Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №748/1089/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/1089/26 Головуючий у 1 інстанції Майборода С. М.

Провадження № 33/4823/604/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю:

захисника Тімашова А.С.

особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Тімашова Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 03 квітня 2026 року о 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 на автодорозі М-01, в с. Ягідне Чернігівського району Чернігівської області, біля блокпосту № 10 керував транспортним засобом марки GЕЕLY МR-7151А державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю із ротової порожнини, порушення координації рухів, незв`язна мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги в апеляційній скарзі захисник аргументує такими підставами:

- суд першої інстанції не надав належної оцінки відеозаписам з нагрудних камер поліцейських, які, на думку апелянта, спростовують законність зупинки транспортного засобу, наявність у нього ознак сп`яніння та підтверджують відсутність відмови від проходження огляду;

- суд безпідставно поклав в основу постанови письмові пояснення ОСОБА_3 , який не був очевидцем події та є працівником поліції, у зв`язку з чим такі пояснення не можуть вважатися належним і допустимим доказом;

- суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 266-1 КУпАП, оскільки як військовослужбовець, який перебував під час події у добовому наряді, він мав проходити огляд на стан сп`яніння виключно у порядку, визначеному зазначеною нормою, а не за правилами ст. 266 КУпАП.

З огляду на наведене ОСОБА_2 вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність події та складу адміністративного правопорушення є передчасним, не ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду захисник Тімашов А.С., підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Окремо звернув увагу, що судом першої інстанції були проігноровані роз`яснення листа ВС з приводу застосування положень ст.. 266-1 КупАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити. Пояснив, що в ніч з 4 на 5 квітня 2026 року він перебував у добовому наряді та разом із напарником рухався автомобілем з метою доставки пального. На його думку, транспортний засіб був зупинений працівниками поліції без законних підстав. Зазначив, що поліцейські поводилися грубо, а на його неодноразові вимоги повідомити причину зупинки пояснили, що він рухався зустрічною смугою без увімкненого ближнього світла фар, що, за його твердженням, не відповідало дійсності. ОСОБА_1 пояснив, що, обурившись діями працівників поліції, наполягав на повідомленні законної причини зупинки, під час конфлікту, можливо, відштовхнув одного з поліцейських, після чого до нього було застосовано сльозогінний газ та кайданки. Також зазначив, що після того, як він повідомив про проходження військової служби, на місце події були викликані працівники Військової служби правопорядку. Незважаючи на це, протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції. Вважав, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а конфліктна ситуація виникла виключно внаслідок непорозуміння з працівниками поліції.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- протоколом серії ААД № 915557 від 03 квітня 2026 про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у спеціалізованому медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився (а.с.3-4);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ББА № 628635 від 03.04.2026, із якої вбачається, що ОСОБА_1 03 квітня 2026 керував вищезазначеним транспортним засобом в порушення вимог ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП;

- відеозаписами, здійсненими працівниками поліції, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи, що підтверджують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його агресивну поведінку, а також відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням поліцейським спеціальних технічних засобів за наявності ознак алкогольного сп`яніння та подальшу відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я (а.с. 10).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо доводів про порушення порядку зупинки транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» на працівників поліції покладено повноваження щодо регулювання дорожнього руху, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху та припинення виявлених правопорушень.

Крім того, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції повідомив водію причину такої зупинки, а саме порушення ним Правил дорожнього руху, що полягало у перетині суцільної лінії розмітки та не користування світлом фар в темну пору доби. Вказані порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 був в подальшому зафіксовані постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ББА № 628635 від 03.04.2026, за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Таким чином, у працівників поліції були передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу, а тому доводи захисника про незаконність такої зупинки є безпідставними.

4.2 Щодо посилань на неправомірне посилання на письмові показання свідка.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу свого рішення письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , який, на думку сторони захисту, не був очевидцем події, є працівником поліції та є заінтересованою особою, а тому такі пояснення свідчать про фальсифікацію матеріалів справи, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішальне значення для встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення суд першої інстанції надав не письмовим поясненням ОСОБА_3 , а сукупності інших належних і допустимих доказів, насамперед відеозаписам з нагрудних камер поліцейських та службового автомобіля. Саме на цих відеозаписах безперервно зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , роз`яснення йому процесуальних прав, неодноразову пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та його відмову від такого огляду, а також подальше складання протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин навіть посилання суду першої інстанції на письмові пояснення ОСОБА_3 не мало визначального значення для висновків про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки встановлені судом фактичні обставини повністю підтверджуються іншими, самостійними та взаємоузгодженими доказами.

При цьому твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не перебував на місці події, є заінтересованою особою або що матеріали справи були сфальсифіковані, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях. Самі по собі такі твердження не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими чи спростування висновків суду першої інстанції. Отже, наведені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

4.3 Щодо тверджень про порушення процедури огляду.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі його огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках – адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовими особами Військової служби правопорядку або командирами військових частин лише у випадках, коли є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини, а також у випадках перебування військовослужбовця у стані сп`яніння у громадських місцях, визначених цією нормою.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або наявності інших передбачених законом обставин.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП. Саме по собі проходження військової служби або перебування у добовому наряді не є безумовною підставою для застосування спеціального порядку проведення огляду. Крім того, після прибуття на місце події працівників Військової служби правопорядку останні також не встановили обставин, які б свідчили про необхідність застосування процедури, передбаченої ст. 266-1 КУпАП.

Апеляційний суд також не приймає доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції не врахував роз`яснення Верховного Суду, викладені у листі щодо застосування положень ст. 266-1 КУпАП. Із змісту зазначеного листа вбачається, що під час вирішення питання про застосування спеціального порядку огляду військовослужбовця у кожному конкретному випадку необхідно встановити факт виконання ним обов`язків військової служби або вчинення діяння саме у зв`язку з їх виконанням. У цьому провадженні таких обставин не встановлено та матеріалами справи вони не підтверджуються.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм законом повноважень та правомірно склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Відтак доводи апеляційної скарги у цій частині також є необґрунтованими.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Тімашова Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник