Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №910/4944/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Інші справи

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №910/4944/25

Суддя: Сибіга О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Справа№ 910/4944/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025

повний текст рішення складено 09.12.2025

у справі № 910/4944/25 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”

про усунення перешкод у користування та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (прокурор), виступаючи в інтересах держави, в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” (відповідач) про усунення перешкод власнику – територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,6346 га по вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:69:159:0003, шляхом скасування проведеної державним реєстратором відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.08.2021 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Фізичною особою-підприємцем Холявко В.М. на замовлення відповідача, здійснено формування та державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, із цільовим призначенням – 02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, кадастровим номером 8000000000:69:159:0003. Водночас, державну реєстрацію щодо вказаної земельної ділянки здійснено у порушення вимог законодавства, чим порушено права Київської міської ради, як розпорядника земель комунальної власності, оскільки дана ділянка відноситься до комунально-складської зони, що не передбачає будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4944/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 у позові відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021 зазначено, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. З поданої прокуратурою Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 423302111 від 18.04.2025 щодо об`єкта – земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:159:0003 також відсутня інформація щодо зареєстрованого речового права на вказану земельну ділянку. Матеріали справи не містять доказів того, що державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, кадастровий номер 8000000000:69:159:0003 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”.

Як наслідок, суд першої інстанції виснував, що прокуратурою не доведено яким чином формування земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру порушує права позивача саме відповідачем щодо її володіння та розпорядження, та не доведено здійснення відповідачем перешкод позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25, 29.12.2025 Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що порушення інтересів держави зводяться саме до формування та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі без згоди власника у визначеному розмірі та з цільовим призначенням за рахунок земель комунальної власності.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відомості проекту землеустрою, розробленого Фізичною особою-підприємцем Холявко В.М. на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укра-Ір» не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки Київська міська рада дозволу на розроблення проекту землеустрою не надавала, а також не приймала рішень про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Також, за доводами скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги, що незаконність формування спірної земельної ділянки та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі порушує права власника землі.

На думку скаржника, Київській міській раді, з метою відновлення в Державному земельному кадастрі інформації про дійсне цільове призначення спірної земельної ділянки, необхідно розробити нову документацію із землеустрою, що покладає на позивача безпідставний тягар та навантаження на місцевий бюджет, що неприпустимо, коли країна знаходиться в стані війни.

Отже, як стверджує скаржник, державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укра-Ір» порушує право власності Київської міської ради на вільне, на власний розсуд, визначення кола прав та обов`язків (цільового призначення) щодо користування цією земельною ділянкою та створює передумови для її забудови, у той час, як Київська міська рада такого права відповідно до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства будь-яким особам, у тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю «Укра-Ір», не надавала.

Вказане, на переконання скаржника, свідчить про вчинення відповідачем перешкод позивачу у розпорядженні спірною земельною ділянкою та порушення законних прав Київської міської ради, адже реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки саме з таким цільовим призначенням беззаперечно створює передумови для незаконного її вибуття із комунальної власності, та забудови суб`єктами господарювання та фізичними особами всупереч дійсного цільового призначення, визначеного містобудівною документацією, розробленою на місцевому рівні, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/4944/25 передано на розгляд головуючому судді Сибізі О.М.

Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.12.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/4944/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Корсак В.А., Алданова С.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, в зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. та судді Алданової С.О. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/4944/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/4944/25.

26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4944/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4944/25 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та призначено розгляд справи на 05.03.2026.

17.02.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” адвокатом Риженком Дмитром Миколайовичем подано до Північного апеляційного господарського суду заяву від 16.02.2026, в якій просить продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 910/4944/25 на 5 календарних дні, тобто до 21.02.2025 (включно).

24.02.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” адвокатом Риженком Дмитром Миколайовичем подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 23.02.2026, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі 910/4944/25. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі 910/4944/25 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі № 910/4944/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” про продовження процесуального строку на подачу відзиву, подану в межах справи № 910/4944/25, повернуто заявнику без розгляду, а відзив на апеляційну скаргу від 23.02.2026 № 02-23/02/26, який подано представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” адвокатом Риженком Дмитром Миколайовичем, залишено без розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, у зв`язку з перебування судді Владимиренко С.В. у відпустці та судді Ходаківської І.П. з 05.03.2026 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4944/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 для розгляду справи № 910/4944/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 розгляд справи № 910/4944/25 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 призначено на 23.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у справі № 910/4944/25 оголошено перерву до 28.05.2026.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.04.2003 Київською міською радою прийнято рішення № 412/572, пунктом 2 якого вирішено оформити Заритому акціонерному товариству “Відрадний” та Спільному українсько-ірландському підприємству “Укра-Ір ЛТД” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), за умови виконання пункту 2.1 цього рішення, право спільної довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,60 га для експлуатації та обслуговування продовольчої бази на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі м. Києва у зв`язку з переходом права власності на будівлі (договори купівлі-продажу від 17.07.1996 та від 07.10.1999, акти приймання-передачі від 08.10.1996 та від 29.10.1999).

Договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою, Заритим акціонерним товариством “Відрадний” та Спільним українсько-ірландським підприємством “Укра-Ір ЛТД” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) не був укладений, на виконання вказаного рішення Київської міської ради № 412/572 від 24.04.2003.

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради “Київське міське бюро технічної інвентаризації” № 062/14-2624 від 08.03.2024 за адресою: вул. Польова, 71 в м. Києві на праві власності зареєстровано:

- складське приміщення продовольчої бази під літ. «А», площею 347,2 кв. м, що становить 24/100 за Спільним українсько-ірландським підприємством “Укра-Ір ЛТД” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із Закритим акціонерним товариством “Відрадний” посвідченого 07.10.1999;

- нежитлові будівлі загальною площею 1 042,2 кв. м, що складає 75/100 частки, що складаються з нежитлових приміщень (в літ. «А») площею 696,9 кв. м, нежитлової будівлі (літ. «Б») площею 224,10 кв. м, нежитлової будівлі (літ. «В») площею 121,2 кв. м, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із Закритим акціонерним товариством “Відрадний” посвідченого 07.11.2003.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/1-10048 від 25.07.2024 зазначено, що згідно з даними Міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,63 га (обліковий код 69:159:003) на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057-3496 від 18.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” звернулось до Київської міської ради з клопотанням № К-26970 від 31.05.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано_прибудованими приміщеннями соціально-громадського призначення та паркінгом.

Київською міською радою у місячний термін не було прийнято рішення щодо розгляду вказаного листа Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ікра-Ір” листом № 22/16 від 01.07.2016 повідомило Київську міську раду, відповідно до вимог частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, про укладання договору з Фізичною особою-підприємцем Холявко В.М. на виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” у 2016 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003 площею 0,6346 га за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71.

Після завершення процедури складання проекту землеустрою, 28.08.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мандрик В.І., на підставі заяви № ЗВ-9711859132021 від 26.08.2021 та документації із землеустрою, у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, з присвоєнням їй кадастрового номеру 8000000000:69:159:0003, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021.

Також, 28.08.2021 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мандрик В.І. відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003.

Відповідно до відомостей, які містяться в Поземельній книзі з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003: місце розташування: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, 8а; цільове призначення та категорія земель: 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної тат ринкової інфраструктури; землі житлової та громадської забудови; площа земельної ділянки гектарів: 0,6346.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021 зазначено, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

У наявній в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 423302111 від 18.04.2025 щодо об`єкта – земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:159:0003 відсутні відомості щодо зареєстрованого речового права на вказану земельну ділянку.

Матеріали справи не містять доказів того, що державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, кадастровий номер 8000000000:69:159:0003 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”.

Вважаючи, що державну реєстрацію щодо вищезазначеної земельної ділянки здійснено у порушення вимог законодавства, чим порушено права Київської міської ради, як розпорядника земель комунальної власності, оскільки дана ділянка відноситься до комунально-складської зони, що не передбачає будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, прокурор звернувся з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до даних Міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,63 га (обліковий код 69:159:003) на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/1-10048 від 25.07.2024.

Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057-3496 від 18.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” звернулось до Київської міської ради з клопотанням № К-26970 від 31.05.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано_прибудованими приміщеннями соціально-громадського призначення та паркінгом.

Вважаючи, що відповідачем порушені права позивача, як власника земельної ділянки, на її користування та розпорядження, прокурор звернувся з позовом у даній справі.

При цьому, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що Керівником Солом`янської окружної прокуратури міста Києва заявлено позовну вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” про усунення перешкод власнику – територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,6346 га по вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:69:159:0003, шляхом скасування проведеної державним реєстратором відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.02.2020 у справі № 304/284/18, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (див. висновок сформований у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 27.06.2023 у справі № 910/333/21).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мандрик В.І., на підставі заяви № ЗВ-9711859132021 від 26.08.2021 та документації із землеустрою, у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, з присвоєнням їй кадастрового номеру 8000000000:69:159:0003, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021.

Водночас, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021 зазначено, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Також матеріали справи не містять доказів того, що державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, кадастровий номер 8000000000:69:159:0003 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”.

Тобто матеріалами справи підтверджується відсутність реєстрації будь-яких прав на спірну земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”, що свідчить про відсутність обмежень прав позивача саме відповідачем.

До того ж матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем порушуються права позивача на користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою. Тобто, докази того, що відповідач здійснює перешкоди власнику – територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, і така перешкода підлягає усуненню.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не заперечував прав позивача щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, прокурором в апеляційній скарзі також зазначено про те, що Київська міська рада права користування вказаною земельною ділянкою будь-яким особам, у тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю «Укра-Ір», не надавала, що додатково свідчить на спростування аргументів прокурора про вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою та порушення законних прав Київської міської ради саме відповідачем.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що Керівником Солом`янської окружної прокуратури міста Києва відповідачем у даній справі зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”, проте заявлені позовні вимоги відповідачеві не адресовані, прохальна частина позовної заяви не містить змісту позовних вимог до відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до закріпленого у статтях 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що прокурором не доведено здійснення відповідачем перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а встановленими обставинами підтверджено відсутність порушеного права позивача щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про те, що Київська міська рада не надавала дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними Міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,63 га (обліковий код 69:159:003) на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір”, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/1-10048 від 25.07.2024.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057-3496 від 18.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” звернулось до Київської міської ради з клопотанням № К-26970 від 31.05.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-громадського призначення та паркінгом.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на травень-липень 2016 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на травень-липень 2016 року) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У частині 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на травень-липень 2016 року) визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що Київською міською радою у місячний термін не було прийнято рішення щодо розгляду вказаного листа Товариства з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ікра-Ір” листом № 22/16 від 01.07.2016 повідомило Київську міську раду, відповідно до вимог частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, про укладання договору з Фізичною особою-підприємцем Холявко В.М. на виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі міста Києва.

У подальшому, після завершення процедури складання проекту землеустрою, 28.08.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мандрик В.І., на підставі заяви № ЗВ-9711859132021 від 26.08.2021 та документації із землеустрою, у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 71, площею 0,6346 га, з присвоєнням їй кадастрового номеру 8000000000:69:159:0003, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2309577702021 від 28.08.2021.

Отже, внаслідок неналежного виконання позивачем передбаченого законодавством обов`язку щодо своєчасного розгляду клопотання відповідача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” використало право, передбачене частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, що у такому випадку зумовлює відсутність необхідності прийняття відповідного рішення позивачем, про яке стверджує прокурор.

При цьому, посилання прокурора на те, що Київською міською радою було підготовлено проект рішення ПР-10743 від 13.07.2016 (до справи К-26970) “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю “Укра-Ір” на вул. Польовій, 71 у Солом`янському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-громадського призначення та паркінгом” додатково свідчить про не прийняття органом місцевого самоврядування, у передбачений строк, відповідного рішення щодо розгляду клопотання відповідача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, та, відповідно, про існування підстав, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, для використання відповідачем права на замовлення розроблення документації із землеустрою, без надання дозволу (відповідного рішення) Київської міської ради.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про взаємосуперечливі доводи прокурора, адже, з однієї сторони прокурор стверджує про те, що дії державного кадастрового реєстратора відділу у Оріховському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:69:159:0003 не є протиправними, а з іншої сторони прокурор зазначає про незаконність державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, що порушує права власника землі, та просить скасувати проведену державним реєстратором реєстрацію.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків по суті спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 залишити без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/4944/25 – залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/4944/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у період з 13.06.2026 по 15.06.2026 у відрядженні та у період з 16.06.2026 по 01.07.2026 у відпустці, а також у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у період з 12.06.2026 по 24.06.2026 у відрядженні та у період з 25.06.2026 по 26.06.2026 у відпустці повний текст постанови складено і підписано 02.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua