Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №479/1222/25 — Миколаївський апеляційний суд

03.07.26

22-ц/812/1395/26

Провадження № 22-ц/812/1395/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 479/1222/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал»

на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене 06 травня 2026 року суддею Репушевською О.В., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося до суду з указаним вище позовом.

Позивач зазначав, що 10 серпня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1571096. Внаслідок невиконання позичальником умов договору виникла заборгованість у розмірі 32 000 грн, з яких 5 000 грн за тілом кредиту, 27 000 грн процентів за користування кредитом, про стягнення якої просив позивач.

24.12.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Крім стягнення кредитної заборгованості, позивач просив, в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, зазначити у рішенні суду про те, що (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат, а також 3 % річних.

Крім того, представник ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» стягнути з відповідачки судові витрати позивача, а саме – 2 422, 40 грн сплаченого судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2026 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 000 грн та 2 422, 40 грн судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Крюкова М.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні витрат позивача на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про недоведеність понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги.

На підтвердження зазначеного позивачем було надано суду договір 10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., АКТ № 9614 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Заявка № 9614 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Рахунок на оплату №9614-12/08-2025 від 12 серпня 2025 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10.

Згідно пункту 4.8. договору Клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката згідно узгодженого та підписаного Акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Щодо стягнення судових витрат позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» на правничу допомогу, у стягненні яких судом першої інстанції було відмовлено, та частині яких оскаржується судове рішення, встановлено наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; ордер про надання правничої допомоги серії АІ №1969372, акт №9614 прийому-передачі виконаних робіт, заявку №19614 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу слід відмовити з огляду на їх недоведеність.

Позиція апеляційного суду

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат, понесених на правничу допомогу, позивачем надано: договір 10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., АКТ № 9614 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Заявка № 9614 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., Рахунок на оплату №9614-12/08-2025 від 12 серпня 2025 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10.

З актів прийому-передачі виконаних робіт від 10.12.2024 року та від 12.08.2025 року вбачається, що сторонами погоджено, зокрема, складання та оформлення процесуальних документів, у тому числі відповіді на відзив, письмових пояснень, заяв (клопотань), клопотання про витребування доказів (пункт 9), а також участь у судових засіданнях (пункт 10).

Однак, участі у судових засіданнях, які призначалися судом першої інстанції представник позивача не приймав.

Також стороною позивача не надавались суду такі процесуальні документи, як відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів.

Також апеляційний суд враховує недостатнє забезпечення доказами поданого представником позивача позову, що вимагало від суду вчинення додаткових дій для повного та всебічного з`ясування обставин справи, а саме – витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів належності відповідачці платіжної картки та докази зарахування на неї кредитних коштів.

Крім того, апеляційний суд враховує часткове задоволення заявлених позивачем вимог.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

У справі, що переглядається, колегія суддів враховує поведінку сторін при розгляді справи, складність справи, особливості предмета спору, ціну позову, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення адвокатом тих чи інших дій.

З огляду на викладене вище, а також дотримуючись принципу пропорційності, з урахуванням задекларованих завдань цивільного судочинства, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за рахунок відповідачки ОСОБА_1 за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, буде достатнім та розумним в сумі 2 000 грн.

Доказів оплати позивачем наданих послуг матеріали справи не містять, однак, як визначено пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Таким чином відсутність оплати наданих послуг на висновки суду не впливає.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача, суд першої інстанції припустився помилки відмовивши у стягненні витрат на надання правничої допомоги.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначених вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ФК Фінтраст капітал» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині – скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» оскаржувало рішення суду першої інстанції тільки в частині розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачувався, тому він не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки ОСОБА_1 .

Однак, в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідачки судових витрат позивача на надання правової допомоги при зверненні з апеляційною скаргою у розмірі 8 000 грн.

Заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи обґрунтованість та пропорційнійсть заявлених позивачем витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, участь сторін в апеляційному перегляді справи та обсяг вчинених представником дій, колегія суддів вважає, що відшкодування витрат позивача на надання правничої допомоги буде достатнім та розумним у розмірі 2 000 грн.

З огляду на викладене, відшкодуванню ТОВ «ФК «Фінтарст капітал» за рахунок відповідачки ОСОБА_1 підлягають 2 000 грн витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, понесену при розгляді апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 2 000 (дві тисячі) грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 2 000 (дві тисячі) грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повну постанову складено 03 липня 2026 року