Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №643/14186/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/443/26

Справа № 643/14186/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170002113 від 14.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, інваліда 2 групи, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2025 приблизно о 13 год. 19 хв., точний час не встановлений, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи по алеї, яка знаходиться поблизу буд. 76 по вул. Владислава Зубенко м. Харкові побачив раніше незнайомих малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які сиділи на лаві, та в цей час у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник раптовий умисел на вчинення розпусних дій відносно малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом задоволення власної статевої пристрасті в їх присутності.

Після чого, ОСОБА_4 , не зважаючи на вік малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи з метою вчинення розпусних дій та задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює протиправні дії щодо малолітніх осіб, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, діючи у порушення вимог ст.ст. 3, 53, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 21, 30-2 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 19, 23, 34 36 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, діючи з прямим умислом, спрямованим на розбещення останніх, порушуючи їх нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, переконавшись, що біля малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні їх батьки та інші дорослі люди, наблизився до останніх на відстань близько 3-4 метрів та діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлених на порушення нормального фізичного, психічного та соціального розвитку малолітніх осіб, розуміючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є малолітніми особами та спостерігають за його діями, вчинив щодо них розпусні дії сексуального характеру, а саме: оголивши власний статевий орган, почав його демонструвати малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та в присутності останніх демонстративно вчинив акт онанізму шляхом доторкання руками до свого статевого органу, задовольняючи свою статеву пристрасть, при цьому запрошуючи останніх до себе за місцем мешкання, поставивши під загрозу нормальний психологічний та соціальний розвиток останніх.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України визнав повністю та дав показання, які відповідають обставинам скоєння кримінального правопорушення, викладеним у обвинувальному акті.

За таких обставин, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів.

Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його скоєння, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, його відношення до скоєного правопорушення та данні про його особу.

Судом вивчались дані про особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_4 не одружений, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, є інвалідом 2 групи, перебуває під наглядом в КНП ХОР ОПНД № 3, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 525 ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Згідно досудової доповіді, орган пробації зазначає, про середній рівень ризику вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та становить високий ризик небезпеки для суспільства.

Обставин, відповідно до ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинене щодо малолітньої дитини.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, досудову доповідь, наявність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.156 у межах санкції зазначеної частини статті КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства.

Крім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов`язаною з вихованням дітей.

Арешт накладений ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 17.07.2025 підлягає скасуванню.

Судові витрати на залучення експертів відсутні.

Цивільні позови не заявлено.

Доля речових доказів вирішується відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов`язаною з вихованням дітей на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому рахувати з 14.07.2025 року. Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14.07.2025 року.

Арешт накладений ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 17.07.2025 на мобільний телефон - скасувати.

Речові докази: диск – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон модель Nokia 6230i – повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1