Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №740/3125/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3125/26

Провадження № 3/740/638/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Роздайбіда О. В., при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли з Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшли для розгляду адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (справа № 740/3126/26, провадження № 3/740/639/26) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 740/3125/26, провадження № 3/740/638/26).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Ураховуючи вказані правові норми, вважаю, що зазначені справи повинні бути об`єднані в одне провадження та за результатами їх розгляду прийняте одне рішення. Об`єднаній справі необхідно присвоїти номер № 740/3125/26, провадження № 3/740/638/26.

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 686687 від 07 червня 2026 року, 07.06.2026 о 17 год 50 хв у м. Ніжин, вул. Володимирська, 97, водій ОСОБА_1 керуючи скутером Yamaha Jog (незареєстрований), не врахував безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням та спав. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1 ПДР – Водій ТЗ не врахув. безпеч. швид. руху, особл. вантажу, стан ТЗ, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 686701 від 07 червня 2026 року, 07.06.2026 о 17 год 15 хв у м. Ніжин по вул. Володимирівська, 97, водій ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), будучи причетним до ДТП ЄО8118, керував скутером Yamaha Jog (незареєстрований), з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор VB400V3.Від керування ТЗ відсторонений шляхом евакуації ТЗ, чим порушив п. 2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк. сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Від захисника – адвоката Мусієнка В.О. надійшло клопотання про визнання доказів неналежними, недопустимими та недостовірними, недопущення їх використання як доказів вини та закриття провадження. Клопотання мотивоване тим, що сукупність матеріалів не доводить ані факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані факту вчинення ним ДТП, ані факту належної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, ані чіткої відмови від такого огляду. Наявні у справі документи складені з істотним порушенням процедури, не підтверджені безперервною відеофіксацією, містять внутрішні суперечності, а окремі письмові пояснення містять фрази, надання яких не підтверджується відеозаписом. У зв`язку з чим такі документи не можуть бути використані як належні, допустимі, достовірні та достатні докази вини ОСОБА_1 . Зауважив, що не додано доказів пошкодження транспортного засобу, зокрема фото-, відео матеріалів, акту огляду пошкоджень, опис характеру пошкоджень та причинного зв`язку між конкретним порушенням ПДР та пошкодженнями. Відеозапис не містить моменту падіння, не містить механізму ДТП та не містить будь-якого об`єктивного підтвердження того, що саме ОСОБА_1 був водієм. Так, на відео зафіксовано, що поліцейські прибули вже після події, коли транспортний засіб перебував на місці, а ОСОБА_1 мав видимі тілесні ушкодження, а саме обличчя. На відеозаписі неодноразово ОСОБА_1 не визнає факту керування, навпаки повідомляє, що не був водієм. Відеозапис не містить відображення дати та часу здійснення відеофіксації на панелі запису, що позбавляє можливості перевірити, чи відповідає запис часу, зазначеному в протоколах, чи є він безперервним, чи не містить розривів чи саме в цей час складалися відповідні матеріали. Крім того, відеозапис ні містить процесу складання процесуальних документів, складання схеми ДТП, проведення замірів, вручення направлення на огляд тощо. Тому відеозапис не може бути використаний як достатній доказ вини ОСОБА_1 , оскільки він не фіксує жодної із ключових обставин, які підлягають доведенню у ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що працівники поліції не встановлювали безпосереднього очевидця керування. Особа, яка викликала швидку допомогу, повідомляє лише про те, що почула звук падіння, вийшла і побачила скутер та чоловіка. Із відеозапису убачається, що працівники поліції фактично наполягали, щоб ОСОБА_1 погодився із їх версією про керування. Йому повідомляли, що потрібно скласти матеріал, вказували приблизний штраф, психологічно схиляли до визнання факту керування, хоча він продовжував заперечувати, що був водієм. Звернув увагу на те, що у переліку додатків у протоколі не зазначено відеозапис як додаток, тому він не можу бути покладений в основу висновку про винуватість. Відеозапис не фіксує вручення або оголошення направлення на огляд, не фіксує роз`ясненню наслідків відмови, не фіксує належної пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не фіксує факт складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не фіксує пропозиції підписати протокол та чіткої відмови від підпису. Просив закрити провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення та розглянути справу без їх з ОСОБА_1 участі.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, які були додані до протоколу, дослідивши письмові пояснення адвоката, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису та інше.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зокрема, з оглянутого відео, долученого до протоколів, убачається, що працівники поліції, приїхавши на виклик по дтп, підійшли до особи, яку встановили як ОСОБА_1 та з`ясовували події, які сталися. При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що водій втік, а він як пасажир залишився біля транспортного засобу. Свідки, які викликали швидку та працівників поліції, наголошували, що вони зі свого подвір`я чули, що щось їде, а потім звук падіння. Через деякий час вийшовши, побачили, що біля тз знаходиться чоловік і викликали швидку. При цьому, хто був за кермом, вони не бачили.

Крім того, на відеозаписі не встановлена дата та час події, через що суд не може ідентифікувати дату вчинення правопорушення. Свідки у протоколі відсутні, відеозапис складається з декількох файлів та не є безперервним.

При цьому, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ II), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Отже, відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не може слугувати належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень, оскільки відеозапис не містить часу не є безперервним та складається із декількох файлів, що ставить під сумнів обставини події, описані в протоколах, і не може братися судом до уваги.

Слід зауважити, що суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не повноважний виходити за його межі, при цьому протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, також суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи викликають сумнів щодо події адміністративного правопорушення та перебігу обставин, які зафіксовані. Вказані відеозаписи не надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ними не зафіксовані реальні дані, такі як дата події, послідовність дій які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбувались, та можуть бути спотворені і мають істотне значення для розгляду вказаної справи.

Крім того, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 був водієм даного транспорту так як безпосередніх свідків події керування під час оформлення матеріалів та під час судового розгляду встановлено не було, а сам ОСОБА_1 на відео неодноразово наголошував на тому, що він не керував мотоциклом, а був лише пасажиром, що не спростовується доказами, наданими працівниками поліції.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

На переконання суду, працівники поліції, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинні були чітко дотримуватись визначеної законом процедури оформлення матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності для того, щоб стверджувати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

До того ж, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Зважаючи, що обвинувачення не може ґрунтуватися на неналежних доказах та припущеннях, а суду не було надано достатніх та незаперечних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, судом не може бути зроблений беззаперечний висновок про наявність в діях останнього події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до положень ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідно про наявність правових підстав для закриття справи.

Керуючись ст. 36, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 124, 130, 280, 283, п. 3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу даних адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. В. Роздайбіда