Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №490/9305/25 — Миколаївський апеляційний суд

01.07.26

22-ц/812/1345/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/9305/25

Номер провадження 22-ц/812/1345/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Чистою В.В.,

за участю представника відповідача - адвоката Загороднюка А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Микульшиної Г.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (надалі - НУК ім. адм. Макарова) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2025 року НУК ім. адм. Макарова звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг.

Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2022 року між НУК ім. адм. Макарова та ОСОБА_1 укладено договір № 081ПдБн22КЗ про надання освітніх послуг згідно вимог державного стандарту освіти бакалавра за спеціальністю 081 «Право» на денній формі навчання з 06 вересня 2022 року по 30 червня 2024 року.

Згідно вказаного договору, ОСОБА_1 був зарахований до НУК ім. адм. Макарова та останній взяв на себе обов`язок за рахунок власних коштів замовника надати йому освітню послугу. Свої зобов`язання позивач виконав в повному обсязі.

Загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання становила 47 920 грн. ОСОБА_1 05 вересня 2022 року було частково здійснено оплату вартості освітньої послуги в сумі 5 630,00 грн, між тим, відповідач не з`являвся на навчання та не вносив плату в порядку, встановленому договором. При цьому, з моменту зарахування до навчального закладу і до моменту відрахування з нього відповідач будь-яких документів про намір розірвати договір про надання освітніх послуг не надавав, із відповідними заявами до університету не звертався.

Наказом від 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 було відрахованого з навчального закладу як такий, що порушив умови контракту. Починаючи з 30 січня 2023 року та на момент відрахування заборгованість по оплаті освітніх послуг склала 18 880 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання освітніх послуг №081ПдБн22КЗ від 05 вересня 2022 року в сумі 18 880 грн.

У відзиві на позовну заяву від 21 січня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Загороднюк А.Д. просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що долучений до матеріалів справи договір про надання освітніх послуг не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, дати його укладання, підпис у ньому від імені університету виконано невстановленою особою, повноваження якої на укладання договорів від імені закладу освіти не підтверджено.

Крім того вказував на те, що у позовній заяві визначено різні дати укладення вказаного договору, що унеможливлює достовірно встановити при розгляді справи відповідні відомості.

Також, згідно тверджень представника відповідача, в матеріалах справи містяться розбіжності щодо порядку навчання (з якого саме семестру воно здійснювалось) та відповідно порядку оплати його вартості.

Окремо вказував на те, що з лютого 2023 року відповідач постійно проживає за кордоном, а тому не отримував та не міг отримувати освітні послуги, вартість яких з нього просить стягнути позивач.

03 лютого 2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує заперечення відповідача проти позову та наполягає на його задоволенні в повному обсязі. Додатково представник позивача повідомив, що ОСОБА_1 був зарахований до навчання в заклад в якості студента третього курсу з 05 вересня 2022 року, тобто на 5 семестр загального навчального періоду для здобуття освітнього рівня «бакалавр». Факт надання освітніх послуг підтверджується відповідними відомостями для групи 3511, в складі якої перебував відповідач ОСОБА_1 .

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НУК ім. адмірала Макарова заборгованість за договором про надання освітніх послуг № 081ПдБН22к3 в розмірі 18 880 грн та 3 028 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов`язання щодо надання освітньої послуги виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями про академічну успішність. Натомість відомості про надходження на адресу виконавця повідомлення від одержувача/замовника освітньої послуги про відмову отримувати і оплачувати освітню послугу - відсутні. Враховуючи, що позивач виконав в повному обсязі всі зобов`язання перед відповідачем, відповідач в свою чергу зобов`язання, передбачені договором, не виконав, суд вважав, позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загороднюк А.Д. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було враховано, що відповідач не міг отримувати освітню послугу позивача, оскільки у зв`язку з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України відповідач разом із своєю сім`єю виїхав за кордон. Крім того, позивачем не було надано академічну довідку про результати навчання відповідача. Також, вказує на те, що відповідач не склав іспитів за перший семестр свого навчання, тобто існувала академічна заборгованість і відповідач підлягав відрахуванню за пп.4) ч.1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» за невиконання індивідуального навчального плану, а відтак фактично підтверджено те, що відповідача не могли допустити до навчання до наступного семестру, а відповідно і освітньої послуги останній також не міг отримувати. Відповідач стверджує про те, що матеріали справи не свідчать про надання позивачем платних освітніх послуг у спірному періоді, а тому відсутні підстави для стягнення плати за навчання за цей період, чого судом не було перевірено в сукупності всіх доказів та з урахуванням чітких вказівок норм процесуального законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що між НУК ім. адм. Макарова (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник, одержувач) було укладено договір про надання освітніх послуг № 081ПдБН22к3, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме згідно вимог державного стандарту освіту підготувати бакалавра за спеціальністю 081 «Право» за освітньою програмою/спеціалізацією «Право» на денній формі нормативного терміну навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2024 року (а.с. 68-69).

Вказаний договір про надання освітніх послуг підписано ректором НУК ім. адм. Макарова - Трушляковим Є.І. та Габдрахмановим А.Р., погоджено приймальною комісією.

Згідно п. 5.2, 5.3 договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 47 920 грн.; сплата за надання освітньої послуги здійснюється посеместрово або, за згодою ректора, помісячно. Розмір плати за один семестр навчання в НУК ім. адм. Макарова становить: V семестр - 11 260 грн, VI семестр - 11 260 грн, VII семестр - 12 700 грн, VIII семестр - 12 700 грн.

Замовник вносить плату за п`ятий семестр в розмірі 11 260 грн, яка здійснюється не пізніше 01 вересня 2022 року на підставі наказу про зарахування одержувача до НУК ім. адм. Макарова. Наступні по семестрові платежі здійснюються до 01 лютого за весняний семестр і до 01 серпня за осінній семестр відповідного року навчання (п. 5.4, 5.5 договору).

Згідно наказу ректора НУК ім. адм. Макарова Трушлякова Є.І. від 05 вересня 2022 року № 611-уч з 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 зараховано студентом третього курсу нормативного терміну навчання денної форми для здобуття другої вищої освіти ступеня «Бакалавр» (а.с. 70-72).

Як вбачається з відомостей академічної успішності за 2 семестр 2022/2023 навчального року ОСОБА_1 не з`явився, не атестований (а.с. 73, 74).

Наказом НУК ім. адм. Макарова від 22 листопада 2023 року № 1362-уч ОСОБА_1 відраховано з навчання за порушення умов контракту (а.с. 75-79).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за надання освітніх послуг за договором № 081ПдБн22КЗ від 01 вересня 2022 року студентом ОСОБА_1 оплачено вартість навчання 05 вересня 2022 року - 5 630 грн, 19 вересня 2022 року - 5 630 грн. Всього оплачено за надання освітньої послуги - 11 260 грн, нараховано за надання освітньої послуги - 30 140 грн. Відповідно заборгованість за надання освітньої послуги становить 18 880 грн (а.с. 95).

Відносини між сторонами, що є предметом спору, врегульовуються Цивільним кодексом України (надалі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на не сплату заборгованості відповідачем по оплаті освітніх послуг відповідно до умов, укладеного між сторонами договору про надання освітніх послуг згідно вимог державного стандарту освіти бакалавра за спеціальністю 081 «Право» на денній формі навчання з 06 вересня 2022 року по 30 червня 2024 року.

Разом з тим, як встановлено судом між сторонами укладено договір про надання освітніх послуг № 081ПдБН22к3, при укладенні цього договору досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, на виконання вказаного договору відповідачем ОСОБА_1 було внесено плату за перший (для нього, п`ятий - у відповідності до програми навчання) семестр навчання, НУК ім. адм. Макарова видано наказ про зарахування відповідача студентом третього курсу нормативного терміну навчання денної форми для здобуття другої вищої освіти ступеня «Бакалавр».

Пунктом 2.1. вказаного договору, передбачено, що виконавець зобов`язаний надати одержувачу освітню послугу на рівні стандартів вищої освіти.

За умовами вказаного договору, виконавець (позивач) має право вимагати від замовника (відповідача) своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірі та в порядку, встановлених цим договором (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1, 3.2 договору замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та порядку, встановлених цим договором. Замовник зобов`язаний письмово у місячний строк з початку нового семестру повідомити виконавця про відмову отримувати та оплачувати освітню послугу. У разі, якщо замовник письмово не повідомить про бажання розірвати договір, за ним зберігається обов`язок вносити плату у розмірі і порядку, визначеному п. 5 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору одержувач зобов`язаний письмово у місячний строк з початку нового семестру (або негайно за виникнення відповідних обставин) повідомити виконавця про відмову від подальшого навчання або про неможливість відвідувати заняття і в цьому випадку офіційно оформити передбачені НУК імені адм. Макарова документи (заява про надання академічної відпустки, заява на відрахування за власним бажанням).

Отже, умовами договору передбачено випадки коли одержувач має право на відмову від отримання освітніх послуг та оплачувати за їх надання.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що він не отримував освітні послуги, оскільки позивачем не було надано йому цих послуг.

Між тим, з наданих позивачем, відомостей про академічну успішність за 2022-2023 роки факультету морського права, спеціальність 081 «Право» вбачається, що НУК ім. адм. Макарова надавалися освітні послуги з навчальних дисциплін.

Доказів про неможливість відвідування занять, або про відмову від подальшого навчання ОСОБА_1 , як то передбачено умовами договору, матеріали справи не містять.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем у повному обсязі були виконані умови договору щодо надання освітніх послуг, за які відповідачем не здійснено оплату в установлені договором строки, а відтак обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у зв`язку з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України разом із своєю сім`єю виїхав за кордон, а тому не міг отримувати освітні послуги не заслуговують на увагу, оскільки за умовами договору він повинен був звернутися до позивача із заявою з цього приводу, або продовжувати вносити плату за навчання. До того ж, як стверджував представник позивача у навчальному закладі було запроваджено дистанційну форму навчання.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність суперечливих відомостей в договорі №081ПдБн22КЗ про надання освітніх послуг, який було витребувано судом не впливають на висновки суду, ураховуючи презумпцію договору відповідно до ст. 204 ЦК України.

Інші доводи в апеляційній скарзі зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 03 липня 2026 року.