Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/5714/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/5714/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

секретар судового засідання – Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.05.2026

у справі № 910/5714/26 (суддя – Андреїшина І.О.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЛАКС-СИСТЕМА”

про усунення перешкод у володіння та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції

Київська міська рада (далі за текстом - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЛАКС-СИСТЕМА” (далі за текстом – ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА”, відповідач), в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:215:0033 місце розташування якої: місто Київ, Оболонський район, вул. Прирічна, 7Б, шляхом зобов`язання ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 індексний номер: 60109964, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636072080000.

Також разом із позовною заявою Київською міською радою подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладання арешту на об`єкт нерухомого майна, місце розташування якого: місто Київ, Оболонський район, вул. Прирічна, 7Б, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 індексний номер: 60109964, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636072080000, що зареєстрований на праві власності за ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 в задоволенні заяви Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем дій, зокрема, на відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення заходів щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна, а також на підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарську суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову та прийняти нову, якою заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 в частині відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) є підставою для її скасування.

Стверджує, що обраний Київською міською радою спосіб заходів забезпечення позову цілком відповідає критеріям справедливості, адекватності та дотримання балансу інтересів сторін у справі, оскільки відповідач не втрачає можливості використовувати об`єкти нерухомого майна та вести господарську діяльність. В свою чергу для позивача наявна гарантія виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь органу місцевого самоврядування.

Звертає увагу колегії суддів, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності, оскільки у разі вибуття такого майна із власності ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” може призвести до нових реєстраційних дій щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом, а отже, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) – Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26; призначено її до розгляду на 30.06.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26.

04.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи № 910/5714/26.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 залишити без змін.

Зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичних обставин, які обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Зокрема, позивач не навів доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б вказували на обґрунтованість припущення позивача про те, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених, на думку позивача, прав або інтересів, за захистом яких він звернувся.

Той захід забезпечення позову, вжиття якого вимагає позивач, а саме арешт нерухомого майна, є неспівмірним до заявлених позовних вимог, оскільки негативні наслідки для власника майна - ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” - в результаті вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту перевищили б потенційний захист прав та інтересів позивача в рамках даної справи.

Звертає увагу суду, що у відповідача відсутній намір відчужити нерухоме майно, щодо якого позивач вимагає вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту. Відповідач не вчиняв жодних дій щодо відчуження такого майна, або його поділу, або яких-небудь інших дій, які завадили б ефективному розгляду даної справи.

Суд І інстанції дослідив всі необхідні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Київ, Оболонський район, вул. Прирічна, 7Б, що зареєстрований на праві власності за ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА”.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.06.2026 з`явились представники Київської міської ради, ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник Київської міської ради вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” заперечив проти задоволення апеляційної скарги Київської міської ради, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 залишити без змін.

Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Київської міської ради, просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 скасувати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників учасників провадження, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору – якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі – до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:215:0033 місце розташування якої: місто Київ, Оболонський район, вул. Прирічна, 7Б, шляхом зобов`язання ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА” знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 індексний номер: 60109964, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636072080000.

Позов обґрунтовано тим, що 27.08.2023 (після черги реєстраційних дій зі зміни власника починаючи із 2018 року) за відповідачем зареєстровано право приватної власності на будівлю човнової станції літ. А загальною площею 108,5 кв.м; навіс літ. Б; спуск та стоянка для плавзасобів №1; автостоянка №2; огородження №3, хвіртка №4, пірс №5, яка знаходиться за адресою: вул. Прирічна, буд. №7Б в Оболонському районі міста Києва.

Однак Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:215:0033 за адресою: місто Київ, Деснянський район, вул. Прирічна, 7Б в Оболонському у власність чи користування ТОВ “|РЕЛАКС СИСТЕМА”, та/або ГО “Водно-моторний спортивний клуб “Наталка” чи іншим особам не приймала.

Вказані факти, на думку позивача, свідчать про вчинення відповідачем дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися об`єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Зазначає, що співмірним заходом забезпечення позову буде саме накладання арешту на об`єкт самочинного будівництва - будівлю човнової станції з насосною літ. А загальною площею 108,5 кв.м, навіс літ Б, спуск та автостоянка для плавзасобів №1, автостоянка №2, огородження №3, хвіртка№ 4, пірс №5, яка знаходиться за адресою: вул. Прирічна, буд. №7Б в Оболонському районі міста Києва, що зареєстровані на праві власності за ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА”.

За твердженням позивача, вжиття запропонованих заходів забезпечення не може завдати будь-яких збитків, у тому числі й відповідачеві. З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем дій, зокрема, на відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення заходів щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна, а також на підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Однак колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що відсутність на даний час будь-яких доказів, які б підтверджували наміри відповідача здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у останнього потенційної можливості його відчуження у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 наголошував на тому, що можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на те, що предмет позову у цій справі має немайновий характер (усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва), ефективність судового захисту територіальної громади безпосередньо залежить від того, чи залишиться спірний об`єкт у власності саме відповідача на момент ухвалення остаточного рішення.

Правова позиція щодо збереження статусу-кво у немайнових спорах неодноразово висловлена Верховним Судом, який зазначав, що інститут забезпечення позову спрямований на консервацію існуючого стану речових прав задля запобігання ситуаціям, коли захист прав особи в межах одного судового провадження стане неможливим.

У спірних правовідносинах потенційна можливість відповідача як зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власника в будь-який момент розпорядитися цим майном на власний розсуд (зокрема, шляхом його відчуження за договором купівлі-продажу, дарування або внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб) є беззаперечною.

У разі вчинення відповідачем таких дій у період судового розгляду, матеріально-правовий та процесуальний зв`язок між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕЛАКС-СИСТЕМА” та спірним нерухомим майном буде втрачено. Це призведе до безумовної неможливості виконання судового рішення про зобов`язання відповідача знести будівлю, оскільки останній перестане бути її юридичним власником, а обов`язок із знесення не може бути покладений на особу, яка не має титулу щодо майна.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про наявність реальної загрози порушення принципу ефективності судового захисту, оскільки невжиття заходів забезпечення позову змусить Київську міську раду ініціювати нові, додаткові судові процеси проти наступних набувачів майна, що нівелює мету звернення до суду у цій справі.

Накладення арешту на нерухоме майно є адекватним та співмірним заходом, який не блокує господарську діяльність відповідача, а лише тимчасово обмежує його правомочність щодо розпорядження майном, забезпечуючи баланс інтересів сторін та гарантуючи реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи те, що спірний об`єкт нерухомого майна, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може бути відчужений на користь третьої особи, оцінюючи доводи учасників провадження за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з доводами Київської міської ради щодо необхідності накладення арешту на це майно.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що відчуження відповідачем об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред`явленого саме до вказаного відповідача, а також, що відсутність на даний час будь-яких доказів, які б підтверджували наміри відповідача здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у останнього потенційної можливості його відчуження у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що у випадку невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб пов`язано із забезпеченням можливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади міста Києва в разі задоволення позову, а обрані заходи є адекватними змісту права, про яке заявлено захист і не виходять за його межі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявником належним чином обґрунтовано, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для забезпечення позову у даній справі, а тому визнає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача помилковим.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Київської міської ради обґрунтованою та такою, що спростовує висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі суду. Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у цій справі підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання розподілу судових витрат за перегляд ухвали судом апеляційної інстанції у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути вирішене судом першої інстанції за результатом розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/5714/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

3. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, місце розташування якого: місто Київ, Оболонський район, вул. Прирічна, 7Б, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 індексний номер: 60109964, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636072080000, що зареєстрований на праві власності за ТОВ “РЕЛАКС-СИСТЕМА”.

Стягувач: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЛАКС-СИСТЕМА” (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 7-Б, код ЄДРПОУ 33104611).

4. Відповідно до статті 144 ГПК України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання включно до 30.06.2029.

5. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 03.07.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов