Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/10752/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 910/10752/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Спаських Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 (повний текст складено 12.01.2026)

у справі № 910/10752/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант»

про стягнення 36 331,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення 36 331,59 грн. Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що:

- він та відповідач є страховиками цивільно-правової відповідальність водія транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 );

- 28.11.2020 у м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), та транспортного засобу «CHEVROLET», д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків;

- у судовому порядку водія транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vincode НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- за наслідками вказаної ДТП позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 31 168,64 грн., проте відповідач не здійснив виплату частки страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 13 584,32 грн., а саме 31 168,64 (виплаченого страхового відшкодування) поділеного на 2 за мінусом франшизи поліс АО-005951089 у розмірі 2 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 297,69 грн., пені у розмірі 16 151,07 грн., 3% річних у розмірі 1 298,51 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказує наступне:

- 19.08.2021 відповідно до Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату частки страхового відшкодування у розмірі 15 584,32 грн., що становить 50% від розміру сплаченого страхового відшкодування на користь власників пошкодженого ТЗ CHEVROLET AVEO, д.н.з. НОМЕР_3 . Таким чином, позивач, як вказує відповідач, не дотримався вимог чинного законодавства України в частині здійснення заходів для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказаним Порядком, а саме щодо: невідкладного повідомлення іншого страховика про настання події, що містить ознаки страхового випадку; забезпечення такому страховику можливості брати участь у розслідуванні страхового випадку; повідомлення іншого страховика про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення;

- крім того, у порушення пункту 5.1 вказаного Порядку позивач не погодив з усіма іншими страховиками, зокрема, з відповідачем розмір шкоди;

- у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про забезпечення позивачем можливості для прийняття участі в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача частки страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020, в частині своєчасного повідомлення відповідача про настання події, що містить ознаки страхового випадку, забезпечення відповідачу можливості брати участь в розслідуванні страхового випадку та своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, а також вимог щодо надання до заяви про страхове відшкодування належних документів, на підставі яких визначено розмір шкоди, що, у свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру заподіяної шкоди.

Стосовно інших заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 5 297,69 грн. втрат від інфляції, 16 151,07 грн. пені та 1 298,51 грн. 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення 13 584,32 грн. частки невиплаченого страхового відшкодування, в якій судом відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним, невмотивованим, встановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції не досліджено питання з приводу того, що саме не було досліджено відповідачем, яку інформацію він не зміг підтвердити, встановити які обставини. А відтак, посилання на п.37.1.3. ст.37 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є невмотивованими та необґрунтованими. Відмова у задоволенні позовних вимог на цій підставі є проявом формалізму;

- судом першої інстанції було допущено невірне застосування норм страхового права. Суд послався на п. 37.1.3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який говорить,що підставою для відмови у виплаті (регламентної) є невиконання потерпілим чи іншою особою обов`язків, передбачених законом, у разі, якщо це завадило встановити обставини аварії чи розмір збитку. Проте цим пунктом регламентовано поведінку саме потерпілого (або особи, що має право на відшкодування) - тобто фактичного власника авто або водія-винуватця, а не страховика, який подає взаємний позов. Апелянт не є потерпілим у значенні цього закону, і вимога про «невідкладне письмове повідомлення» іншого страховика за три робочі дні належить саме до обов`язків первинного потерпілого за ст. 23 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- тобто приписи пункту Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки дані правовідносини регулюються Порядком виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020, який має відсилки лише до певних норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не до цього Закону вцілому.

- позивач додавав до позову звіт експерта щодо вартості ремонту та копії звернень до відповідача. Ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020 не вимагає обов`язкового погодження звіту з усіма співстраховиками - навпаки, є альтернативою страховика-позивача у разі відсутності погодження суми страхового відшкодування із страховиком-відповідачем;

- визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у комп`ютерній програмі Audatex та виплата страхового відшкодування на підставі такої калькуляції є усталеною практикою, а відповідна калькуляція визнається судами належним доказом розміру завданого збитку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 464/917/20, від 03.04.2019 по справі №758/4854/16-ц, від 05.09.2018 у справі №222/1/16-ц, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17).

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 справа № 910/10752/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 задоволено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» про поновлення строку на подачу апеляційної скарги та поновлено Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25 до закінчення апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10752/25.

06.04.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

20.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Крім того відповідач проти поновити йому процесуальні строки на подання відзиву на апеляційну скаргу, долучити даний відзив до матеріалів справи.

22.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач підтримав раніше викладену правову позицію, зауваживши на тому, що:

- невиконання формальностей, визначених Порядком виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020, не обмежує, не скасовує право апелянта отримати компенсацію частки виплаченого страхового відшкодування за рахунок відповідача, адже Порядок не містить підстав для відмови у такій виплаті;

- відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що такий вчиняв дії на предмет встановлення факту ДТП, направляв запити потерпілій особі, страхувальнику, здійснював пошукові заходи пошкодженого автомобіля з метою його огляду, тощо, проте такі дії не дали жодних результатів.

Крім того, позивач заперечив проти поновлення відповідачу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо наявності підстав для поновлення відповідачу строку для подання відзиву, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25, роз`яснено іншим учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення (обізнаності) ухвали про відкриття провадження у справі

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 26.03.2026, а відтак відзив мав бути ним поданий у строк до 10.04.2026, проте відзив до суду було подано 20.04.2026.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- 13.03.2025 Національний банк України відкликав ліцензію у страхової компанії «Альфа-Гарант». Тимчасова адміністрація, призначена НБУ після відкликання ліцензії зіткнулася з серйозними та складними викликами щодо організації логістичних, кадрових та багатьма іншими складними питаннями та проблемами з організації роботи компанії за для забезпечення інтересів клієнтів, страхувальників та потерпілих осіб;

- масове звільнення персоналу та зупинення повноважень адвокатів що представляли інтереси ТДВ СК «Альфа-Гарант» - це обставини, які є непередбачуваними та неможливо владнати зважаючи на введення тимчасової адміністрації та недостатнього фінансування таких потреб. Саме тому пропуск строку на подання відзиву на позовну заяву є поважним.

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того колегія суддів враховує, що доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні доводам, які відповідач наводив в суді першої інстанції.

Станом на дату ухвалення постанови пояснень та клопотань до суду не надходило.

У період з 11.06.2026 по 19.06.2026 суддя Хрипун О.О. перебував у відпустці.

Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 28.06.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у відпустці.

Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

28.11.2020 у м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), та транспортного засобу «CHEVROLET», д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

У судовому порядку водія транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vincode НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова Дарницького районного суду від 21.01.2021 у справі № 753/25860/21 (ас. 11зворот-12)).

Відповідно до інформації з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), на дату настання ДТП одночасно була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» (позивач) за полісом EP-158042931 та ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач) за полісом АО-005951089 (а.с. 12зврот-13).

Таким чином, як вказує позивач у позові, вищевказана ДТП є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому правовідносини між страховими компаніями регулюються положеннями Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 (далі - Порядок) (а.с.34-36).

Відповідно до страхового акту № 24460/1 від 12.05.2021 (а.с. 18) за наслідками спірної ДТП позивачем розраховано страхове відшкодування у розмірі 31 168,64 грн., яке було сплачено відповідно до платіжного доручення № 6809 від 12.08.2025 (а.с. 18зворот).

Крім того, до позовної заяви позивачем додано вимогу про сплату страхового відшкодування № 24460/24460/2 від 20.10.2021, адресовану ОСОБА_1 , а також заяву про перегляд прийнятого рішення № 2705-05 від 27.05.2022, адресовану відповідачу у даній справі, яка надіслана на електронну пошту відповідача (а.с. 19-21).

Відповідно до Звіту № 114996 від 18.06.2022 про оцінку колісного транспортного засобу (а.с. 21зворот-31) станом на 15.12.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «CHEVROLET», д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без ПДВ на запасні частини складає 34 488,77 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач не здійснив виплату частки страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 13 584,32 грн., а саме 31 168,64 (виплаченого страхового відшкодування) поділеного на 2 за мінусом франшизи поліс АО-005951089 у розмірі 2 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 297,69 грн., пені у розмірі 16 151,07 грн., 3% річних у розмірі 1 298,51 грн., які розраховані за період з 12.06.2022 по 18.08.2025.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про страхування» предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).

Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2024 № 1961-IV, який діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2024 № 1961-IV, який діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин, при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 № 464/2020 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов`язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.

Поряд з цим, обов`язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2024 № 1961-IV, який діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин.

За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 (Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що інформацію про страховий випадок Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» щонайпізніше отримало 11.02.2021.

У той же час, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», як і інших доказів, що свідчать про невідкладне, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження до позивача інформації про страховий випадок, повідомлення у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) відповідача про означену подію (страховий випадок).

Крім того, позивачем не надано доказів, які свідчать про забезпечення ним Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» можливості прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, зокрема, в огляді наявних документів та пошкодженого майна, а також доказів фактичного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату потерпілій особі страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.

Позивач у позові стверджує, що 28.11.2020 на офіційну електронну адресу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було направлено повідомлення про настання страхової події та пропозицію щодо спільного врегулювання. Повідомлення містило всю необхідну інформацію, включно з ідентифікаторами страхового випадку, і давало змогу Відповідачу вчасно долучитися до процесу врегулювання.

Поряд з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, листом від 09.12.2020 (а.с. 66) відповідач просив надати для аналізу всю наявну інформацію та документи, а також вказував що бажає долучитись до огляду пошкодженого майна та забезпечити таку можливість попередньо узгодивши зручний час для проведення огляду.

Позивачем не надано суду доказів надання відповідачу необхідної інформації та забезпечення останньому можливості огляду пошкодженого транспортного засобу

При цьому, як свідчать матеріали справи, подальше звернення позивача до відповідача здійснено 19.08.2021, проте до вказаної заяви не було додано жодних документів, які підтверджують перелік та обсяг зафіксованих на транспортному засобі «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_3 , пошкоджень, про що й було повідомлено позивача листом від 17.09.2021 (а.с. 73-74).

Вказаним листом ТДВ СК «Альфа-Гарант» було повідомлено позивача про те, що за відсутності необхідного пакету документів у ТДВ СК «Альфа-Гарант» немає можливості прийняти рішення, а тому строк розгляду справи було призупинено до моменту отримання страховиком необхідних документів.

Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, долучений до позовної заяви звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 18.06.2022 №114996 не може бути взято до уваги, оскільки оплата страхового відшкодування відбулася на підставі ремонтної калькуляції, а не вказаного звіту.

Також слід наголосити на тому, що вказана ремонтна калькуляція не була погоджена з ТДВ СК «Альфа-Гарант», а вищезазначений звіт про оцінку виконано практично через 2 роки після настання дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2020.

Відповідно до пункту 5 Порядку (на який посилався позивач) страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Для реалізації права, зазначеного у пункті 5 Порядку, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Заява про страхове відшкодування та додатки до неї мають відповідати вимогам, передбачених статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До зазначеної заяви мають також додаватися докази настання страхового випадку, документи, на підставі яких визначено розмір шкоди і факт проведення страхового відшкодування заявником. У разі, якщо заявник не погодив з усіма іншими страховиками розмір шкоди, то до заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, обов`язково долучається звіт про оцінку або висновок автотоварознавчого дослідження.

Водночас, під час розгляду даної справи позивачем не доведено, що ним виконані умови вищевказаних вимог пункту 5.1 Порядку.

У той же час, відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно, врахувавши те, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та Порядку в частині своєчасного повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про настання події, що містить ознаки страхового випадку, забезпечення відповідачу можливості брати участь в розслідуванні страхового випадку та своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, а також вимог щодо надання до заяви про страхове відшкодування належних документів, на підставі яких визначено розмір шкоди, що, у свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру заподіяної шкоди, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 13 584,32 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Крім того, суд першої інстанції встановивши, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 297,69 грн. втрат від інфляції, 16 151,07 грн. пені та 1 298,51 грн. 3% річних, є похідними від вимоги про стягнення 13 584,32 грн. частки не виплаченого страхового відшкодування, в якій судом відмовлено, цілком вірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують викладених вище висновків.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/10752/25.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

Н.М. Спаських