Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №734/2195/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2195/26

Провадження № 1-кп/734/345/26

В И Р О К

іменем України

03 липня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні судову справу - кримінальне провадження № 12026270350000011, відомості про яке 06 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козелець Чернігівської області, українця, громадянина України, не одруженого, із загальною середньою освітою, студента 3 курсу «Чернігівського залізничного ліцею», зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України,

із участю сторін кримінального провадження – прокурора ОСОБА_4 , потерпілої неповнолітньої ОСОБА_5 і її законного представника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 і захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи повнолітньою особою, у грудні 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, перебуваючи в нежитловому будинку, до якого є вільний доступ, розташованому у АДРЕСА_1 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, здатних викликати її фізичне і моральне розбещення, і спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, користуючись її довірливістю та беззахисністю, за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, достовірно знаючи, що вона є особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, ігноруючи моральні підвалини і принципи суспільної моралі у сфері статевих відносин, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_5 з використанням геніталій.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 155 КК України, - вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій.

Між потерпілою неповнолітньою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 і захисника-адвоката ОСОБА_7 , укладена 20 травня 2026 року Угода про примирення між підозрюваним і потерпілою у кримінальному провадженні. Згідно з указаною угодою потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 і підозроюваний ОСОБА_3 , у присутності законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 і захисника-адвоката ОСОБА_7 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 155 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин. Обвинувачений ОСОБА_3 визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України. За вказаною угодою сторони, вважають, що для укладення цієї угоди мають істотне значення щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 , повне і добровільне відшкодування моральної шкоди, відсутність у потерпілої та її законних представників будь-яких претензій до обвинуваченого, вчинення правопорушення вперше, а також відсутність обтяжуючих обставин. Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням на завдана. Між сторонами досягнуте остаточне примирення. Підозрюваний ОСОБА_3 висловив щире каяття і попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_5 , визнавши протиправність своїх дій. Потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 прийняла вибачення обвинуваченого ОСОБА_3 і підтвердила, що примирення є добровільним, вважає конфлікт повністю вичерпаним, заявляє про відсутність до підозрюваного ОСОБА_3 будь-яких претензій і зазначає, що заподіяна їй моральна шкода нівельовано шляхом щирого каяття підозрюваного. Потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 та її законний представник ОСОБА_6 не мають жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 і вважають на підставі вимог ст. 65 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_3 необхідне й достатнє для його виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень покарання: визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі положень ст. 75 КК України сторони кримінального провадження погодились зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, із іспитовим строком, із покладенням обов`язків, визначених у ст. 76 КК України.

В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, і наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу. За правилами ст.ст. 468 і 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження – прокурор ОСОБА_4 , потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 і її законний представник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 і захисник-адвокат ОСОБА_7 підтримали вимоги вказаної угоди.

ОСОБА_3 обґрунтовано органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, - у вчиненні повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій. Вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. У підготовчому судовому засіданні перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення судом у обвинуваченого ОСОБА_3 з`ясовані питання, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і зазначив, що цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час підготовчого судового засідання з`ясував, що потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Вислухавши позиції прокурора ОСОБА_4 , потерпілої неповнолітньої ОСОБА_5 і її законного представника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 і захисник-адвокат ОСОБА_7 , дослідивши угоду про примирення між підозрюваним і потерпілою у кримінальному провадженні та надані сторонами кримінального провадження докази, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди у кримінальному провадженні, що укладена 20 травня 2026 року між потерпілою неповнолітньою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності законного представника ОСОБА_6 і захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.ч. 1–3 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2)відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69--2 цього Кодексу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись правових норм ст.ст. 50 і 65 КК України, враховує щире каяття, що є обставиною, яка пом`якшує покарання. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні. При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, особу винного, який задовільно характеризується за місцем проживання, і вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене сторонами кримінального провадження покарання за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, із застосуванням правових норм ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком. На підставі ст. 76 КК України необхідно зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу відсутні. Речові докази і процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 376, 474 і 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити Угоду про примирення між підозрюваним і потерпілою у кримінальному провадженні, що укладена 20 травня 2026 року між потерпілою неповнолітньою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 і захисника-адвоката ОСОБА_7 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України. Призначити ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя