Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №583/3306/17 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3306/17

Номер провадження 22-ц/816/2351/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

державного виконавця Морозової Є.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року, постановлену у складі судді Лебедь О.В. в м. Тростянець Сумської області,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

24 березня 2025 року заявниця ОСОБА_1 через підсистему «Електрониий суд» звернулася до Тростянецького районного суду Сумської області з скаргою на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Охтирський ВДВС СХ МРУМЮ), в якій просила скасувати оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень № АСВП 70906429 та № АСВП 70906355, винесені державними виконавцями Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ 03.02.2023, постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчих проваджень № АСВП 70906429 та № АСВП 70906355, а також складений акт про виселення боржників, та визнати оскаржувані дії державних виконавців Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ неправомірними і зобов`язати усунути порушення (поновити порушені права заявників).

27.03.2025 вказану скаргу залишено без розгляду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою, тому суд не вбачав підстав для поновлення строку для звернення зі скаргою до суду та призначення скарги до розгляду.

Постановою Сумського апеляційного суду від 05.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 27.03.2025 скасовано, а справу направлено до Тростянецького районного суду Сумської області для продовження розгляду.

23 березня 2026 року ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на рішення та дії державних виконавців Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що жоден з аргументів скарги не знайшов свого підтвердження. Зокрема, не підтвердилися твердження про добровільне виконання рішення суду про виселення, незаконне стягнення пенсійних коштів під час примусового виконання рішення, а також про те, що оскаржувані постанови та інші акти державного виконавця були винесені з порушенням вимог закону.

Суд дійшов висновку, що державним виконавцем було вжито всі передбачені законом заходи, спрямовані на своєчасне та повне виконання судового рішення, відкриття виконавчих проваджень для стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є правомірним, арешт з коштів боржника було знято одразу після отримання інформації про надходження на рахунок лише пенсійних виплат, доказів незаконного списання пенсійних коштів суду не надано, а тому підстави для визнання неправомірними дій чи бездіяльності державного виконавця, скасування оскаржуваних постанов і акта про виселення та поновлення прав ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду від 11 травня 2026 року прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, обставини, що мають значення для справи, судом не повністю з`ясовані внаслідок порушення судом принципу змагальності для забезпечення повноти їх дослідження, висновки суду про належне повідомлення боржників про відкриття виконавчих проваджень та про призначення дати виселення зроблені без перевірки коли боржники отримали відповідні постанови, судом не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні скарг на постанови і дії ДВС у подібних правовідносинах та не встановлена конкретна дата фактичного виконання боржниками рішення суду про виселення.

Апелянт зазначає, що вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» про надіслання боржникам постанов про відкриття виконавчих проваджень не були виконані державними виконавцями належним чином, рекомендовані листи з постановами ДВС не були доведені до відома боржників, у матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення рекомендованих листів, суд не звернув увагу на ненадання представником ДВС доказів направлення та вручення постанов, не врахував висновки Верховного Суду щодо обов`язковості підтвердження вручення постанов, а також не врахував, що ненадання боржникам постанов є триваючим правопорушенням.

Також апеляційна скарга обґрунтована тим, що державні виконавці відкрили виконавчі провадження на підставі виконавчого листа, пред`явленого з пропущенням строку, не перевірили виконання рішення про виселення у порядку, визначеному статтями 26, 63 та 66 Закону України «Про виконавче провадження», не встановили дату фактичного виконання рішення, безпідставно стягнули виконавчий збір та застосували заходи примусового виконання, тоді як рішення суду було фактично виконане до відкриття виконавчих проваджень, а суд першої інстанції не перевірив ці обставини, не дослідив надані докази, не врахував норми Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов помилкового висновку про правомірність дій державних виконавців.

Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

01.07.2026 від державного виконавця Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року у справі № 583/3306/17 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що доводи апелянта не відповідають дійсності, є безпідставними та спростовуються матеріалами виконавчого провадження. Зазначено, що виконавче провадження відкрито після набрання рішенням суду законної сили, що повністю відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені боржникам рекомендованими листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, а боржник вважається повідомленим, якщо постанову направлено за такою адресою. Посилання апелянта на добровільне виконання рішення, неналежне повідомлення, воєнний стан, незаконність відкриття виконавчих проваджень, пропуск строку пред`явлення виконавчого документа, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, арешт коштів та бездіяльність державного виконавця визнані такими, що не спростовують законності ухвали суду та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.

Також у відзиві зазначено, що державним виконавцем було вжито всі передбачені законом заходи, спрямовані на своєчасне та повне виконання судового рішення, відкрито виконавчі провадження, винесено процесуальні постанови та здійснено направлення документів сторонам, а дії державного виконавця здійснені у межах повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив надані сторонами докази та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Відзив містить висновок, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду, переоцінки доказів та власного тлумачення норм законодавства, а апелянтами не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду є законною, обґрунтованою та такою, що підстав для її скасування не містить.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

У судове засідання з`явився державний виконавець Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ Морозова Є.М.

Нестеренко Т.М. та представник виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися.

01.07.2026 Нестеренко Т.М.подала заяву, в якій просила розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.

За змістом частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за наявного складу учасників.

Щодо необхідності витребування матеріалів виконавчих проваджень

Відповідно до частин першої та другої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому розділом VII цього Кодексу. Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права. Метою такого провадження є здійснення судового контролю за законністю рішень, дій чи бездіяльності виконавця, що передбачає перевірку матеріалів відповідного виконавчого провадження.

З огляду на предмет оскарження та з метою повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи, а також забезпечення прав та інтересів скаржника, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність витребування матеріалів виконавчих проваджень № АСВП 70906429 та № АСВП 70906355, відкритих з примусового виконання виконавчого листа № 583/3306/17, виданого 30 вересня 2022 року Тростянецьким районним судом Сумської області. З цією метою ухвалою Сумський апеляційний суд від 30 червня 2026 року витребувано зазначені матеріали з Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ. Електронні копії витребуваних матеріалів виконавчих проваджень містяться в матеріалах цієї справи.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення боржників про відкриття виконавчих проваджень, колегія суддів виходить із такого.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення боржників про відкриття виконавчих проваджень, колегія суддів виходить із такого.

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження, рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 липня 2022 року у справі № 583/3306/17 постановлено виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Зазначене рішення набрало законної сили 12 серпня 2022 року.

На виконання цього рішення 30 січня 2023 року виконавчий комітет Охтирської міської ради направив до Охтирського ВДВС СХ МРУМЮвиконавчий лист.

03 лютого 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто після набрання рішенням суду законної сили, що відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Цього ж дня викликом державного виконавця № 3458 Нестеренка М.В. зобов`язано з`явитися 15 лютого 2023 року до Охтирського ВДВС СХ МРУМЮдля вирішення питань, пов`язаних із виконанням виконавчого документа.

Згідно з повідомленням Охтирського відділу державної виконавчої служби від 10 квітня 2024 року № 26941 ОСОБА_1 повідомлено про проведення 25 квітня 2024 року виконавчих дій щодо виселення з квартири АДРЕСА_1 , із зазначенням обов`язковості явки сторін виконавчого провадження. Трекінги 0600908312101, 0600908311156.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державні виконавці Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ неодноразово направляли ОСОБА_1 повідомлення та інші документи за його поштовою адресою, що свідчить про вчинення ними дій, спрямованих на належне інформування боржника про хід виконавчого провадження.

25 квітня 2024 року державним виконавцем складено акт № 70906429, відповідно до якого рішення суду у справі № 583/3306/17 фактично виконано, ключі від квартири передано представнику стягувача, а майно, грошові кошти та цінні речі у квартирі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням. При цьому боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо таку постанову надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, боржник вважається належним чином повідомленим, якщо документи виконавчого провадження надсилаються йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі (аналогічний за змістом висновок наведено у постановах Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19, від 07.06.2021 у справі № 910/15292/18, від 11.02.2021 у справі № 914/223/19).

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19 зроблено висновок, що «неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця. Отже, зазначеними встановленими фактичними обставинами справи спростовуються твердження скаржника про його неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження».

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державний виконавець виконав вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», направивши постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомлено про проведення виконавчих дій щодо виселення рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення боржників є безпідставними, оскільки закон пов`язує належне повідомлення не з фактом отримання постанови боржником, а з її направленням рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Щодо доводів апеляційної скарги про виконання рішення суду та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є помилкова видача виконавчого документа або відсутність обов`язку боржника внаслідок його припинення повністю чи частково.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про помилкову видачу виконавчого документа чи припинення обов`язку боржника.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження є безпідставними.

Окрім того, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання після спливу встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку, а тому державні виконавці не мали правових підстав для відкриття виконавчих проваджень під час дії воєнного стану з огляду на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Згідно матеріалів виконавчого провадження виконавчий лист від 12.07.2022 (виданий 30.09.2022) пред`явлено стягувачем до виконання 30.01.2023.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання після спливу встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку, а тому державні виконавці не мали правових підстав для відкриття виконавчих проваджень під час дії воєнного стану з огляду на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 зазначено, що «оскільки у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання згідно з пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново».

Такий строк повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення; особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 336/3450/13 (провадження № 61-11447св24).

Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність відкриття виконавчого провадження у зв`язку з пред`явленням виконавчого листа після спливу строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними. На момент пред`явлення виконавчого листа до виконання в Україні діяв воєнний стан, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12, запровадження воєнного стану зумовило переривання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, що виключає висновок про пропуск стягувачем такого строку. За таких обставин державний виконавець мав правові підстави для прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилаючись на незаконність відкриття виконавчого провадження у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник не надав належних доказів на підтвердження зазначених доводів.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем порядку примусового виконання рішення про виселення

Так, Сумський апеляційний суд у постанові від 12 березня 2026 року у цій справі (справа № 583/3306/17, провадження № 22-ц/816/857/26) дійшов висновку, що доводи апелянта про добровільне виконання рішення суду не є слушними, оскільки добровільне виконання рішення суду передбачає його виконання без відкриття виконавчого провадження або, у разі відкриття виконавчого провадження, у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання. При цьому суд установив, що матеріали справи вказують на те, що заявник разом із дружиною перестали проживати у квартирі у зв`язку з виїздом за кордон як біженці, а не з метою виконання рішення суду про виселення, тобто рішення суду у добровільному порядку не виконувалося. Крім того, останні були обізнані про розгляд судом справи за позовом виконавчого комітету Охтирської міської ради про їх виселення без надання іншого житла.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом. Матеріали цього провадження не містять доказів, які б спростовували наведені вище обставини або свідчили про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження чи про порушення державним виконавцем порядку примусового виконання рішення про виселення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними у цій частині.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та застосування арешту коштів боржника, колегія суддів виходить із такого.

Постановою державного виконавця Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ від 03.02.2023 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про виселення боржника. Одночасно державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження відповідно до вимог статей 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи, що рішення, яке підлягало виконанню, має немайновий характер, виконавчий збір підлягав стягненню у фіксованому розмірі, визначеному частиною 3 статті 27 зазначеного Закону. Сам по собі факт незгоди боржника з відкриттям виконавчого провадження або вчиненням виконавчих дій не свідчить про незаконність постанов про стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Окрім того 06.02.2023 державним виконавцем на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника з метою забезпечення реального виконання судового рішення. У постанові зокрема зазначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

18.01.2024 розпорядженням № 70906429 державного виконавця грошові кошти, які надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу в сумі 6518,04 грн. перераховані на погашення витрат виконавчого провадження в сумі 272,28 грн. та виконавчого збору в сумі 6245,76 грн.

Згідно з матеріалів виконавчого провадження на момент накладення арешту державний виконавець не мав документального підтвердження того, що рахунок боржника мав спеціальний режим використання або що звернення стягнення на кошти, які перебували на ньому, заборонено законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 08.10.2020 у справі № 755/14912/19 (провадження № 61-10723св20) виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

25.04.2024 державним виконавцем відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням, виконавчий збір виведено в окремі виконавче провадження АСВП 74868339.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності списання грошових коштів з рахунку боржника є безпідставними, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а на момент накладення арешту не мав документального підтвердження того, що рахунок боржника мав спеціальний режим використання або що кошти на ньому не підлягали арешту. За відсутності передбачених законом підстав для зняття арешту подальше спрямування стягнутих коштів на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відповідало вимогам закону, а тому підстав для визнання дій державного виконавця протиправними колегія суддів не вбачає.

Інших доказів, які б підтверджували здійснення такого списання, матеріали справи не містять. За таких обставин вимога скаржника про повернення нібито незаконно стягнутих пенсійних коштів є необґрунтованою.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність постановленої ухвали.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи та виконавчого провадження докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а виконавчі дії здійснювалися відповідно до вимог цього Закону. Отже, підстав для висновку про протиправність дій державного виконавця колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення апелянтом положень Закону України «Про виконавче провадження» та незгоди з правовою оцінкою встановлених судом обставин, однак не підтверджують порушення державним виконавцем вимог закону чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Відтак вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних