Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/15293/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа № 910/15293/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

без виклику сторін,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртрансгаз”

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026

у справі № 910/15293/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка”

до Акціонерного товариства “Укртрансгаз”

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” (далі – позивач; ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка”; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (надалі – відповідач; АТ “Укртрансгаз”; апелянт; скаржник) про стягнення інфляційних втрат - 47 788,96 грн та 3% річних - 10 960,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за договором № 1608000597 від 26.08.2016 за поставлене обладнання та виконані роботи, що було встановлено судовим рішенням у справі № 910/14682/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25 задоволено частково позов ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” до АТ “Укртрансгаз” про стягнення 58 749,31 грн. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" 38 603,96 грн інфляційних втрат, 10 960,35 грн 3% річних, 2 530,97 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 043,68 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевим господарським судом зазначено, що судовим рішенням (справа № 910/14682/20), що набрало законної сили, було встановлено, що АТ “Укртрансгаз” мав обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт, який відповідачем було прострочено. Тому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період 19.12.2024-22.07.2025, суд І-ої інстанції дійшов висновку про правомірність стягнення з АТ “Укртрансгаз” 3% річних - 10 960,35 грн та інфляційних втрат - 38 603,96 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ “Укртрансгаз” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києві від 16.02.2026 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнутих 38 603,96 грн інфляційних втрат та 10 960,35 грн 3% річних прийнято при нез`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. В межах наведеного скаржник вказує, що подаючи позовну заяву в справі № 910/14682/20, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 617 466,66 грн, 3% річних у сумі 132 222,77 грн за загальний період з 06.09.2020 по 18.12.2024 та інфляційних втрат у сумі 528 387,80 грн за період з 01.08.2020 по 30.11.2024 (52 місяці (більше 4 років). У цій справі - № 910/15293/25 позивачем донараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу 617 466,66 грн: з 01.12.2024 по 22.07.2025 - інфляційні втрати та з 19.02.2024 по 22.07.2025 - 3% річних, тобто додатково на прострочення у 52 місяці (більше 4 років), позивачем ще донараховано інфляційні втрати за 8 місяців (грудень 2024 – липень 2025 років) та 3% річних за 216 календарні дні, що разом зі справою № 910/14682/20 становить 60 місяців, тобто 5 років. Отже, враховуючи, що позивачем у даній справі № 910/15293/25 нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за 8 місяців, а в справі № 910/14682/20 на цю суму боргу у розмірі 617 466,66 грн вже було нараховано (стягнуто та сплачено фактично) 3% річних та інфляційні втрати за 52 місяці (загальний строк щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних складає 5 років), тому нарахування ТОВ «Проект Монтаж Наладка» 3% річних та інфляційних втрат перебуває поза межами трьох років.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026, апеляційна скарга в справі № 910/15293/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується довідками від 16.04.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 до електронних кабінетів сторін та представника апелянта.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу АТ “Укртрансгаз” залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно тверджень ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка”, у вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об`єднання "Проект монтаж наладка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 грудня 2024 року, яка ухвалою суду від 16 січня 2025 року була прийнята до розгляду, просило стягнути з відповідача 1 278 077,23 грн, з яких: 617 466,66 грн - основна заборгованість, 528 387,80 грн - інфляційні втрати, 132 222,77 грн – 3% річних (господарська справа № 910/14682/20). Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об`єднання "Проект монтаж наладка" про стягнення 1 278 077,23 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.12.2024) задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об`єднання "Проект монтаж наладка" 617 466,66 грн заборгованості за договором, 132 222,77 грн 3% річних, 528 387,80 грн інфляційних втрат та 19 171, 46 грн судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 910/14682/20 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2025 у справі № 910/14682/20 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року в справі № 910/14682/20 залишено без змін.

У справі № 910/14682/20 стягнуто з відповідача на користь позивача, окрім основної суми заборгованості у розмірі 617 466,66 грн, 132 222,77 грн 3% річних та 528 387,80 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2017 по 18.12.2024.

23.07.2025 АТ “Укртрансгаз” перерахувало на рахунок ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” грошові кошти стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/14682/20, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку сформованою 06.08.2025.

Отже, взяті на себе зобов`язання за договором № 1608000597 від 26.08.2016 АТ “Укртрансгаз” виконало лише 23.07.2025.

Відтак, на думку позивача, стягненню з АТ “Укртрансгаз” на користь ТОВ "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" підлягають інфляційні втрати за період з 01.12.2024 по 22.07.2025 та 3% річних за період з 19.12.2024 по 22.07.2025.

Окремо позивач підкреслив, що в 2020 році звернувся до Господарського суду м. Києва (справа № 910/14682/20) з позовом про стягнення 1 278 077,23 грн за договором підряду, а отже, враховуючи правову природу 3% річних та інфляційних нарахувань, як складову суми боргу, перебіг позовної давності, щодо можливості стягнення спірних сум, у контексті приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, зі зверненням з позовом (справа № 910/15293/25) щодо стягнення боргу в сумі 58 749,31 грн перервався. Тому, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат за період з 01.12.2024 по 22.07.2025 та 3% річних за період з 19.12.2024 по 22.07.2025 у грудні 2025 року, тобто в межах загального строку позовної давності, то відповідно Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" не було порушено строку позовної давності при зверненні з позовом в межах справи № 910/15293/25.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.08.2016 між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка”, як підрядником, був укладений договір № 1608000597 (скорочено - договір), відповідно до пункту 2.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик власними матеріалами і механізмами та обладнанням замовника, згідно проектно-кошторисної документації, розробленої згідно умов договору, за технічним завданням замовника, виконати наступну роботу:

Ремонт пунктів вимірювання витрат на ГРС УМГ “Львівтрансгаз” (об`єкт) (лот № 5), зокрема:

- Розробити проектно-кошторисну документацію. Склад і об`єм робіт визначаються згідно “Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі” та Технічних умов замовника і дефектних актів, які є невід`ємною частиною Технічного завдання. При цьому, повинні бути враховані всі вимоги нормативних документів в т.ч. відомчих розпорядчих документів Замовника, які регулюють предмет цього договору. Погодити готову проектно-кошторисну документацію з замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також провести експертизу проектно-кошторисної документації відповідно до встановлених вимог нормативних документів в т.ч. відомчими розпорядчими документами порядку і в строк встановлений цим договором;

- здійснити поставку обладнання за переліком і вимогами, зазначеними в кошторисній частині затвердженої проектно-кошторисної документації;

- виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та провести атестацію (підтвердження відповідності) вузлів обліку територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, та здати в експлуатацію об`єкт, який є предметом цього договору.

Розділом 1 договору передбачено, що об`єктом за цим договором є ГРС Луцьк, с. Підгайці, Луцький р-н, Волинська область.

Пунктом 3.1 договору передбачена загальна ціна цього договору – 13 027 221,67 грн.

Згідно з пунктом 3.4 договору розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання - передачі обладнання, або іншими, не забороненими чинним законодавством способами.

Відповідно до пункту 3.8 договору остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт, визначених у пункті 2.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

У пункті 5.1 договору сторони передбачили, що строк здачі робіт за договором складає 240 днів після підписання сторонами цього договору.

За п. 14.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом. Порядок і черговість здачі об`єкта, обов`язки сторін визначаються календарним планом та технічним завданням.

Згідно з пунктом 21.1 договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 240 днів з дати підписання, за умови наявності з 01 січня 2017 року фактичного обсягу видатків замовника на оплату послуг, що є предметом цього договору.

На виконання умов договору замовник прийняв, а підрядник поставив обладнання та виконав роботи на загальну суму 12 545 084,37 грн, що підтверджується: Актом № 5 здачі-приймання послуг (проектної документації) від 26.12.2016 – проектні роботи з ремонту пункту вимірювання витрат газу на ГРС Луцьк УМГ “ЛЬВІВТРАНСГАЗ” вартістю 72 000, 00 грн; видатковою накладною № 9 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання – блочний вузол підготовки газу БПГ -2ФСГ-200-6.3/1-1 (комплект) вартістю 1 389 765,24 грн; видатковою накладною № 3 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання – блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-300-6.3-1-2/300-1 (комплект) вартістю 8 266 053,28 грн; видатковою накладною № 4 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання – блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-80-6.3 (комплект) вартістю 2 131 443,60 грн; видатковою накладною № 18 від 27.01.2017 щодо поставки обладнання – комплект модульно-штирьового заземлення WTG-III/UTG (комплект) вартістю 56 943,00 грн; видатковою накладною № 23 від 14.02.2017 щодо поставки обладнання – розподільний щит ЩР у складі: корпус щита навісний, Pragma, код PRA 20113 - 1 шт,; дверцята корпусу Pragma, код PRA 161113 - 1 шт.; вимикач навантаження iSW 2Р, 1н =20 А, код A9S60220 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р. 1н=20 А, крива С, код A9F79216 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р, Ін =16 А, крива С, код A9F79216 -1 шт.; автоматичний вимикач iC60N IP, Ін =16 А, крива В, код A9F78106 -3 шт.; обмежувач перенапруги IP+N, iPF20, A9L15592 - 1 шт. вартістю 11412,59 грн; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 75 930,26 грн; Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 485 573,54 грн; Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 55 962,86 грн.

У порушення умов укладеного договору АТ “Укртрансгаз” лише частково оплатив поставлене обладнання та виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача 17.02.2017 - 72 000,00 грн, 28.02.2017 - 11 844 205,12 грн, 14.03.2017 - 11 412,59 грн, отже загальною сумою 11 927 617,71 грн.

27.06.2018 Товариство скерувало претензію за вих. № 10-1 про сплату заборгованості за договорами № 1608000593, № 1608000594, № 1608000595, № 1608000596, № 1608000597 у загальному розмірі 2 408 551,44 грн.

Оскільки вказана претензія залишена без виконання, заборгованість не погашена – ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” звернулось з позовом до суду, в межах якого просило стягнути з АТ “Укртрансгаз” 617 466,66 грн заборгованості за договором № 1608000597, 132 222,77 грн 3% річних та 528 387,80 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2017 по 18.12.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/14682/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" про стягнення 1 278 077,23 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.12.2024) задоволено повністю, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" 617 466,66 грн заборгованості за договором, 132 222,77 грн 3% річних, 528 387,80 грн інфляційних втрат та 19 171,46 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" 10 236,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 910/14682/20 апеляційні скарги залишено без змін, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 залишені без змін.

Також, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" та стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені в суді апеляційної інстанції.

Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції Господарським судом міста Києва 19.09.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 та набуло законної сили 17.07.2025, додаткового рішення Господарського суду міста Києва та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду були видані відповідні накази.

23.07.2025 АТ “Укртрансгаз” перерахував на рахунок позивача грошові кошти стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/14682/20, на підтвердження чого позивачем до суду долучена банківська виписка АБ “Південний” про рух грошових коштів по особовому рахунку від 06.08.2025.

З урахуванням факту несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, позивач звернувся до суду з відповідним позовом (справа № 910/15293/25) про стягнення інфляційних втрат – 47 788,96 грн та 3% річних - 10 960,35 грн від простроченої суми, розрахованих по кожному Акту здачі-приймання послуг за період з 19.12.2024 по 22.07.2025.

У відзиві на позов АТ “Укртрансгаз” заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

З урахуванням предмета позовних вимог, юридичних та фактичних підстав позову, з огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили (справа № 910/14682/20), було встановлено, що АТ “Укртрансгаз” мав обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне Об`єднання “Проект монтаж наладка” з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт, який відповідачем було прострочено.

З наявної у справі банківської виписки про рух грошових коштів по рахунку позивача, відкритого в АБ “Південний”, вбачається, що АТ “Укртрансгаз” здійснило оплату заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору на користь позивача 23.07.2025 в загальному розмірі 1 297 248,69 грн (а.с. 24 т. 1).

Крім того, у межах розгляду заяви АТ “Укртрансгаз” про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, судом було встановлено, що “заявником долучені докази добровільного виконання судового рішення, а саме: платіжна інструкція № 16768 від 23.07.2025 на суму 617 466,66 грн, платіжна інструкція № 16770 від 23.07.2025 на суму 528 387,80 грн, платіжна інструкція № 16767 від 23.07.2025 на суму 19 171,46 грн, платіжна інструкція № 16769 від 23.07.2025 на суму 132 222,77 грн”, про що вказано в ухвалі суду від 29.09.2025 у справі № 910/14682/20 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130642929).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що їх дія не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли до 28.08.2025, то на спірні правовідносин розповсюджуються приписи Господарського кодексу України.

Судом при розгляді справи № 910/14682/20 було встановлено, що договором передбачена поетапна оплата робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, зауважень до яких відповідачем не було висловлено. Матеріалами справи було підтверджено, що за період з 01.08.2016 по 30.09.2017 за договором № 1608000597 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки розрахунків, згідно з яким відповідач мав перед позивачем заборгованість у сумі 617 466,66 грн.

З представлених документів у межах спору в справі № 910/15293/25 вбачається, що оплата вказаної заборгованості була здійснена відповідачем 23.07.2025.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

АТ “Укртрансгаз” не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Рішенням суду в справі № 910/14682/20 було присуджено до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період з 29.09.2017 по 18.12.2024.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Тотожної правової позиції щодо правомірності застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов`язання дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.

Разом з тим, відповідно до сталої практики Верховного Суду України при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків втрат 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених останнім, які за період 19.12.2024 - 22.07.2025 становлять: 3% річних – 10 960,35 грн та інфляційних втрат - 38 603,96 грн.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених останнім вимог, колегія суддів вказує, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен день (місяць) прострочення з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, дійшла до висновку, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою встановив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні триває.

Аналогічна правова позиція наведена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Отже, станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками».

З урахуванням вищезазначеного, колегія висновується, що на дату звернення позивача до суду з позовом у справі, що розглядається, строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв`язку з чим відповідний позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Окрім цього, судовою колегією враховується, що ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” у 2020 році звернулось до Господарського суду м. Києва (справа № 910/14682/20) з позовом про стягнення 1 278 077,23 грн за договором підряду. Відтак, враховуючи правову природу 3% річних та інфляційних нарахувань, як складову суми боргу, перебіг позовної давності, щодо можливості стягнення спірних сум, у розрізі приписів ст. 264 ЦК України, зі зверненням з позовом (справа № 910/15293/25) щодо стягнення боргу в сумі 58 749,31 грн, - переривався/продовжувався та після переривання починався заново.

Тому, колегія суддів висновується, що в даному випадку позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за 2024-2025 роки, а отже не пропущено трирічного строку позовної давності.

Таким чином, на переконання судової колегії вмотивованими є висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка”, а саме про стягнення з АТ “Укртрансгаз” 3% річних - 10 960,35 грн, а також інфляційних втрат - 38 603,96 грн.

У свою чергу, з огляду на наведені у цій постанові висновки щодо суті спору, колегією суддів критично оцінюються аргументи скаржника щодо неправильності застосування судом попередньої інстанції ст.ст. 267, 599, 611, 625 ЦК України.

Окремо судова колегія акцентує, що оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2 530,97 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, апелянтом в апеляційній скарзі не наводиться обґрунтувань щодо скасування оскаржуваного рішення у цій частині.

Поряд із цим, оскільки згідно вимог апеляційної скарги скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, колегією суддів здійснюється перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25 в повному обсязі.

У позові та надалі в клопотанні позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач додав:

- ордер на надання правничої допомоги № 1586469;

- договір про надання правничої допомоги від 01.12.2025, укладений між адвокатською компанією “Полонський і Партнери” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” (замовник; клієнт);

- звіт про хід та результати виконання доручення від 12.01.2026;

- опис виконаних адвокатом робіт на суму 10 000 грн.

Поряд із цим, відповідач у клопотанні про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги у суді першої інстанції зазначав, що спір у даній справі № 910/15293/25 є незначної складності, більше того, представник позивача вже здійснювала представництво та приймала участь при розгляді аналогічної судової справи, а саме № 910/10081/22 предметом спору якої було стягнення з AT “Укртрансгаз” донарахованих інфляційних втрат та 3% річних, а також представник позивача здійснювала представництво та приймала участь при розгляді інших судових справ, зокрема № 910/14682/20, № 910/10081/22, № 910/13871/20, № 910/16007/20, № 910/16004/20 в яких ТОВ “Проект Монтаж Наладка”, за аналогією, подавалися заяви по суті в яких нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та обставини даних справ є взаємопов`язані одна з одною, враховуючи, що судові спори стосуються п`яти ідентичних договорів підряду № 1608000593, № 1608000594, № 1608000595, № 1608000596, № 1608000597. АТ “Укртрансгаз” просило відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, а в разі задоволення судом клопотання зменшити розмір витрат на 90%.

Щодо зазначеного, колегія суддів вказує, що згідно висновків суду попередньої інстанції, під час розгляду зазначених вище справ, правова позиція позивача вже була сформована. Представництво інтересів ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект Монтаж Наладка” здійснювалась одним і тим же представником - Подольною Т.А.

За висновками суду 1-ої інстанції, неспівмірними є заявлені позивачем витрати на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому розмір таких витрат є обґрунтованим та “справедливою сатисфакцією” в межах 3 000,00 грн. При цьому, означені витрати розподілено пропорційно задоволених вимог у відповідності до норми ч. 4 ст. 129 ГПК України, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.02.2026.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, які наявні у матеріалах справи, з урахуванням правил пропорційності розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, виконаних адвокатом та понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає вмотивованими висновки про співмірність, розумність та необхідність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи, що, враховуючи часткове задоволення позову, є підставою для часткового задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 2 530,97 грн (із заявлених 10 000 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в частині стягнутих 38 603,96 грн інфляційних втрат та 10 960,35 грн 3% річних прийнято при нез`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (АТ “Укртрансгаз”).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/15293/25 – залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство “Укртрансгаз”.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак