Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №131/632/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/632/26

Провадження № 33/801/703/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Марчук В. І.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рок03 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу особи яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за частиною 5 статті 126 КпАП України,

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою – АДРЕСА_1 ,

на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року

встановив:

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 126 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Суд визнав ОСОБА_2 в тому, що 17 квітня 2026 року о 13 год. 05 хв. по вул. Івана Гонти (Щорса) в м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, він, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 5 статті 126 КпАП України, оскільки протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубим порушенням вимог КпАП України та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, що полягало в нероз`яснені працівниками поліції прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а записи в протоколі про адміністративне правопорушення, в рапорті і заяві ОСОБА_2 наче б то про ознайомлення його з правами були працівниками поліції записані формально без виконання та ніде в документах навіть не відображений зміст цих статей. Всупереч п. 13 даної Інструкції працівниками поліції ОСОБА_2 не запропоновано надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Токарчук М.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених в ній, та просили задовольнити. Пояснив, що того дня був вимушений сісти за руль транспортного засобу, так як його матері стало погано на цвинтарі, куди вона ходила провідати могили родичів.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувались судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами статті 245 КУпАП, об`єктивно з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 № 643062, складеного 17.04.2026 року інспектором Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Салій А.О.;

-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7041220, винесеною 17.04.2026 року інспектором ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Салій А.О., згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП, як на підставу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 ;

-відеозаписом з портативного відео реєстратора (нагрудної бодікамери) уповноваженого працівника поліції від 17.04.2026 року, який був безпосередньо досліджений судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якого зафіксовано факт зупинки 17 квітня 2026 року транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 ;

-постановою Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4877821 від 02.06.2026 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом як особою, яка не має права керування транспортними засобами відповідної категорії;

-довідкою начальника ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Ковалишина В.М. за вих.№137092-2026 від 11.04.2026 року, згідно якої, відповідно до реєстраційних даних бази «ІПНП» ГСЦ «Посвідчення водія», ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.

-поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких останній підтвердив факт керування ним 17 квітня 2026 року транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі докази містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Згідно вимог пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Положеннями ч. 5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.

Що стосується доводів апелянта в частині порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції, то такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, а невизнання ним своєї вини у скоєному в апеляційній скарзі, слід розцінити як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і, при наявності свідків і потерпілих, протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 сумніву не викликає, оскільки він складений та підписаний уповноваженою особою та порушником ОСОБА_2 , який жодних зауважень до нього не вніс.

Доводи, що ОСОБА_2 про те, що йому не роз`яснено права передбачені Конституцією України та ст. 268 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, так графа 13 протоколу про адміністративне правопорушення року містить підпис ОСОБА_2 , що йому роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статті 268 КУпАП.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП є правильним.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник