Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №619/2290/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2290/25

провадження № 2/619/2106/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/2290/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ";

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції сторін.

28 квітня 2025 року ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", в особі представника Столітнього М.М., через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 43 077,71 грн, з яких: сума кредиту 9 401,51 грн; сума процентів за користування кредитом 14 405,93 грн; нараховані проценти за 103 календарних днів 19 270,27 грн.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 10.11.2023 між TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7257371 про надання споживчого кредиту. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів. Однак, відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. У період з 10.11.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 3742,86 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 598,49 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 3144,37 грн. Позивачем нараховано проценти за 103 календарних днів (25.07.2024 - 04.11.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 9 401,51 грн * 1,99 % = 187,09 грн*103 календарних днів = 19 270,27 грн. Згідно із п. 1.1. Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25.07/2024-Ф від 25.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 7257371 про надання споживчого кредиту від 10.11.2023 не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 103 календарних днів з 25.07.2024 по 04.11.2024. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту POLINOANNA3@GMAIL.COM зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: тіло кредиту - 9 401,51 грн, сума процентів за користування кредитом – 14 405,93 грн, всього 23 807,44 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 9401,51 грн - тіло кредиту та 14 405,93 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 103 календарних днів – 19 270,27, всього – 43 077,71 грн.

У відзиві на позовну заявупредставник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мушка Н.М. просить позовні вимоги в частині повернення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме не заперечують проти задоволення позову в частині повернення по кредитному договору №7257371 від 10.11.2023 - тіла кредиту у розмірі 9 401,51 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 14 405,93 грн, в іншій частині позовних вимог просять відмовити. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 – являвся військовослужбовцем та відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. ОСОБА_1 з 29.02.2024 перебував на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_2 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а з 11.08.2024 по 05.03.2026 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Отже, на відповідача поширюються пільги, встановлені вищевказаним Законом, а тому останній звільнений від нарахування і сплати процентів за кредитом. Згідно позовної заяви та долучених матеріалів, 28.11.2023 та 11.12.2023 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в сумі 3742,86 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 598,49 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 3144,37 грн. Позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором №7257371 від 10.11.2023 згідно Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», нараховано проценти за 103 календарних днів (25.07.2024 - 04.11.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 9 401,51 грн * 1,99 % = 187,09 грн*103 календарних днів = 19 270,27 грн. Проте, звертає увагу, що всі відсотки у розмірі 19 270,27 гривень, нараховані позивачем, підлягають повному списанню, з огляду на те, що відповідач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується долученими до заяви про перегляд заочного рішення документами. Позивач просить суд стягнути з відповідача проценти у розмірі, який не відповідає вимогам чинного законодавства України. 22.11.2023 було прийнято Закон України № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 та вніс зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини п`ятої статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень тимчасово встановлено, що протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом гранична денна ставка становить 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а надалі - 1 %. Оскільки строк дії кредитного договору № 7257371 від 10.11.2023 визначено сторонами 360 днів, договір продовжує діяти після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитний договір № 7257371 від 10.11.2023. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти нараховувались у розмірі 187,09 грн на день, тобто із розрахунку 1.99% від суми кредиту 10 000 грн, отже, розрахунок позивача в цій частині суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». За період з 23.04.2024 по 20.08.2024 відсотки мали б нараховуватися вже за денною процентною ставкою 1,5% і мали становити 150 гривень за день. Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 з 29.02.2024 перебував на військовій службі за мобілізацією, позивач не мав правових підстав нараховувати йому проценти за користування кредитом за період після 29.02.2024. Так, посилання позивача на умови кредитного договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,99 % на день не може бути прийняте судом як належна підстава для стягнення заявленої суми процентів, оскільки, по-перше, на відповідача поширюється спеціальна законодавча пільга щодо ненарахування процентів за кредитом, а по-друге, навіть без урахування такої пільги, застосована позивачем денна процентна ставка не відповідає законодавчим обмеженням, установленим Законом України «Про споживче кредитування» у редакції після набрання чинності Законом України № 3498-IX. у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за договором №7257371 від 10.11.2023 позичальнику відповідно до вимог ст.ст. 526, 1046, 1054, 1088 ЦК України. Також вказує на те, що заявлений розмір заборгованості є необґрунтованим та недоведеним. Позовна заява не містить належного пояснення щодо формування зазначених сум, детального алгоритму їх обчислення та підстав нарахування відсотків. За відсутності доказів фактичної видачі кредиту неможливо встановити реальний розмір отриманих коштів і перевірити правильність здійснених нарахувань. Відтак сума тіла кредиту є недоведеною, а проценти як похідні від основного зобов`язання також не можуть вважатися доведеними без підтвердження факту надання кредиту та належного розрахунку. Крім того, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн. Вважають, що заявлений розмір витрат є явно неспівмірним із складністю справи. Зазначена справа не становить значного публічного інтересу, не є складною за своїм характером, не потребувала значного обсягу правового аналізу чи підготовки великої кількості процесуальних документів. Крім того, справа розглядається протягом незначного періоду часу та має типовий характер для позивача, який систематично звертається до суду з аналогічними позовними вимогами, що свідчить про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

У відповіді на відзив представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі. Вказує, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Наголошує, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем визнаються частково. Виклав доводи аналогічні, викладеним у позовній заяві. Також доповнив, що для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутись до кредитора (банку або МФО) із заяву разом з документами, перелік документів встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач звертався до первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та/або позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду. Відповідно до наданах додатків, ОСОБА_1 з 29.02.2024 року перебував на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а з 11.08.2024 по 05.03.2026 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Однак звертає увагу, що Договір № 7257371 про надання споживчого кредиту було укладено 10.11.2023 року, до початку проходження відповідачем військової служби, відповідач добровільно прийняв на себе кредитні зобов`язання. Отже, посилання відповідача на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є підставою для звільнення його від виконання кредитних зобов`язань та не спростовує обґрунтованість позовних вимог. Також вказує, що, що посилання відповідача на статус військовослужбовця виникло лише після звернення позивача до суду, що свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Таким чином п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мушка Н.М. зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги поштовим зв`язком або іншим способом, який дозволяв би достовірно встановити факт його отримання. Крім того, доводи позивача щодо неможливості застосування до відповідача положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства. Позивач посилається на те, що відповідач не звертався до кредитора із заявою про застосування передбачених законом пільг та не надавав відповідних підтверджуючих документів до моменту звернення позивача до суду. Однак пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить положень, які б ставили застосування передбачених ним гарантій у залежність від подання військовослужбовцем окремої заяви чи повідомлення кредитора. Твердження позивача про те, що відповідач добровільно прийняв на себе кредитні зобов`язання до початку проходження військової служби, не спростовує права відповідача на застосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказана норма не містить обмежень щодо часу укладення кредитного договору та поширюється на всі кредитні зобов`язання військовослужбовця незалежно від того, чи виникли вони до призову на військову службу чи під час її проходження. Саме тому обставина укладення кредитного договору 10.11.2023 не має правового значення для вирішення питання щодо правомірності нарахування процентів після набуття відповідачем статусу військовослужбовця. Отже, починаючи з 29.02.2024 року на відповідача поширювалися гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування процентів після цієї дати є неправомірним незалежно від того, чи звертався відповідач із відповідною заявою до кредитора. Більше того, позивачем заявлено до стягнення 19 270,27 грн процентів, які, як прямо зазначено у відповіді на відзив, були нараховані за період з 25.07.2024 по 04.11.2024, тобто виключно в той час, коли відповідач вже понад п`ять місяців проходив військову службу та користувався гарантіями, передбаченими пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

28 квітня 2025 року ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", в особі представника Столітнього М.М., через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 43 077,71 грн.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 червня 2025 року позов задоволено повністю..

25 травня 2026 року ухвалою суду за результатами розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Мушка Н.М. про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 червня 2026 року. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 10 год 00 хв 29 червня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 15 червня 2026 року.Запропонованого позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 22 червня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду у строк до 26 червня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

28 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мушка Н.М. подала до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.

01 червня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив.

03 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мушка Н.М. подала до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мушка Н.М. не з`явилися, у поданій до суду через систему «Електронний суд» заяві представник відповідача просить проводити судове засідання без участі сторони відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.11.2023 між TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7257371 про надання споживчого кредиту.

25.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 10.11.2023 між TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7257371 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022, та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (04.11.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.

Після прийняття ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив йому пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C8715», після чого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-250523/1874-БТ від 28.05.2025 судом установлено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 10.11.2023 здійснено переказ коштів у сумі 10 000,00 грн.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів фактичної видачі кредиту суд вважає необґрунтованими.

Щодо нарахувань за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору.

Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:

1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 25.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

25.11.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

У період з 10.11.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 3 742,86 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 598,49 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 3 144,37 грн.

Позивачем нараховано проценти за 103 календарних днів (25.07.2024 - 04.11.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 9 401,51 грн * 1,99 % = 187,09 грн*103 календарних днів = 19 270,27 грн.

Згідно із п. 1.1. Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25.07/2024-Ф від 25.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 7257371 про надання споживчого кредиту від 10.11.2023 не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 103 календарних днів з 25.07.2024 по 04.11.2024.

Щодо відступлення права вимоги. пп. 3 п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту POLINOANNA3@GMAIL.COM зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024. На підставі зазначеного ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» має право укладати договори факторингу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу За цим договором Позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2. Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до Фактора (позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: тіло кредиту - 9 401,51 грн, сума процентів за користування кредитом – 14 405,93 грн, всього 23 807,44 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем складає 9401,51 грн - тіло кредиту та 14 405,93 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 103 календарних днів – 19 270,27, всього – 43 077,71 грн.

Щодо зміни найменування з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором № 7257371 від 10.11.2023 ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором.

Представник відповідача не погоджується з наданим розрахунком заборгованості, просить відмовити в частині позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих процентів за 103 календарних днів 25.07.2024 по 04.11.2024 у розмірі 19 270,27 грнпосилаючись на те, що відповідає є військовослужбовцем.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Представником відповідача надано копію довідки військової частини НОМЕР_2 № 1852/445 від 10.03.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_2 з 29.02.2024 по теперішній час; копію військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 , відповідно до якого з 27.02.2024 на підставі Укразу Президента України від 05.02.2024 № 50/2024 «По продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 призваний у ЗСУ.

Надані відповідачем документи суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за 103 календарних днів за період з 25.07.2024 по 04.11.2024 у розмірі 19 270,27 грн, не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 9401,51 грн та 14 405,93 грн - нарахованих процентів, що загалом становить 23 807,44 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М. було укладено договір про надання правової допомоги. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Столітнім М.М. надано до суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020, Акт № 7617 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.

Згідно з Актом № 7617 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 адвокатом Столітнім М.М. були надані послуги загальна вартість яких складає - 10 000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на правову допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи у сумі 10 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у Акті № 7617, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 1 000, 00 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ще 9 000,00 грн суд не вбачає.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 23 807,44 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 332,32 грн (23 807,44 х 100% : 43 077,71 = 0,55% х 2422,40 = 1 332,32).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 23 807 (двадцять три тисячі вісімсот сім) гривень 44 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 332,32 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, ідентифікаційний код 44559822;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок