Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №510/836/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1063/26

Номер справи місцевого суду: 510/836/25

Головуючий у першій інстанції Сорокін К. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання – Губарі Д.В., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши в у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 16.04.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

установив

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: водій ОСОБА_1 , 18.04.2025 року о 19 год. 30 хв. по вул. Соборна, буд. 7 у м. Рені, Ізмаїльського району, Одеської області керував т.з. «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, просить скасувати постанову у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:

-суд першої інстанції не повідомив часників провадження про розгляд справи;

-з матеріалів справи не вбачається доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом;

-відеозапис не містить факту керування автомобілем;

-судом безпідставно стягнуто судовий збір;

На підставі цього, ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду не з`явилась адвокат Златі Н.С., а встановити відеозв`язок не надалось можливим з технічних причин ( ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - Офлайн), тому зі згоди учасників апеляційного розгляду, розгляд апеляційної скарги проведений за відсутності адвоката Златі Н.С.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304683 від 18.04.2025 (а.с. 1), відповідно до якого 18.04.2025 року о 19 год. 30 хв. по вул. Соборна, буд. 7 у м. Рені, Ізмаїльського району, Одеської області водій ОСОБА_1 керував т.з. «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

- рапортом працівника поліції ВП №2 (м. Рені) Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Памбук І.В. від 18.04.2025 року (а.с. 3);

- диском з відеофіксацією події (а.с. 6).

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. Зокрема, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп`яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов`язаний пройти медичний огляд. Отже, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Проте, вимоги зазначеного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави стверджувати про те, що у разі фіксації за допомогою технічних засобів відеозапису процесу проведення огляду особи на виявлення стану алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду залучення для огляду свідків не є обов`язковим та здійснюється лише у випадку неможливості фіксації за допомогою відеозапису.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я зафіксований за допомогою відеозапису камер портативного відео-реєстратора співробітників поліції, залучення свідків є необов`язковим та жодним чином не свідчить про допущення співробітниками поліції будь-яких порушень вимог закону при складенні стосовно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 18.04.2025 року о 19 год. 30 хв. по вул. Соборна, буд. 7 у м. Рені, Ізмаїльського району, Одеської області. Зокрема, відеозапис розпочинається з моменту руху службового автомобілю працівників поліції, далі чітко прослуховується як працівник поліції шляхом подачі звукового сигналу ймовірно здійснює зупинку автомобіля, та в цей час говорить іншому працівнику що водій не пристебнутий. Після цього, патрульний автомобіль зупиняється, виходить з нього виходить співробітник поліції та направляється до зупиненого автомобіля «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_1 , який в цей час перебуває на проїжджій частині дороги, в заведеному стані, та на якому горять стоп-ліхтарі, за кермом автомобіля перебуває водій ОСОБА_1 руки якого перебувають на кермі. Працівник поліції представляється та повідомляє про причину зупинки, а саме водій не пристебнутий пасивним ременем безпеки (час відеозапису 19:30:45), та пропонує надати посвідчення водія для ознайомлення. В ході спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), в зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру чи в медичному закладі (час відеозапису 19:37:20), однак водій ОСОБА_1 відмовився (час відеозапису 19:38:00). Після цього, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки та повідомлено що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, та наголошено що водій відсторонений від керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував наявність ознак сп`яніння та повідомив що відпочиває з друзями, а також зазначив, що протокол підписувати та знайомитись з ним не буде.

Відтак, наявний відеозапис в цілому відображає послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор – пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Долучені відеозаписи є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксовано неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та відмова водія від проходження такого огляду. Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин фактичної відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Поведінка ОСОБА_1 , що зафіксована на відеозаписі, була спрямована на небажання проходити освідування та свідчить про те, що він уникав проходження огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі згода водія на проведення огляду на стан сп`яніння, без виконання вимог поліцейського щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та створенні умови для проходження огляду на місці чи в медичному закладі, його фактична відмова від проходження огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Факт керування автомобілем ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом події, крім того, ОСОБА_1 взагалі не заперечував керування автомобілем, та його зупинку працівниками поліції, в зв`язку з чим, апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Що стосується тверджень апелянта про розгляд судом першої інстанції матеріалів адміністративного правопорушення за відсутності сторони захисту, апеляційний суд зауважує на наступному.

Так, вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався в судове засідання на 14.04.2026, проте не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволене, розгляд справи відкладений на 16.04.2026 року.

16.04.2026 року ОСОБА_1 повторно не з`явився до суду, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було відхилене.

Водночас, відповідно до положень ст. 268 КУпАП, участь ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є необов`язковою, при цьому, його не участь у судовому розгляді не вплинула на правильність прийнятого судового рішення.

Окрім того, зважаючи на розгляд судом першої інстанції справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист було поновлено судом апеляційної інстанції, шляхом прийняття до розгляду його апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції та надання ґрунтовної оцінки всім доводам такої скарги.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судового збору з огляду на те, що апелянт є учасником бойових дій, є необґрунтованими.

Сам по собі статус учасника бойових дій не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору у всіх категоріях справ. Пільга, передбачена законом, поширюється лише на справи, пов`язані із захистом прав такої особи, що випливають із її статусу ветерана війни.

Проте, ОСОБА_1 в рамках даної справи притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Предметом судового розгляду є перевірка законності постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не захист прав чи соціальних гарантій, пов`язаних зі статусом учасника бойових дій. Отже, підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору відсутні, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув судовий збір.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

За наведених обставин, призначене місцевим судом стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є достатнім для критичного усвідомлення правопорушником протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 16.04.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець