Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №740/1516/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/1516/26 Головуючий у 1 інстанції Дударець Д. В.

Провадження № 33/4823/545/26

Категорія - ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як встановив суд, 21 березня 2026 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 35 в м. Ніжині Чернігівської області керував автомобілем «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив наїзд на вуличний ліхтар. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль та вуличний ліхтар отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу; п. 13.1 Правил дорожнього руху водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотивує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим ним усним та письмовим поясненням, не врахував обставини раптовості маневру водія автомобіля Volkswagen Crafter, відсутності завчасного сигналу повороту, а також відсутності об`єктивних перешкод для його руху.

Також, на його думку місцевий суд неповно та однобічно оцінив відеозаписи дорожньо – транспортної пригоди та обмежився вибірковим тлумаченням відеозаписів без їх повного та об`єктивного аналізу, що призвело до неправильного встановлення обставин дорожньо – транспортної пригоди. Таким чином, суд першої інстанції надав відеозаписам неповну та однобічну оцінку, не встановив істотних обставин щодо моменту подання сигналу повороту, безпідставно дійшов висновку про «наздоганяння» транспортного засобу та не врахував раптовість виникнення небезпеки.

Зазначає, суд першої інстанції неправильно оцінив схему місця дорожньо – транспортної пригоди, надавши їй невластиве доказове значення, не дослідив її у сукупності з іншими доказами та не врахував, що вона підтверджує факт перетину його траєкторії руху іншим учасником.

Вважає, місцевий суд не врахував, що водій автомобіля Volkswagen Crafter визнав свою вину, більше того, його вина вже встановлена судом.

Зазначає, суд не врахував, що його дії були спрямовані на уникнення дорожньо – транспортної пригоди, а не на її створення. Він не змінював напрямок руху, не виконував маневру в бік автомобіля Volkswagen Crafter, а реагував на небезпеку, яка виникла раптово через дії іншого водія.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.

Апеляційний здійснив заходи щодо виклику в судове засідання ОСОБА_2 шляхом надсилання повідомлення у додаток «Viber», однак останній до апеляційного суду не з`явився про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таких вимог закону суддя районного суду не дотримався.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення права управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному життя і здійснення діяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 3620584, схемі місця ДТП, письмових поясненнях ОСОБА_2 .

Однак, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону та сукупності доказів у справі.

При цьому апеляційний суд враховує, що судом в оскаржуваній постанові перераховані наявні у справі докази, проте, не розкритий їх зміст, як і не дана оцінка у їх взаємозв`язку.

Суд першої інстанції неповно та однобічно з`ясував обставини справи і прийшов до помилкового висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов`язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності та спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Разом із цим схемою місця ДТП та іншими матеріалами справи не підтверджено спричинення шкоди майну фізичних чи юридичних осіб від дій ОСОБА_1 , а завдання шкоди власному майну ОСОБА_1 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 12.1, 13.1 ПДР, такі ж порушення встановив і суддя першої інстанції.

Згідно з вимогами Правил дорожнього руху:

- п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п.13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Пунктом 1.10. ПДР дано визначення терміну безпечна дистанція, зокрема це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Разом із цим у протоколі про адміністративне правопорушення при викладенні його суті працівники поліції не зазначили інформацію про будь який інший транспортний засіб, який рухався попереду по тій самій смузі та щодо якого ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції. Посилання на недотримання безпечної дистанції щодо нерухомого об`єкту – вуличного ліхтаря не узгоджується з вимогами ПДР.

Таким чином, при оформленні матеріалів даної справи працівниками поліції не було зібрано і в ході судового розгляду не встановлено достатніх доказів того, що ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції та порушив вимоги п.13.1. ПДР.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що рухався в лівій смузі дороги з дозволеною швидкістю. В попутному напрямку рухався автомобіль «Volkswagen», держаний номерний знак НОМЕР_2 , який з правого ряду почав виконувати поворот ліворуч в сторону вул. Козача. Щоб уникнути зіткнення, він вимушений був також звертати ліворуч, внаслідок чого в`їхав у нерухому перешкоду.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 21 березня 2026 року о 13 год. 50 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода. Маючи намір повернути ліворуч, він увімкнув відповідний покажчик повороту, подивився у дзеркало та розпочав поворот. Несподівано виїхав автомобіль, який з`їхав на узбіччя дороги. Пошкоджень на його автомобілі «Volkswagen» не виявлено.

Такі обставини ДТП підтверджуються і наявним у матеріалах справи записом з камер відео-спостереження.

З долученої до матеріалів справи копії постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (справа № 740/1518/26) від 06 квітня 2026 року водія автомобіля «Volkswagen», держаний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за фактом дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 21 березня 2026 року, а саме за те, що він перед поворотом ліворуч не зайняв крайнє ліве положення в результаті чого автомобіль «Geely» під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

Зазначена постанова учасниками справи оскаржена не була та набрала законної сили.

Оцінюючи обставини даної справи, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, причинного зв`язку між її діями щодо недотримання правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та наслідків ДТП отримання транспортними засобами механічних пошкоджень.

Апеляційний суд звертає увагу, що вказане питання неодноразово висвітлювалося в рішеннях суду касаційної інстанції.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.11.2014 року (справа №5-18кс14) зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум ВС у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14.

У п. 7 вказаної Постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

У постанові від 05 листопада 2015 року по справі №5-218кс15 Верховний Суд України виснував, що відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом, виключається.

З урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що причиною наїзду транспортного засобу «Geely» державний номерний знак НОМЕР_1 на вуличний ліхтар стали порушення вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_2 , що створило аварійну ситуацію для водія ОСОБА_1 , а тому в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п.12.1 ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з даною ДТП, а, відтак, і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених як у постанові суду, так і у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620584.

Враховуючи вищезазначене оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач