Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №745/21/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 745/21/26 Головуючий у 1 інстанції Смаль І. А.

Провадження № 33/4823/321/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд

у складі: головуючого-судді Салая Г.А.,

захисника - Рудницької А.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Місцевим судом установлено, що 30.12.2025 року о 10.36 год ОСОБА_1 на а/д Н-27 088 км керував автомобілем “Audi A6”, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду стосовно нього скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом було допущено спрощений підхід до розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, оскільки не було встановлено фактичні обставини правопорушення.

Захисником Рудницькою А.В. були подані доповнення до апеляційної скарги, в яких вона зазначає, що зупинка ОСОБА_1 є незаконною, оскільки підстав для зупинення у працівників поліції не було. Звертає увагу на неповноту відеозапису з відео реєстратора та нагрудних бодікамер працівників поліції, тому цей відеозапис є неналежним доказом по справі. Також зазначає, що у ОСОБА_1 не вбачається наявність ознак алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом. Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння та не є обізнаним у процедурі його проходження, а дії поліцейських, а саме пропозиція відмовитись від огляду на стан сп`яніння, сторона захисту розцінює як провокацію на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 було роз`яснено тільки ст.63 Конституції України, проте не було роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби, але в порушення вимог ч.2 ст.266-1 КУпАП на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Рудницька А.В. підтримала вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити її з викладених вимог.

ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час, тому суд вважає можливим провести апеляційний розгляд за його відсутності, оскільки неявка повідомленого належним чином учасника не перешкоджає розгляду.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши доводи захисника на підтримку вимог поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена “Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року була затверджена “Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції… огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції…№ 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №554655 від 30.12.2025 року, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров`я відмовився, який власноруч підписав (а.с.3).

Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від огляду на стан сп`яніння відмовився (а.с. 5).

Згідно наявного у матеріалах справи направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначено, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. (а.с. 6).

З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено через орієнтування на такий та необхідність його перевірки, а саме, інші учасники дорожнього руху були свідками, що водій даного автомобіля їде невпевнено, виляючи по дорозі. Під час спілкування, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, та запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу “Драгер”. Водій повідомляє, що є військовослужбовцем та вказує на безпідставну його перевірку, та не заперечує факту вживання алкоголю, зокрема, банки пива. На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на місці та у медичному закладі водій відмовився, наголошуючи, що прямує додому. О 10:47 год водій відмовився від проходження огляду на місці, о 10:54 год - у медичному закладі. Поліцейський роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду та наголошує, що за це передбачено також відповідальність за ст. 130 КУпАП. Водій намагався домовитися про не складання протоколу стосовно нього. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно установив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Отже, апеляційний суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Також, відеозаписом спростовуються доводи захисника з приводу того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння та не є обізнаним у процедурі його проходження і провокацію з боку поліцейських, оскільки з відеозапису видно, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці, так і у лікарні, розумів ситуацію, в якій опинився та усвідомлював наслідки відмови від огляду.

На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті справи.

Доводи апелянта з приводу незаконної зупинки спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейський довів до відома водія, що інші учасники дорожнього руху повідомили про необхідність перевірки саме автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта, що у ОСОБА_1 не вбачається наявність ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними, оскільки достовірним доказом відсутності таких ознак міг би стати огляд у відповідності до чинного законодавства, від якого він відмовився, що є самостійним складом правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Також доводи захисника з приводу того, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав відповідно до ст. 268 КУпАП спростовуються матеріалами даної справи, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення у розділі щодо роз`яснень прав та обов`язків, передбачених ст. 268КУпАП ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Не є слушними доводи захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд мав проводитися в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.

З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом).

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Натомість, у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 безумовно є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 на день його зупинки був на виконанні обов`язків військової служби є голослвними та спростовуються відеозаписом, згідно якого водій повідомляв, що прямує додому та будь-яких заяв про виконання ним службових обов`язків не виказував. Таке ствердження не підтверджується і матеріалами справи.

Враховуючи, що судом не установлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд враховує і те, що докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів, зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

Істотних порушень співробітниками патрульної поліції при оформленні стосовно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не установлено.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У долученому до справи клопотанні захисник ОСОБА_2 ставиться питання про застосування аналогії закону за ч. 1 ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. А тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права, про що просить захисник в апеляційній скарзі.

За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд 1 інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. В даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити апеляційні вимоги захисту про призначення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяГ. А. Салай