Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №619/2729/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2729/26

провадження № 2/619/1784/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Шевченко В.Я. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області, з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість в сумі 52234.91 грн, з яких: 46500.88 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.01.22 по 28.02.26; 1342.16 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.04.22 по 28.02.26; 3598.94 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.22 по 28.02.26; 792.93 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.04.22 по 28.02.26; судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат, пов`язаних відправкою позовної заяви з додатками, та витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація, відповідно до законодавства, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будівників. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.03.26 у відповідачів утворилася заборгованість в сумі 52234.91 грн, з яких: 46500.88 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.01.22 по 28.02.26, 1342.16 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.04.22 по 28.02.26, 3598.94 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.22 по 28.02.26, 792.93 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.04.22 по 28.02.26.

08.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив. Відповідно до якого зазначено наступне. Просить залишити позов без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України. У разі розгляду справи по суті просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат. Витребувати у позивача: дані будинкового комерційного вузла обліку теплової енергії по будинку АДРЕСА_1 за весь спірний період; журнали диспетчерських служб, акти аварійних відключень та пошкоджень мереж; температурні графіки та параметри теплоносія на вході в будинок; документи, на підставі яких відкривалися особові рахунки на кожного відповідачів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій заяві просив розглядати справу без участі представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, причину неявки не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносинах у заявах по суті позовній заяві та відзивах, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання, відповідно до якого він просить залишити позов без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України.Вказуючи на те, що на момент подання цього позову в Котелевському районному суді Полтавської області вже розглядається справа №619/357/22 за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 за тією самою адресою і за аналогічний період заборгованості. Вважає, що позивач штучно включивши до складу відповідачів членів його сім`ї, намагається створити паралельне провадження. Такі дії вважає зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, існування у провадженні суду двох аналогічних позовів у справі із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є підставою для залишення позову, який надійшов до суду пізніше після відкриття провадження у справі за раніше поданим позовом, без розгляду.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135636361 - посилання на ухвалу від 10.04.2026), в провадженні Котелевського районного суду Полтавської області триває розгляд цивільної справи 619/357/22, однак вимоги по вказаній справі виникли, у зв`язку з заборгованістю, що утворилася за період з 01.11.2018 по 31.12.2021 в сумі 71 258,07 грн.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки в даній справі, що розглядається Дергачівським районним судом Харківської області позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути заборгованість в сумі 52234.91 грн, з яких: 46500.88 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.01.22 по 28.02.26; 1342.16 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.04.22 по 28.02.26; 3598.94 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.22 по 28.02.26; 792.93 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.04.22 по 28.02.26.

Що стосується клопотання відповідача, ОСОБА_1 про витребування даних будинкового комерційного вузла обліку теплової енергії по будинку АДРЕСА_1 за весь спірний період; журналів диспетчерських служб, акти аварійних відключень та пошкоджень мереж; температурних графіків та параметрів теплоносія на вході в будинок; документі, на підставі яких відкривалися особові рахунки на кожного відповідачів, суд зазначає наступне.

Так, на підставі ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів судом повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Враховуючи вище викладене, клопотання про витребування доказів подане відповідачем без дотримання вимог, передбачених ч. 2 ст. 84 ЦПК України, а саме: у клопотанні не зазначено обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати та не зазначені вжиті відповідачем, як особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, клопотання відповідача про витребування доказів суд залишає без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_2 .

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 21, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії та послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у цивільній справі № 6-59цс13.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

З 1 грудня 2021 року на підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП “Харківські теплові мережі” в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 31 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Розрахунковим періодом відповідно до п. 32 Індивідуальних договорів є календарний місяць.

Відповідно до п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктами 51, 52 Індивідуального договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52).

Виходячи з положень п.4 Індивідуального договору, датою його акцептування є 01.12.2021 року, тобто факт отримання послуг.

За приписами частини 5 статті 13 Закону № 2189 плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У період з березня 2007 року по червень 2022 року КП «Харківські теплові мережі» здійснювало технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі укладеного договору з балансоутримувачем зазначеного житлового фонду КП «Жилкомсервіс».

З 1 липня 2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП “Харківські теплові мережі” в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Зазначені договори укладені з урахуванням ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2 Публічних договорів договір вважається укладеним між виконавцем та споживачами багато- квартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили виконавця про свою відмову від укладення договору.

Відповідно до п. 4 зазначених договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим договором.

Пунктами 13, 14, 15 Публічного договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (п. 13). Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у разі наявності) (п. 14). Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги (п. 15).

Згідно з пунктами 30, 31 Публічного договору, договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 30). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 31).

Виходячи з положень статті 4 зазначених Публічних договорів датою їх акцептування є 01.07.2022, тобто факт отримання послуг.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Обов`язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбачений ст. 68 ЖК України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з вимогами ст.530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819 св 20), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії, що надавалась позивачем на адресу місця їх реєстрації, та за вимогами чинного законодавства мають сплачувати за надані послуги постачання теплової енергії навіть у разі не проживання за місцем реєстрації.

Відомостей щодо звернення відповідачами до позивача із заявами про здійснення перерахунку заборгованості матеріали відзиву не містять.

Жодних доказів, які підтверджують ненадання позивачем послуг з постачання теплової енергії або надання позивачем послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, матеріали справи не містить та контрозрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідачі, отримуючи надані їм послуги, вказані послуги своєчасно не оплачують.

У зв`язку з чим, внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.03.26 у відповідачів утворилася заборгованість в сумі 52234.91 грн, з яких: 46500.88 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.01.22 по 28.02.26, 1342.16 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.04.22 по 28.02.26, 3598.94 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.22 по 28.02.26, 792.93 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.04.22 по 28.02.26.

Розрахунок суми боргу або переплат було сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтверджують наявну заборгованість.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідачами до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що в наданій позивачем відомості детально відображено нарахування з наведенням даних про опалювальну площу і діючий тариф, обсяги споживання послуг, оплати споживача, а тому даний доказ є належним, допустимим та відповідає нормам ст.ст.76 - 81, 95 ЦПК України та встановлює споживання відповідачем таких послуг у вказаному обсязі.

Відповідачами не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, тому суд бере його до уваги.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що складені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими, доказів про погашення виниклої заборгованості відповідачі не надали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц виснувала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно з ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що діяли до 04.09.2025, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану (до 04.09.2025), строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Отже, у цих спірних правовідносинах позовна давність, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла.

Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідачів не є достатніми, належними та не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, та поніс витрати, пов`язані з відправкою позивачем відповідачам позовної заяви з додатками у розмірі 390 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 76-81, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість в сумі 52234.91 грн, з яких: 46500.88 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.01.22 по 28.02.26; 1342.16 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.04.22 по 28.02.26; 3598.94 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.22 по 28.02.26; 792.93 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.04.22 по 28.02.26.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп., та витрати, пов`язані з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 390 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", адреса місто Харків, ВУЛИЦЯ МЕФОДІЇВСЬКА, будинок 11, ЄДРПОУ 31557119.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , 1983 р.н., адреса АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , 1988 р.н., адреса АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Л. В. Калиновська