Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №953/13321/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13321/25

Провадження № 2-о/953/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання – Панченко Л.В.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

представник заявника – ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи – Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова із заявою, якою просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Урюпинськ Волгоградської області Республіки РРФСР.

На обґрунтування доводів заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.09.2022.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, заявник звернулася до військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою. Проте, для оформлення відповідних виплат їй необхідно надати документ, що підтверджує смерть батька її чоловіка ОСОБА_3 . Оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 від 12.09.1966, видане Урюпинським районним відділом РАЦС Волгоградської області РРФСР, втрачено, а в розпорядженні заявника наявна лише копія зазначеного свідоцтва, яка не може бути використана, як належний документ для підтвердження факту смерті. Отримати повторне свідоцтво про смерть або його дублікат заявник не має можливості, у зв`язку із припиненням дипломатичних відносин між Україною та РФ, зупиненням дії міжнародно-правових механізмів співробітництва та відсутністю можливості витребування відповідних документів з території РФ.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами окремого провадження.

У поданих поясненнях заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, оскільки дані правовідносини слід розглядати в рамках справи про оголошення фізичної особи померлою.

У судове засідання заявник не з`явилася, у поданій суду заяві просила розглянути справу за її відсутності за наявними доказами.

У судове засідання представники Міністерство оборони України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не надали.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є чоловіком заявника ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 15.09.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції міста Харкова, про що в Книзі реєстрації шлюбів 15.09.2006 зроблено відповідний актовий запис № 552.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 29.09.2022.

ОСОБА_4 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 31.12.1964.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Урюпинськ Волгоградської області РРФСР, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.09.1966, виданого Урюпинським районним відділом РАЦС Волгоградської області РРФСР.

Зазначена обставина також підтверджується заявою дружини померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 про призначення пенсії від 25.11.1966, та листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.02.1967 № 49765/90, адресованим командиру військової частини НОМЕР_6 , щодо призначення пенсії дружині ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю її чоловіка лейтенанта ОСОБА_3 .

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.10.2025 № 262/1/Гр003, ОСОБА_3 виключений зі списків офіцерського складу Збройних Сил СРСР у зв`язку зі смертю. У листі зазначено, що він помер від травми, отриманої внаслідок автомобільної катастрофи, а підставою для виключення зі списків офіцерського складу було свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 12.09.1966, видане Урюпинським районним відділом РАЦС Волгоградської області РРФСР.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вказані вище факти, як окремо так і у сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Урюпинськ Волгоградської області Республіки РРФСР.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Положення ч. 2 ст. 315 ЦПК України встановлюють, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші (не перелічені у п.п 1-9 ч.1 тієї ж статті) факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Разом з тим, суд враховує, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).

За висновками Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24.04.2008 (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 (Cantoni v. France, заява №17862/91, параграфи 3132), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

У зв`язку із тим, що країна РФ, на території якої помер батько померлого чоловіка заявника, розпочала повномасштабну війну проти України, ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати документ, що підтверджує факт його смерті.

У зв`язку зі збройною агресією РФ проти України та введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, відділами державної реєстрації актів цивільного стану України припинено будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції РФ на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія не може бути вчинена Посольством України в РФ.

Також, відсутня можливість витребувати повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Урюпинськ Волгоградської області Республіки РРФСР, відділами реєстрації актів цивільного стану в Україні, адже актовий запис про смерть знаходиться на території РФ.

Відповідно до пунктів 10, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Як убачається із матеріалів справи, на території України актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не складався. Для підтвердження факту його смерті необхідним є отримання документів про державну реєстрацію смерті за місцем складення відповідного актового запису на території РФ.

Разом із тим, відповідно до статті 22 Закону України від 23.06.2005 № 2709- IV «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак, зазначені норми не застосовні у правовідносинах за участю РФ, оскільки 01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території РФ і Республіки Білорусь, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, яка є чинною у відносинах України з РФ і Республікою Білорусь.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 12.09.1966, видане Урюпинським РайРАЦС Волгоградської області РФ на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може підтверджувати смерть особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 643/1873/23.

Разом із тим, заявник не має ані оригіналу, ані дублікату даного свідоцтва про смерть.

З огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною заявник позбавлена фізичної можливості, як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про смерть на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Таким чином, оскільки заявник не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території сучасної РФ, суд доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Урюпинськ Волгоградської області Республіки РРФСР.

Доводи заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України означених висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 13,76-81,89,211,247,263-265,293-294,315-317,354,430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Урюпинськ Волгоградської області РРФСР.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заявник – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Представник заявника – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи – Міністерство оборони України, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_3 .

Суддя - Ю.Ю. Власова