Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №127/16111/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/16111/26

Провадження № 33/801/696/2026

Категорія: 192

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

03 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника адвоката Фортельної Юлії Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 КпАП України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 155-1 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у вигляді 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн., на користь держави.

Суд визнав ОСОБА_1 в тому, що під час фактичної перевірки пункту обміну валюти 24 квітня 2026 року об 11 год. 25 хв. за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 53, він, як фізична особа-підприємець не забезпечив проведення розрахункової операції з продажу (обміну) валюти в сумі 450 Євро, за 23 220 грн, через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано, РРО – відсутній.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 через захисника адвоката Фортельну Ю.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в матеріалах справи відсутність докази того, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КпАП України. В матеріалах справи також відсутні докази про те, що працівники податкової служби здійснювали перевірку ОСОБА_1 на предмет того, що саме він здійснював операцію з обміну (продажі) валюти.

Вказує на те, що акт податкової перевірки долучений до матеріалів справи лише фіксує обставини, встановлені посадовими особами і не є видом доказів у справах про адміністративне правопорушення. Надаючи оцінку цьому акту як доказу вини ОСОБА_1 , судом не з`ясовано чи скористався суб`єкт господарювання правом на оскарження цього рішення.

Також зазначає про те, що судом не досліджувались підстави для проведення фактичної перевірки та наявності повноважень представника податкового органу на здійснення такої перевірки.

Під час розгляду справи судом не встановлено, хто здійснював розрахункову операцію 24.04.2026, та факту здійснення продажу валюти із порушенням законодавства саме ОСОБА_1 .

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням порядку його складання, а тому не є належним та допустимим доказом.

Крім того в апеляційній сказі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з тих підстав, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався із ЄДРСР 25.05.2026 року, а тому 04.06.2026 року була подана апеляційна скарга, яка постановою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року повернена, як така, що подана без особою без підтвердження повноважень.

Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

З урахуванням доводів клопотання та матеріалів справи, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року

В судовому засідання захисник - адвокат Фортельна Ю.Ю. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній, та просила її задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_1 повідомлений про дату час і місце розгляду справи, і не заперечувала проти розгляду справи в його відсутність.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КпАП України суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Положення статті 7 КпАП України передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КпАП України адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 414 від 24.04.202 ФОП ОСОБА_1 24.04.2026 о 11:25 за адресою: АДРЕСА_2 , при продажі (обміні) валюти – 450 євро придбано за 23 220 грн., розрахункова операція не проведена через реєстраційно-розрахунковий апарат, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано, РРО - відсутній.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 155-1 КпАП України.

Частиною 1 ст.155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Вказана норма є бланкетною та вимагає при формулюванні суті правопорушення посилання на нормативно-правовий акт, який регулює порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Такі посилання наявні в Акті фактичної перевірки, що складений 24 квітня 2026 року, який відповідно до статті 251 КпАП України є одним із видів доказів – документом.

Посилання на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв його до уваги, так як не з`ясував, чи не оскаржений він особою, яка перевірялася, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження зазначеного акта, чи заперечення ОСОБА_1 проти нього. Останній від підпису та отримання примірника акта відмовився, про що є запис на акті, засвідчений посадовими особами, які проводили перевірку.

Згідно з п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обов`язок забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту розповсюджується виключно на наступних суб`єктів:

1) банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі;

2) суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками;

3) небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формах, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995: порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб`єктом правопорушення є особа, яка, відповідно до своїх функціональних обов`язків, здійснює розрахункові операції, а також посадова особа, до компетенції якої належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, господарського харчування та послуг.

ОСОБА_1 , згідно даних ЄДРПОУ суб`єктом підприємництва – фізичною особою – підприємцем, а відтак посилання апелянта на те, що суд нібито не з`ясував статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і того, чи він може бути суб`єктом відповідного правопорушення, апеляційний суд відхиляє.

Апелянтом не спростовані й інші дані, зазначені в Акті фактичної перевірки від 24.04.2026 року, а та обставина, що його зареєстровано в ГУ ДПС у Вінницькій області 27.04.2026 року, тобто в понеділок після фактичної перевірки, проведеної в п`ятницю, не спростовують викладених у ньому даних і висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КпАП України.

Щодо доводів захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням і не містить достатньої конкретизації дій ОСОБА_1 зокрема, не встановлено хто саме здійснював розрахункову операцію, не роз`яснено права , передбачені Конституцією України, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У протоколі фабула правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП викладена в наступній редакції: «при продажу (обміну) валюти в пункті обміну валюти за адресою: АДРЕСА_2 , при продажі (обміні) валюти – 450 євро придбано за 23 220 грн., розрахункова операція не проведена через реєстраційно-розрахунковий апарат, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано, РРО - відсутній».

Тобто з фабули протоколу зрозуміло, які саме вимоги, передбачені п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не виконав ОСОБА_1 та суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, яка відповідає диспозиції ч.1 ст.155-1 КУпАП.

На думку апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статей .254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Щодо твердження захисника про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КпАП України, суд зазначає наступне.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а також положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дає можливість зробити висновок, що вимоги законодавства, яким визначається порядок проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, поширюються на осіб, які на законній правовій підставі беруть участь у правовідносинах, пов`язаних із здійсненням розрахункових операцій у відповідній сфері господарської діяльності.

З урахуванням цього суд доходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 155-1 КУпАП, має спеціального суб`єкта, а саме особу, яка на певній правовій підставі (трудові відносини тощо) проводить розрахункові операції або відповідно до своїх обов`язків має компетенцією щодо організації проведення розрахункових операцій. Отже, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 155-1 КУпАП, може бути особа, яка відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснює розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зазначений висновок підтверджується і тим, що санкція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає два окремих суб`єкти, на яких може бути накладено стягнення за вчинення такого правопорушення: особи, які здійснюють розрахункові операції, та посадові особи.

Відповідно до копії довідки ГУ ДПС України у Вінницькій області ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП .

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом, який може нести відповідальність за ч.1 ст. 155-1 КУпАП.

Щодо апеляційних доводів відносно акту перевірки, то суд зазначає наступне.

З огляду на приписи ст. 86 ПК України, одним із належних та допустимих доказів, що може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є відповідний акт, складений та підписаний посадовими особами контролюючого органу та платниками податків.

Вказана стаття визначає, що акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано Акт фактичної перевірки від 24 квітня 2026 року, за змістом якого під час перевірки посадовими особами ГУ ДПС України у Вінницькій області Гайдуком О.О. та Бараном С.О. у пункті обміну іноземної валюти платника податків ОСОБА_1 було виявлено, що продаж валюти у розмірі 450 Євро на суму 23220 грн (операція з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі) не проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, без створення розрахункового документу, що підтверджує виконання цих операцій. РРО (ПРРО) відсутній.

При цьому, ОСОБА_1 від підпису у акті перевірки відмовився, не зазначивши пояснень таких дій. Водночас й матеріали справи не містять доказів оскарження ним вказаного акту проведеної перевірки .

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджувались підстави для проведення фактичної перевірки та наявності повноважень представника податкового органу на здійснення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Більш того фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), пункт 80.1 статті 80 ПК України, і така перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав (п. 80.2 ст. 80 ПК України).

За пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних) оформлюються, зокрема, у формі акта, який підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, при цьому, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України і законами України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КпАП України.

За таких підстав, порушень вимог КпАП України які б стали підставою для скасування чи зміни по суті правильного винесеного судом рішення апеляційним судом не встановлено. Підстави для закриття провадження по справі відсутні.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, Суд,-

постановив:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Фортельної Юлії Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року -без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник