1 договору, виконавець зобов`язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік, теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення, приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

У п. 3 договору зазначена інформація про споживача, а саме: 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, номер будинку 44, опалювальна площа (об`єм) приміщення споживача – 84,90кв. метрів; теплове навантаження будинку (об`єкта) Гкал/год 0,004800 (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 6 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури.

Згідно з п. 7 договору надання послуги здійснюється безперервно з урахуванням часу перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За змістом п.10 договору, визначення якісних та кількісних показників послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії.

У п.12 договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку.

Пунктом 21 договору передбачено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

У пункті 33 договору сторонами погоджено, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається, зокрема із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на теплову енергію та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування і відображаються окремим рахунком.

За змістом п.34 договору, ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу з постачання теплової енергії складає: для потреб інших споживачів (крім населення) 3714,96грн з ПДВ за одну Гкал. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів шляхом розміщення інформації на вебсайті виконавця: www.teplo.km.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до п. 35 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 26 по 26 числа місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з п. 36 договору виконавець формує та не пізніше 8 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок, на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за сім днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Як передбачено п. 37 договору, сторони погодили, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Умовами п. 39 договору передбачено, що під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). За наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховуватись як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві.

Пунктом 41 договору визначено, що у разі коли споживач не повністю вніс плату виконавцю за розрахунковий період, а також коли виконавець здійснює зарахування переплати в рахунок заборгованості за минулі періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача відповідно до пункту 39 цього договору, отримані від споживача кошти зараховуються: в першу чергу - в рахунок плати за послугу, в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.

У п. 41 договору сторонами погоджено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Відповідно до п. 43 договору споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору (пп. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціну/тариф на послугу, загальну вартість місячного платежу, структуру, ціни/тарифу на послугу, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості (пп. 2)

Згідно з п. 44 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3); у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором (пп. 5).

Як передбачено п. 47 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору відповідно до законодавства та цього договору.

Пунктом 48 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний оплатити пеню в розмірі не більш як 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

У п. 55 договору погоджено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами після скріплення печатками сторін з 16.10.2024 та діє до 16.10.2025. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду його умов передбачених п. 56 договору.

Умовами п. 57 договору передбачено, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.

Умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни, тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (п. 58 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки підприємства.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійним договору від 16.10.2024.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за використану теплову енергію, а саме: №2155 від 30.11.2024 на суму 9557,81грн з ПДВ; №2155 від 30.12.2024 на суму 5757,79грн з ПДВ; №2155 від 31.01.2025 на суму 13439,10грн з ПДВ; №2155 від 28.02.2025 на суму 21950,43грн з ПДВ; №2155 від 31.03.2025 на суму 26969,32грн з ПДВ;№2155 від 30.04.2025 на суму 29621,82грн; №2155 від 30.11.2025 на суму 36832,88грн з ПДВ; №2155 від 31.12.2025 на суму 50768,97грн; №2155 від 31.12.2025 на суму 50768,97грн; №2155 від 31.01.2026 на суму 56231,56грн; №2155 від 28.02.2026 на суму 70821,32грн; №2155 від 31.03.2026 на суму 77770,76грн; №2155 від 30.04.2026 на суму 78934,61грн.

Надіслання вказаних вище рахунків відповідачу підтверджується списками згрупованих відправлень "Рекомендований лист" від 31.07.2025, від 22.12.2025, від 20.01.2026, від 25.03.2026, від 22.05.2026, а також поштовими повідомленнями.

Представниками Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" складалися акти звірки приладу обліку теплової енергії, відповідно до яких показники приладів на день перевірки становили: по вул. Проскурівська, 44 станом на 02.12.2024 – 1169,71Гкал, станом на 22.01.2025 – 1314,13Гкал, станом на 28.04.2025 – 1472,46Гкал, станом на 17.04.2026 – 1879,75Гкал.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.10.2024 № 1665 "Про встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, інших споживачів, релігійних організацій міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" та втрату чинності рішення виконавчого комітету від 26.10.2023 №1212" для інших споживачів в розмірі 3714,96грн/Гкал (з ПДВ) (тариф діяв з 01.10.2024).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 09.10.2025 № 1422 "Про встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, інших споживачів, релігійних організацій міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" та втрату чинності рішення виконавчого комітету від 24.10.2023 №1665" для інших споживачів в розмірі 3846,71грн/Гкал (з ПДВ) (тариф діяв з 01.10.2025).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.02.2026 № 351 "Про встановлення шляхом коригування та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, інших споживачів, релігійних організацій міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" для інших споживачів в розмірі 4133,26грн/Гкал (з ПДВ) (тариф діяв з 01.02.2026).

Наказами Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" "Про зміну розміру нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для інших споживачів" у зв`язку із зміною ціни природного газу для інших споживачів встановлено, зокрема коефіцієнти перерахунку вартості послуги з постачання теплової енергії, а саме: наказ від 01.11.2024 № 420 – встановлено коефіцієнт на жовтень 2024 року в розмірі 1,087124; наказ від 04.12.2024 № 466 - встановлено коефіцієнт на листопад 2024 року в розмірі 1,102006; наказ від 03.01.2025 № 3 - встановлено коефіцієнт на грудень 2024 року в розмірі 1,114565; наказ від 03.02.2025 № 48 - встановлено коефіцієнт на січень 2025 року в розмірі 1,198931; наказ від 03.03.2025 № 88 - встановлено коефіцієнт на лютий 2025 року в розмірі 1,221813; наказ від 01.04.2025 № 128 - встановлено коефіцієнт на березень 2025 року в розмірі 1,258166; наказ від 01.05.2025 № 166 - встановлено коефіцієнт на квітень 2025 року в розмірі 1,187948; наказ від 01.12.2025 №431 - встановлено коефіцієнт на листопад 2025 року в розмірі 5241,74; наказ від 02.01.2026 №4 - встановлено коефіцієнт на грудень 2025 року в розмірі 5440,62; наказ від 02.02.2026 №13 - встановлено коефіцієнт на січень 2026 року в розмірі 5298,50; наказ від 02.03.2026 №43 - встановлено коефіцієнт на лютий 2026 року в розмірі 5541,60; наказ від 31.12.2026 №65 - встановлено коефіцієнт на березень 2026 року в розмірі 5764,54; наказ від 01.05.2026 №01-09/99 - встановлено коефіцієнт на квітень 2026 року в розмірі 5937,12.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків на оплату теплової енергії та розрахунку заборгованості, за період з 01.10.2024 по 30.04.2026 відповідачу нараховано послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по вул. Проскурівська, 44 на суму 88669,32грн.

25.06.2025 позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія за 31179/09 про сплату заборгованості.

Згідно з довідкою позивача, відповідачем 19.12.2024 та 23.12.2024 сплачено загалом 9734,71грн в рахунок оплати послуг теплопостачання. Таким чином станом на 01.05.2026 заборгованість відповідача становить 78934,61грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Медяник Лариса Іванівна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем договірних відносин позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Крім цього, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1316,19грн 3% річних та 4253,88грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також 1348,76грн пені, нарахованої відповідно до п.п. 37, 47, 48 Договору від 16.10.2024.

Норми права застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як стверджується матеріалами справи, 16.10.2026 між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" та ФОП Медяник Л.І. укладено договір з індивідуальним споживачем на послугу з постачання теплової енергії №9757/2155, умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 договору).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до приписів ст.655, ст.712 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець, постачальник) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) для використання у відповідних цілях, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі ст. 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" - індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

У ч. 1 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ч. 4 ст. 10 вищезазначеного закону).

Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (надалі Методика розподілу) встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно з абз. 4 п. 2 розділу I Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Пунктом 12 розділу IV Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ їх житлових/нежитлових приміщень.

У розділі IV Методики розподілу наведено визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення. Зокрема, пп. 8, 9 цього розділу передбачено спрощене визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах.

Відповідно до п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з п. 33 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на теплову енергію та обсягу спожитої послуги, плати за абонентське обслуговування.

За умовами ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України (чинного на час укладення договору №9757/2155) розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається, зокрема з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. першого п. 32 Правил надання послуги плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, в період з 01.11.2022 по 01.05.2024 діяли тарифи, встановлені рішеннями виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.10.2024 №1665, від 09.10.2025 №1422 та від 26.02.2026 №351 у розмірі 3714,96грн/Гкал з ПДВ (з 01.10.2024), у розмірі 3846,71грн/Гкал з ПДВ (з 01.10.2025) та 4133,26грн/Гкал з ПДВ (з 01.02.2026) для потреб інших споживачів.

Наказами Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" від 01.11.2024 № 420, від 04.12.2024 № 466, від 03.01.2025 № 3, від 03.02.2025 № 48, від 03.03.2025 № 88, від 01.04.2025 № 128, від 01.05.2025 № 166, від 01.12.2025 № 431, від 02.01.2026 № 4, від 02.02.2026 № 13, від 02.03.2026 № 43, від 31.12.2026 № 65, від 01.05.2026 №01-09/99 у зв`язку із зміною ціни природного газу на кожен місяць опалювального періоду встановлювались коефіцієнти перерахунку вартості послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п. 31 Правил надання послуги у разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити оприлюднення інформації про намір зміни (коригування) тарифів на послуги та їх нові розміри на своєму офіційному веб-сайті, а також через портал Єдиної платформи та електронні кабінети Єдиної платформи для споживачів (за наявності).

Пунктом 34 договору також визначено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів шляхом розміщення інформації на веб-сайті виконавця: www.teplo.km.ua.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Крім того, у п. 58 договору зазначено, що у разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Зважаючи на наведені вище положення законодавства та договору, розмір плати за послугу з постачання теплової енергії розраховувався позивачем, виходячи із розміру тарифів, встановлених зазначеним рішенням виконкому Хмельницької міськради та відповідних наказів Міського комунального підприємства "Хмельницькотеплокомуненерго".

Згідно з п. 36 Договору виконавець формує та не пізніше 8 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за 7 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Матеріалами справи стверджується, що позивач за період з 01.11.2024 по 30.04.2026 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, (опалювальна площа, 84,9кв.м.) на загальну суму 88669,32грн, про що виставлено відповідні рахунки на оплату послуг з теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок відповідача оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, закріплений також у п. 44 договору.

За умовами п. 37 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не оплатив послуги з теплопостачання в результаті чого у нього станом на 01.05.2026 утворилась заборгованість у розмірі 78934,61грн, що відображено в розрахунках заборгованості. Доказів про сплату зазначеної суми та доказів, які б її спростовували, суду не надано.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу з оплати послуг з теплопостачання у розмірі 78934,61грн за період з 01.11.2024 по 30.04.2026, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 1316,19грн 3% річних (за період прострочення з 16.01.2025 по 30.04.2026) та 4253,88грн інфляційних втрат (за період прострочення з лютого 2025 по квітень 2026 включно), нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем оплати наданих послуг з теплопостачання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" наданий позивачем розрахунок 3% річних по кожному зобов`язанню окремо, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних у розмірі 1313,20грн за періоди: з 16.01.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 5580,89грн у сумі 215,59грн; з 17.02.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 7858,21грн у сумі 282,25грн; з 17.03.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 8511,33грн у сумі 286,12грн; з 16.04.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 5018,89грн у сумі 156,75грн; з 16.05.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 2652,50грн у сумі 76,30грн; з 16.12.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 7211,06грн у сумі 80,61грн; з 17.02.2026 (оскільки останній день строку оплати припадає на вихідний день) по 30.04.2026 на суму боргу 5462,59грн у сумі 32,78грн; з 17.03.2026 (оскільки останній день строку оплати припадає на вихідний день) по 30.04.2026 на суму боргу 14589,76грн у сумі 53,96грн; з 16.04.2026 по 30.04.2026 на суму боргу 6949,44грн у сумі 8,57грн. В решті заявлених 2,99грн 3% річних у позові належить відмовити.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по кожному зобов`язанню окремо, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати у сумі 4253,88грн за період з лютого 2025 по квітень 2026 включно, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача 1348,76грн пені (за період прострочення з 02.06.2025 по 30.04.2026), нарахованої відповідно до п.п. 37, 47, 48 Договору від 16.10.2024 суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.п. 47, 48 Договору, передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору відповідно до законодавства та цього договору. У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний оплатити пеню в розмірі не більш як 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

На підставі вищевказаних положень Договору позивач заявив до стягнення 1348,76грн пені.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням термінів оплати визначених договором, на суми заборгованості згідно рахунків на оплату, з урахуванням проведених часткових оплат, суд дійшов висновку, що належною до стягнення сума пені становить 1346,76грн за періоди: з 02.06.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 29621,82грн у сумі 986,41грн; з 16.12.2025 по 30.04.2026 на суму боргу 7211,06грн у сумі 98,07грн; з 16.01.2026 по 30.04.2026 на суму боргу 13936,09грн у сумі 146,33грн; з 17.02.2026 (оскільки строк оплати припадає на вихідний день) по 30.04.2026 на суму боргу 5462,59 у сумі 39,88грн; з 17.03.2026 (оскільки строк оплати припадає на вихідний день) по 30.04.2026 на суму боргу 14589,76грн у сумі 65,65грн; з 16.04.2026 по 30.04.2026 на суму боргу 6949,44грн у сумі 10,42грн. В решті заявлених 2,00грн пені у позові належить відмовити.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 78934,61грн заборгованості, 1313,20грн 3% річних, 4253,88грн інфляційних втрат, 1346,76грн пені. У задоволенні позову в частині стягнення 2,99грн 3% річних та 2,00грн пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (99,99 %).

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Медяник Лариси Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м. Хмельницький, вул. Чорнобрового, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 78934,61грн (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 61 копійка) заборгованості, 1313,20грн (одна тисяча триста тринадцять гривень 20 копійок) 3% річних, 4253,88грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят три гривні 88 копійок) інфляційних втрат, 1346,76грн (одна тисяча триста сорок шість гривень 76 копійок) пені, 3327,67грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 67 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті суми у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 03.07.2026.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 3 примірники:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-позивачу (до електронного кабінету),

3-відповідачу (реком. з повід. про вручення 69118, м. Запоріжжя, вул. Українця Володимира, буд. 4, кв. 181).