Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/5914/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 910/5914/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

без повідомлення (виклику) сторін,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича

про ухвалення додаткового рішення

в межах розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025

повний текст рішення складено 19.12.2025

та апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025

повний текст додаткового рішення складено 19.12.2025

у справі № 910/5914/25 (суддя Нечай О.В.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича

до Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни

про стягнення 102 842,18 грн, -

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни

до Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича

про визнання недійсними пунктів договору, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Фізична особа-підприємець Сидоренко Микола Володимирович (позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни (відповідач за первісним позовом) про стягнення 102 842,18 грн, з них: основного боргу - 67 408,89 грн, пені - 14 770,66 грн, штрафу за неповернення документів - 500,00 грн, інфляційних втрат - 6321,78 грн, 30% річних - 12 249,86 грн та 3% річних - 1590,99 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежилих приміщень № СН0029 від 01.01.2024.

Фізична особа-підприємець Налесніковська Анна Віталіївна (позивач за зустрічним позовом) звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову) до Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича (відповідач за зустрічним позовом), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсними п. 5.12 договору суборенди нежилих приміщень № СН0029 від 01.01.2024 в частині недійсності речення: "В такому разі, за фактичне користування приміщенням суборендарю нараховується суборендний платіж, визначений у п. 1.1. договору, але у подвійному розмірі. Нарахування і суборендного платежу починає розраховуватись з наступного числа, що настає після закінчення дати дії договору", та п. 8.3 зазначеного договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що друге рішення пункту 5.12 договору суборенди порушує принцип свободи договору та передбачає цивільно-правову відповідальність за правомірну відмову від підписання додаткової угоди на продовження договору чи акта приймання-передачі, оскільки зазначена умова договору за своєю конструкцією є неустойкою, а неустойка (штраф, пеня) може бути передбачена тільки для забезпечення виконання зобов`язання. За умовами п. 5.12 договору суборенди орендар отримав право щомісячно нараховувати суборендарю неустойку у формі штрафу у розмірі подвійного суборендного платежу. Крім того, реалізація умов п. 5.12 договору суборенди передбачає для суборендаря несправедливо надмірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для орендаря. Пунктом 8.3 договору суборенди передбачено право орендаря на подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. У зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом вказує на наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/5914/25 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича 40 832,89 грн заборгованості, 26 576,00 грн неустойки, 12 249,87 грн штрафу, 500,00 грн штрафу за неповернення документів, 9 576,20 грн пені, 4 748,92 грн інфляційних втрат, 1 032,24 грн 3% річних та 2 812,30 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем за первісним позовом доведено порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором суборенди нежилих приміщень № СН0029 від 01.01.2024, відповідач за первісним позовом доводів позивача за первісним позовом не спростував, доказів виконання зобов`язань відповідно до умов договору у встановлений строк суду не надав. При цьому, перевіривши розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову. Підстав для задоволення зустрічного позову судом не встановлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5914/25 заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича 35 832,27 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58 800,00 грн є завищеними та неспівмірними із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи предмет первісного та зустрічного позовів, суд дійшов висновку, що витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, підлягають покладенню на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 35 832,27 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у даній справі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/5914/25 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/5914/25 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум (стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 40 832,89 грн заборгованості, 26 576,00 грн неустойки, 12 249,39 грн штрафу, 500,00 грн штрафу за неповернення документів, 5 445,73 грн пені, 4 748,80 грн інфляційних втрат, 1 044,50 грн 3% річних та 2 691,03 грн витрат по сплаті судового збору). Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5914/25 задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5914/25 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум (стягнуто з відповідача на користь позивача 35 063,31 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції

25.05.2026, через систему "Електронний суд" Фізична особа-підприємець Сидоренко Микола Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить долучити до матеріалів справи докази, що обґрунтовують розмір понесених судових витрат та стягнути з Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни судові витрати на правничу допомогу у розмірі 31 200,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем за первісним позовом понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 200,00 грн за послуги складання процесуальних документів у справі та представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/5914/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/5914/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.01.2025 між адвокатом Магратій Яніною Василівною (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Сидоренком Миколою Володимировичем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 3, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат надає правову допомогу клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката, при здійсненні своїх повноважень, представляти клієнта у судах всіх інстанцій, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу.

Відповідно до пункту 4.1 договору за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін. Розмір гонорару може обумовлюватись у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Згідно з пунктом 4.3 договору вартість однієї години роботи адвоката становить 1 200,00 грн. Вартість представництва адвокатом інтересів клієнта за 1 годину роботи в суді апеляційної інстанції становить 1 300,00 грн.

Гонорар сплачується адвокату протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (акт).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками, та діє до 31.12.2028.

25.05.2026 між адвокатом Магратій Яніною Василівною та Фізичною особою-підприємцем Сидоренком Миколою Володимировичем складено та підписано акт № 7 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги щодо складання, направлення процесуальних документів, участі у судових засіданнях у господарській справі № 910/5914/25, що перебуває в провадженні Північного апеляційного господарського суду, а саме: підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 08.01.2026 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025, який подано 13.03.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 6 год); підготовлено письмові пояснення, які подані 14.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 8 год); підготовлено письмові пояснення на виконання ухвали суду від 16.04.2026, які подані 12.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 5 год); підготовлено заяву про виконання ухвали суду, яка подана 18.05.2026 (тривалість 1 год); представлення інтересів у судових засіданнях 16.04.2026 та 21.05.2026 (тривалість 4 год, що включає витрачений час на дорогу до Північного апеляційного господарського суду та у зворотному напрямку, очікування та безпосередня участь у судових засіданнях). Вартість наданих послуг становить 31 200,00 грн.

Представництво інтересів Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича у даній справі у суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Магратій Яніною Василівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1874219 від 09.05.2025.

Від Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни заперечень щодо розміру витрат Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича на правничу допомогу не надходило.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного суду у справі № 910/5914/25 було ухвалено 21.05.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення подано 25.05.2026, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 31 200,00 грн представником позивача за первісним позовом надано копії: договору, акта приймання-передачі наданих послуг № 7 від 25.05.2026.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2025 між адвокатом Магратій Яніною Василівною, як адвокатом, та Фізичною особою-підприємцем Сидоренком Миколою Володимировичем, як клієнтом, було укладено договір, відповідно до умов якого адвокат надає правову допомогу клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах визначених договором (пункт 1.1 договору).

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що клієнт надає право (уповноважує) адвоката, при здійсненні своїх повноважень, представляти клієнта у судах всіх інстанцій, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу.

Відповідно до пункту 4.1 договору за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін. Розмір гонорару може обумовлюватись у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Згідно з пунктом 4.3 договору вартість однієї години роботи адвоката становить 1 200,00 грн. Вартість представництва адвокатом інтересів клієнта за 1 годину роботи в суді апеляційної інстанції становить 1 300,00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (акт).

У акті приймання-передачі наданих послуг № 7 від 25.05.2026, складеному після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 21.05.2026 у даній справі, сторони погодили, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги на загальну суму 321 200,00 грн, а саме: підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 08.01.2026 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025, який подано 13.03.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 6 год); підготовлено письмові пояснення, які подані 14.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 8 год); підготовлено письмові пояснення на виконання ухвали суду від 16.04.2026, які подані 12.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» (тривалість 5 год); підготовлено заяву про виконання ухвали суду, яка подана 18.05.2026 (тривалість 1 год); представлення інтересів у судових засіданнях 16.04.2026 та 21.05.2026 (тривалість 4 год, що включає витрачений час на дорогу до Північного апеляційного господарського суду та у зворотному напрямку, очікування та безпосередня участь у судових засіданнях).

Відповідачем за первісним позовом заперечення щодо витрат позивача за первісним позовом на правничу допомогу не подано.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частини 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Дослідивши подані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлений розмір витрат є необгрунтованим та неспівмірним зі складністю справи.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційне провадження у даній справі здійснювалось щодо двох апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни, за наслідками розгляду яких, їх було задоволено частково, та змінено рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5914/25 в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум.

При цьому, позивач за первісним позовом у відзиві від 13.03.2026 та у письмових поясненнях від 14.04.2026 на апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни, просив залишити без змін оскаржувані судові рішення (рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у даній справі) та залишити без задоволення апеляційні скарги відповідача за первісним позовом.

Із наведеного вбачається, що доводи позивача за первісним позовом, викладені у відзиві від 13.03.2026 та у письмових поясненнях від 14.04.2026 на апеляційні скарги відповідача за первісним позовом, були враховані судом апеляційної інстанції частково.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертається до власних висновків, викладених у постанові від 21.05.2026 у справі № 910/5914/25, про те, що враховуючи предмет спору, його обґрунтування, предмет доказування, дана справа є справою не значної складності; позовні вимоги обґрунтовані нормами чинного законодавства України незначної кількості, які за своїм змістом не є ні суперечливими, ні складними, що не зумовлює неоднозначного (спірного) сприйняття їхнього змісту; у спорах такого характеру судова практика є сталою. Тому дана справа не потребувала значних витрат часу, великого обсягу юридичної та технічної роботи для представника позивача за первісним позовом щодо підготовки процесуальних документів до суду апеляційної інстанції.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що адвокат Магратій Яніна Василівна надавала позивачу за первісним позовом правничу допомогу у суді першої інстанції, була обізнанf з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах.

Тобто, під час оцінки співмірності заявлених до стягнення витрат з оплати складання відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, судом апеляційної інстанції враховується те, що позиція позивача за первісним позовом у контексті його доводів щодо первісних та зустрічних позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з апеляційним оскарженням не змінювалася; наведені позивачем у процесуальних документах, поданих до суду апеляційної інстанції, аргументи щодо доводів апеляційних скарг є подібними до тих, які були наведені в суді першої інстанції, а зміст відповідних процесуальних документів дублює певною мірою висновки суду першої інстанції та зміст процесуальних документів, поданих позивачем за первісним позовом до місцевого господарського суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий підхід до вирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами є усталеним у практиці Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі № 911/593/22, від 28.05.2024 у справі № 910/2812/23, від 26.02.2025 у справі № 910/13078/23, від 26.06.2025 у справі № 918/822/23(918/583/24), від 03.02.2026 у справі № 910/14080/24.

Отже, зміст підготовлених представником позивача за первісним позовом аргументів фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в суді першої інстанції позиції у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати Фізичній особі-підприємцю Сидоренку Миколі Володимировичу всю суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам позивача за первісним позовом щодо розподілу відповідних витрат, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 200,00 грн (5 200,00 грн (1 300,00 грн * 4 год) - представлення інтересів у судових засіданнях; 13 000,00 грн (1 300,00 грн * 10 год) - підготовлення і подання процесуальних документів) за розгляд апеляційних скарг у справі № 910/5914/25 у суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви

Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5914/25 та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 200,00 грн.

З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5914/25 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті гривень) 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви - відмовити.

4. Матеріали справи № 910/5914/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної додаткової постанови.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров