Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №910/3272/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. Справа № 910/3272/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025

у справі № 910/3272/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до:

1. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд"

2. Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

про визнання іпотеки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ТОВ "ЕНОЛ"; апелянт; скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва через систему "Електроний суд" з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (надалі - відповідач-1; АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд"; АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд») та Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (в подальшому - відповідач-2; ПАТ "Банк Камбіо"), у якому просив суд визнати припиненою з 06.09.2024 іпотеку за іпотечним договором від 18.11.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є., реєстр. № 3420.

Позовні вимоги обґрунтовувались наявністю правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, який укладений 18.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 в справі № 910/3272/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Згідно висновків місцевого господарського суду, враховуючи, що до ліквідації боржника іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, подавши заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "Лєон" та враховуючи положення ч. 4 ст. 593 Цивільного кодексу України право іпотеки за договором іпотеки та правовідносини за цим договором не є припиненими. Таким чином, ліквідація боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Окремо судом І-ої істанції зазначено, що в зв`язку з набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21 ПАТ "Банк Камбіо" вибув із спірних правовідносин, а права кредитора та іпотекодержателя належать Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд". Тому, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" є неналежним відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права - ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ч. 4 ст. 593, ст. 609 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що 06.09.2024 ТОВ «Лєон», ідентифікаційний код юридичної особи: 36307383, припинено внаслідок ліквідації, про що внесений відповідний запис, номер запису: 1000671110023033024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак, ТОВ «Лєон», яке було позичальником за основним зобов`язанням, є припиненим без визначення правонаступників. Тому, як вважає скаржник, з ліквідацією боржника ТОВ «Лєон» припинилось основне зобов`язання за кредитними договорами, а відтак - припинилась іпотека за іпотечним договором.

Також позивач вказує, що місцевий господарський суд помилково визнав достатнім для застосування ч. 4 ст. 593 ЦК України факту надсилання іпотекодержателем заяви про визнання грошових вимог, направленої виключно на адресу боржника - ТОВ «Лєон», а не на адресу іпотекодавця, при чому, така заява за змістом не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, апелянт звертає увагу, яким чином направлялась заява іпотекодержателя. Так, в якості доказу направлення заяви від 17.01.2024 іпотекодержатель надав накладну 003664, видану ФЕМ ЕКСПРЕС. Втім, як зазначається позивачем, вказаний документ викликає сумнів з приводу його достовірності, у зв`язку з чим, керуючись ст. 80 ГПК України, скаржник просить виключити його з числа доказів. Позивачем акцентується, що вказана обставина підтверджується тим, що компанія ТОВ «ФЕМ ЕКСПРЕС» зареєстрована на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, що підтверджується витягом з ЄДР, а також, власне, інформацією, що міститься на відповідній накладній. Більше того, відповідно до інформації, наявній на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, ТОВ «ФЕМ ЕКСПРЕС» не включено до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку. Враховуючи наведене, очевидно, що накладна 003664, начебто видана ТОВ «ФЕМ ЕКСПРЕС» 17.01.2024, не підтверджує факт доставки поштового відправлення і тому не може бути доказом у цій справі. В той же час, під час розгляду справи у суді 1-ої інстанції позивач повідомляв про те, що надані відповідачем документи викликають сумнів, проте відповідна заява позивача була залишена місцевим господарським судом без уваги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025, апеляційна скарга в справі № 910/3272/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25 призначено на 06.04.2026.

На адресу апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. ПАТ "Банк Камбіо" наголошує, що в зв`язку з набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21, АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» скористалося своїм правом та зареєструвало за собою право іпотекодержателя на іпотечні квартири № 186 та АДРЕСА_2 .

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу й від відповідача-1, у якому сторона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно тверджень АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", він є новим власником майнових прав за договорами, що були укладені в забезпечення виконання генеральної кредитної угоди № 600/02-2010 від 15.12.2010, зокрема, але не виключно, за іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, укладеним між Публічним акціонерним товариства «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 .

В наведеному відповідачем-1 зазначається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.04.2018 було скасовано об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 831035680000- 4-кімнатна квартира загальною площею 234,7 кв.м., житлова площа 89 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з підстав поділу вказаної квартири на два нових об`єкти: квартири №186 та №186/1 за тією ж адресою. Квартиру за №186/1 було відчужено за договором дарування ОСОБА_2 , а власником квартири за № 186 наразі залишається ОСОБА_1 . Обидві вказані квартири передані в іпотеку ОСОБА_3 . Проте, 17.04.2024 Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/11472/21 за позовом АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» (правонаступник ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права та застосування наслідків нікчемності правочинів частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Лєон», задоволено апеляційну скаргу АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд». Прийнято рішення (набрало законної сили), яким суд зокрема, встановивши обставини справи, у зв`язку з наявною заборгованістю за чинними договорами, а саме: генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 у сумі 2 929 558,16 дол. США визнав АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» іпотекодержателем за: іпотечною квартирою АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 року на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420; іпотечною квартирою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420. Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» набуло право вимоги до ТОВ «Лєон» за генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010, а також придбало у власність майнові права, які виникли за іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, та договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508. За викладених обставин, судова колегія встановила, що іпотечний договір № 3420 є чинним з моменту його укладення (18.11.2011) та по теперішній час, а законним кредитором з усім обсягом права вимоги по кредитним договорам було спочатку ПАТ «Банк Камбіо», а з 30.01.2020 законним кредитором є АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд». Так, відповідно до приписів ст.ст. 5, 23 Закону України «Про іпотеку» новостворені квартири за № 186 та АДРЕСА_2 є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 3420, укладеного 18.11.2011 між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 .. Крім того, новий власник квартири за № 186/1 , ОСОБА_2 , є новим іпотекодавцем вказаної квартири та наділена всією сукупністю прав та обов`язків відповідно до вказаного іпотечного договору № 3420.

Окремо відповідач-1 вказав, що 15 січня 2024 року АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дізналося, що ТОВ «Лєон» (код ЄДРПОУ 36307383) перебуває у стані припинення. Головою комісії з припинення/Ліквідатором ТОВ «Лєон» призначено ОСОБА_1 30 листопада 2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ «Лєон». Засновниками юридичної особи визначено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог до 30.01.2024. АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» 17 січня 2024 року було направлено заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «Лєон». 10 травня 2024 року АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» повторно направило заяву з кредиторськими вимогами на адресу ТОВ «Лєон». Від отримання зазначених вимог, як з`ясувалося, ліквідатор ТОВ «Лєон» - ОСОБА_1 ухилився.

Підсумовуючи вказане відповідач-1 зазначає, що з урахуванням п. 8.2. іпотечного договору № 3420, жодна з передбачених умов для його (правочину) припинення не настала, а відтак іпотечний договір від 18.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420 є чинним станом на сьогоднішній день, а законним іпотекодержателем предмета іпотеки є АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд».

Також відповідачем-1 подано додаткові письмові пояснення, в яких останній акцентує, що заявлений позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки на момент розгляду справи відсутній сам предмет спору.

У судових засіданнях оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 08.06.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" (наділ - Позичальник; ТОВ "Лєон") було укладено генеральну кредитну угоду № 600/02-2010 (скорочено - Генеральна угода), за змістом п. 1.1. якої Банк зобов`язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах генеральної кредитної угоди і які є її невід`ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позивача за кредитами, наданими в межах генеральної кредитної угоди, не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США.

15.12.2010 на виконання укладеної Генеральної кредитної угоди між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) № 602/02-2010 (далі - кредитний договір), відповідно до якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку, зі сплатою 15,0% річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку.

Додатковою угодою від 29.11.2013 до Генеральної кредитної угоди сторони виклали пункт (б) п. 2.2 в новій редакції, визначивши розмір кредитної лінії в розмірі 1 507 000,00 доларів США, графік погашення - згідно кредитного договору, відсоткова ставка 15,0% річних.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою, 18.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір (в тексті - Іпотечний договір № 3420), посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору № 3420 в іпотеку передано чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 234,7 кв.м., житловою площею 89,0 кв.м. Реквізити правовстановлюючого документа та документів, що підтверджують права власності: свідоцтво про право власності, видане 30.11.2009 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого округу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.11.2009 № 1778-С/К1 та зареєстроване 07.12.2009 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським БТІ, що підтверджується Реєстраційним написом на правовстановлюючому документі, записаний у реєстрову книгу № 413-60, за реєстровим № 44243.

В подальшому, 30.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 укладеними між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

За вказаним договором відступлення прав вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" придбало:

1) право вимоги за Генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010;

2) право вимоги за Кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010;

3) право вимоги за Кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010;

Серед іншого, відповідно до вказаного договору про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" переходять також майнові права за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, укладеним між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ; майнові права за договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508, укладеним між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон".

24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору № 16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", було укладено договір № 07/24/11/2021/16 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" набуло право вимоги за генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 в загальній сумі 2 929 558,16 дол. США, що станом на 24.11.2021 за офіційним курсом НБУ становило 78 689 104,01 грн.

Крім того, 24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору № 16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.

Звертаючись до суду позивач вказував, що згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Лєон", ідентифікаційний код юридичної особи 36307383, припинено внаслідок ліквідації, про що 06.09.2024 внесений відповідний запис, номер запису: 1000671110023033024.

Відтак, за твердженнями позивача, на сьогоднішній день ТОВ "Лєон" є ліквідованим без визначення правонаступників.

Позивач зазначав, що з ліквідацією ТОВ "Лєон", яке було боржником, припинилось основне зобов`язання за кредитними договорами, а відтак - припинилась іпотека за Іпотечним договором № 3420, при цьому, з моменту виникнення права вимоги до ТОВ "Лєон" та до моменту його ліквідації 06.09.2024 минуло майже дев`ять років, протягом яких кредитор не заявив майнових вимог про стягнення заборгованості ані до боржника, ані до майнового поручителя ОСОБА_1 , а строк позовної давності по основному зобов`язанню сплив ще 14.12.2018, тобто за шість років до ліквідації ТОВ "Лєон".

Як стверджував позивач, внаслідок ліквідації ТОВ "Лєон", основне зобов`язання, яке випливає з Генеральної кредитної угоди № 600/02-2010 від 15.12.2010 та Кредитних договорів № 601/02-2010 від 15.12.2010, № 602/02-2010 від 15.12.2010, та яке було задавненим більш як на шість років, припинилось взагалі, а відтак припиненою є іпотека за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є., реєстр. № 3420.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначало, що воно є новим власником майнових прав за договорами, що були укладені в забезпечення виконання Генеральної кредитної угоди № 600/02-2010 від 15.12.2010, зокрема, але не виключно, за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, укладеним між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 .

Також відповідач-1 звертав увагу, що в постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11472/21 від 17.04.2024 встановлено, що Іпотечний договір № 3420 є чинним з моменту його укладення (18.11.2011) та по теперішній час, а законним кредитором з усім обсягом права вимоги по Кредитним договорам було спочатку ПАТ "Банк Камбіо", а з 30.01.2020 законним кредитором є АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд".

Відповідач-1 також стверджував, що відповідно до приписів ст.ст. 5, 23 Закону України "Про іпотеку", новостворені квартири за №186 та №186/1 по АДРЕСА_2 є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №3420, укладеного 18.11.2011 між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , а новий власник квартири за №186/1 , ОСОБА_2 , є новим іпотекодавцем вказаної квартири та наділена всією сукупністю прав та обов`язків відповідно до вказаного Іпотечного договору №3420, а факт відсутності в державних реєстрах обтяження іпотечної квартири АДРЕСА_5 , на які посилається позивач, не є беззаперечним доказом виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою, про що позивачу було достеменно відомо.

Відповідач-1 вказував, що 15 січня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дізнався, що ТОВ "Лєон" (код ЄДРПОУ 36307383) перебуває у стані припинення, а головою комісії з припинення/ліквідатором призначено ОСОБА_1., у зв`язку з чим на адресу боржника було направлено 17 січня 2024 року та 10 травня 2024 року заяви з кредиторськими вимогами, які, позивач, як ліквідатор боржника, не отримав.

Як зазначає відповідач-1, в подальшому, у серпні 2024 року з метою виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11472/21, він звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гритчина В.І. із заявами про державну реєстрацію прав іпотекодержателя, однак, за результатами розгляду заяв, приватним нотаріусом Гритчиним В.І. реєстраційні дії стосовно вищезазначених об`єктів було зупинено з огляду на наявність незавершених реєстраційних дій державних реєстраторів/нотаріусів, що були зареєстровані раніше, а у березні 2025 року із позову ОСОБА_1 у справі № 910/3272/25 дізнався інформацію про те, що 06.09.2024 юридична особа - ТОВ "Лєон" ліквідована, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наведеного, на думку відповідача-1, вбачається, що позивач, усвідомлюючи, що відповідачем-1 вживаються дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно, умисно здійснив заходи, спрямовані на ліквідацію юридичної особи з метою унеможливлення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11472/21.

Відповідач-1 наголошував, що з урахуванням п. 8.2. Іпотечного договору № 3420, жодна з передбачених умов для припинення Іпотечного договору не настала, а відтак, Іпотечний договір від 18.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420 є чинним станом на сьогоднішній день, а законним Іпотекодержателем предмета іпотеки є відповідач-1, а відтак, позов ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом.

Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що є неналежним відповідачем, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11472/21, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.07.2024, відповідача-1 визнано іпотекодержателем за: іпотечною квартирою АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ; іпотечною квартирою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 .

Тобто, на думку відповідач-2, за викладених обставин, з 30.01.2020 законним кредитором за Іпотечним договором № 3420 є відповідач-1. Відтак, з викладеного у сукупності вбачається, що за результатами укладених правочинів та у зв`язку із набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11472/21 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" вибуло з спірних правовідносин, а права кредитора та іпотекодержателя на законній підставі належать Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд".

Вищевикладені обставини були досліджені судами у справі № 910/11472/21 за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "Лєон", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "Інланд Транзіт", а також за участю третьої особи ОСОБА_4 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання права та застосування наслідків нікчемності правочинів.

Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами в апеляційній скарзі та відзивах на неї відповідно.

Приймаючи до уваги наведені фактичні обставини цієї справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як передбачено ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Системний аналіз положень статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 572 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застава та іпотека є способами забезпечення зобов`язань; у силу застави та/або іпотеки кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем/іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою/іпотекою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 2 частина 1 статті 593 ЦК України).

Підстави припинення іпотеки визначені положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 609 ЦК України також передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій іпотекодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Укладаючи іпотечний договір, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), зокрема й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного Єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.

Ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язку іпотекодавця із несення цих ризиків, крім випадків, передбачених договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Отже, факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена в процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення іпотекодавця від відповідальності, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 20.02.2019 у справі № 910/4435/18, від 18.11.2020 у справі № 761/43075/18, від 16.09.2021 у справі № 922/2869/17, від 10.10.2024 у cправі № 927/765/22.

Як вже зазначалось, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" набуто право вимоги до ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою № 600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором № 601/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010. А також придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Колегія суддів враховує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11472/21 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у цій справі скасовано, позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" - задоволено. Визнано іпотекодержателем (права на іпотеку) Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" за іпотечною квартирою АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420. Визнано іпотекодержателем (права на іпотеку) Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" за іпотечною квартирою № 186/1 у м. Києві по бул. Лесі Українки, будинок № 7-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420. Згідно мотивувальної частини зазначеної постанови, Іпотечний договір №3420 є чинним з моменту його укладення (18.11.2011) та по теперішній час (17.04.2024), а законним кредитором з усім обсягом права вимоги по Кредитним договорам було спочатку ПАТ «Банк Камбіо», а з 30.01.2020 законним кредитором є АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд».

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2024 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» у справі № 910/11472/21 залишено без змін.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили (справа № 910/11472/21), Акціонерне товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" визнано іпотеко держателем за іпотечною квартирою АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420, а також іпотекодержателем за іпотечною квартирою АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420.

У зв`язку з набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" скористалося своїм правом та зареєструвало за собою право іпотекодержателя на іпотечні квартири № 186 та № 186/1 за адресою: АДРЕСА_2.

Поряд із цим, згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Лєон", ідентифікаційний код юридичної особи 36307383, припинено внаслідок ліквідації, про що 06.09.2024 внесений відповідний запис, номер запису: 1000671110023033024.

Відповідно до п. 8.2. Іпотечного договору № 3420 іпотека за цим договором припиняється, а договір припиняє дію в таких випадках: - повне виконання вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором; - за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню; - продаж (реалізація) Предмета іпотеки в ході звернення стягнення на нього відповідно до статті 7 цього Договору та/або вимог законодавства України; - повне знищення Предмета іпотеки за умови, що він не підлягає відновленню та/ або після відновлення Предмет іпотеки повністю непридатний для використання за цільовим призначенням; - в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

Тобто, умовами спірного договору іпотеки припинення боржника не визначено як підставу для припинення іпотеки та звільнення у зв`язку із цим іпотекодавця від ризиків, пов`язаних з невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 17 січня 2024 року Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" було направлено заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ "Лєон" службою кур`єрської доставки.

10 травня 2024 року Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" повторно направлено заяву з кредиторськими вимогами на адресу ТОВ "Лєон" цінним листом з описом вкладення.

Таким чином, судова колегія вважає вмотивованими висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки до ліквідації боржника іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, подавши заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "Лєон", правовідносини за відповідним правочином не є припиненими.

Тим самим, судова колегія висновується, що ліквідація боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.

У свою чергу, з огляду на вказані в цій постанові висновки щодо суті спору, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про неправильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для припинення іпотеки за спірним іпотечним договором.

Щодо аргументів скаржника про необхідність виключення з числа доказів поданих позивачем документів, а саме накладної 003664, виданої ФЕМ ЕКСПРЕС, то судова колегія вказує, що за ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Правові висновки щодо застосування правил, передбачених ч. 11 ст. 80 ГПК України, зокрема суб`єкта, якому надано право порушувати питання щодо виключення документа з числа доказів, викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2025 року в справі № 922/875/23.

Копію накладної (а.с. 331 т. 1) подано до місцевого господарського суду відповідачем-1, а не позивачем.

За таких обставин, оскільки положеннями частини одинадцятої статті 80 ГПК відповідне право на виключення з числа доказів надано лише особі, яка подала доказ, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, твердження апелянта про порушення судом 1-ої інстанції приписів ГПК України щодо неправильності дослідження доказів.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права - ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ч. 4 ст. 593, ст. 609 Цивільного кодексу України, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзивах на апеляційну скаргу твердження відповідачів знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ОСОБА_1.).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі № 910/3272/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран