Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №910/1759/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р. Справа№ 910/1759/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 (повний текст складено та підписано 17.02.2026)

у справі №910/1759/24 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 770 496,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю “Світязь” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 770 496,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем отримано суму гарантії в розмірі 770 496,00 грн всупереч умовам договору підряду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №910/1759/24 Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року було скасовано, а справу № 910/1759/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач мав виконати роботи в строк до 01.06.2023, однак акти підписані відповідачем лише 01.08.2023, а тому гарантійний випадок настав і банківська гарантія виплачена відповідачу правомірно. При цьому, щодо зауважень на акти, які надавались відповідачу для підписання, то акти мали суттєві недоліки, про що позивачу зазначалось в системі DEALS.

У відповіді на відзив позивач вказав, що гарантійний випадок не настав, оскільки роботи були виконані у строк до 01.06.2023, а не підписання актів зі сторони відповідача було необґрунтованим з причин відсутності переліку недоліків та строків їх усунення.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що в строк, визначений договором акти не підписані, тому, відповідно, позивачем не дотримано строків виконання робіт, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані. При цьому, зупинення робіт, яке було б підставою для продовження терміну робіт не відбулось.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/1759/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» суму коштів в розмірі 770 496,00 грн. та суму судового збору в розмірі 9 245,95 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що неприйняття відповідачем робіт у строк, передбачений договором, було необґрунтованим, а тому гарантійний випадок не настав.

З огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання позивачем за договором, суд дійшов висновку що у відповідача, який виступає бенефіціаром за банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, а тому безпідставно набуті за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 770 496,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 04.03.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає ухвалене рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 2, 7, 11, 13, 42, 73-86, 236, 237 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11-14, 614 ЦК України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин в оскаржуваній частині, що мають значення для справи, при недоведеності обставин в оскаржуваній частині, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині обставинам справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Позивачем не було своєчасно надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором №2106000006 від 01.06.2021.

Суд дійшов помилкового висновку, що строк завершення робіт по договору припадає на 06.08.2023.

Апелянт не погоджується з висновками суду про безпідставність відхилення відповідачем актів та неприйняття робіт позивача, та зазначає про передчасність висновків про належне виконання позивачем робіт у встановлений договором строк.

Звертає увагу, що відповідач набув грошові кошти в якості банківської гарантії, між сторонами існують договірні відносини, а тому вказані кошти не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 ЦК України.

Одночасно посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції надав пріоритет доказам та доводам позивача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової позиції доказам (доводам) відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1759/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1759/24.

23.03.2026 матеріали справи №910/1759/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/1759/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2026.

До матеріалів справи представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає правильним та просить залишити його без змін.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 25.05.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 01.06.2021 між ТОВ "Оператор ГТС України" (Замовник) та ТОВ "Світязь" (Підрядник) за результатом проведених відкритих торгів (назва предмета закупівлі: ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни; ідентифікатор закупівлі: № UA-2021-02-05-002572-a) укладено Договір № 2106000006 (Договір підряду).

Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються – роботи), а Замовник – прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору підряду).

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід ємною частиною Договору.

Місце виконання робіт (надалі – об`єкт): Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Піски, вул. П`ятикопа, 2А, КС Лубни (п. 4.4 Договору підряду).

У п. 3.1 Договору підряду визначено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною (додаток № 2) і становить: 15 409 920,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 2 568 320,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору підряду оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.

Згідно з п. 4.1 Договору підрядник Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 24 місяців із дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника (п. 4.3 Договору підряду).

Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 Договору підряду).

Згідно з п. 5.2 Договору підряду акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт у частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 про електронний документообіг від 28.10.2021 до Договору підряду (далі – Додаткова угода № 1), в якій домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, визначеними у п. 1.2 цієї Угоди, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі – електронні документи). Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у розділі 2 Угоди (п. 1.1 Додаткової угоди № 1).

У п. 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті Угоди системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі – Система електронного документообігу): онлайн-сервіс погодження та підписання електронних документів "Deals", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Підпунктом 10.9.1. пункту 10.9. Договору підряду визначено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2021-02-05-002572-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 05 лютого 2021 року, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі – Гарантія) на суму 770 496,00 грн, що становить 5% ціни цього Договору.

Термін дії Гарантії – до "05" серпня 2023 року включно (підпункт 10.9.3. п. 10.9. Договору підряду).

Згідно з п. 11.1 Договору підряду Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 25 місяців з моменту підписання Договору. У частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків – до їх повного виконання.

Відповідно до підп. 10.9.5. п. 10.9. Договору підряду у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов`язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених Гарантією.

На виконання умов Договору підряду позивач (Принципал) уклав з Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі – АТ "Укрбудінвестбанк", Банк) (Гарант) договір №BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021 про надання гарантії (далі – Договір про надання гарантії), відповідно до якого Банком видано банківську гарантію № BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021, яка є додатком № 1 до Договору про надання гарантії (далі – Банківська гарантія).

Згідно з підп. 2.1.2 п. 2.1 Договору про надання гарантії у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги Бенефіціара (ТОВ "Оператор ГТС України"), Гарант зобов`язаний розглянути вимогу разом із доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Договору про надання гарантії Гарант зобов`язався не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати Принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом із копією вимоги Бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.

Згідно з Банківською гарантією Банк як Гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Банку-Гаранта, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором підряду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.03.2022 він надіслав на електронну адресу відповідача лист №4-02 про призупинення виконання робіт на об`єктах у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

На підтвердження викладеного до позовної заяви додано лист позивача № 04-02 від 04.03.2022, адресований відповідачу, в якому позивач повідомив, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні він призупиняє виконання робіт на об`єктах відповідача з 25.02.2022, з доказами надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача: info@tsoua.com, яка зазначена в Додатковій угоді № 1.

05.03.2022 відповідач надіслав на електронну адресу позивача: svitjazua@gmail.com повідомлення №ТОВВИХ-22-2648 про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань.

У зазначеному листі відповідач повідомив про неможливість виконання Товариством зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, а саме у зв`язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На підтвердження наведеного відповідач додав до зазначеного листа лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

У п. 8.4 Договору підряду сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором подовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Як зазначив позивач, з 25.02.2022 по 31.03.2022 роботи на об`єкті не виконувалися.

26.05.2023 позивач надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 20 приймання виконаних будівельних робіт від 02.05.2023. Проте, за твердженнями позивача, відповідач відхилив зазначений акт без мотивованих заперечень.

30.05.2023 позивач повторно надіслав відповідачу акт № 20, який відповідач підписав 05.06.2023.

Також, позивач зазначив, що 26.05.2023 він надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 24.05.2023, який відповідач не підписав. Водночас відповідач не надіслав позивачу мотивованого заперечення до вказаного акта.

29.08.2023 відповідач прийняв роботи за актом, підписавши примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2023 за серпень 2023 року.

За доводами позивача, внаслідок зволікань відповідача у прийнятті робіт за актами №20 та № 21, 14.09.2023 позивач надіслав відповідачу останній акт за Договором підряду – акт № 22 приймання виконаних будівельних робіт від 14.09.2023. Проте такий акт не було підписано чи відхилено відповідачем.

28.07.2023 Банк повідомив позивача про отримання вимоги відповідача від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії.

На підтвердження викладеного, до позовної заяви додано лист Банку № 601/35/2023 від 28.07.2023, яким він повідомив позивача про отримання від відповідача свіфт-повідомлення (suffix 23072811656016) про отримання вимоги від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії зі змінами. Також, лист містив прохання до позивача сплатити АТ "Укрбудінвестбанк" до 31.07.2023 зазначену гарантійну суму для забезпечення компенсації суми вимоги.

03.08.2023 АТ "Укрбудінвестбанк" перерахувало відповідачу кошти в розмірі 770 496,00 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано платіжне доручення №112813767 від 03.08.2023.

Позивачем здійснено перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №261 від 01.08.2023 та №271 від 06.09.2023.

При цьому, позивач зауважив, що відповідач не вказав у вимозі до Банку, в чому саме полягає порушення позивачем зобов`язань за Договором підряду.

Також, позивач зазначив, що 11.10.2023 отримав від відповідача письмову претензію №2 у зв`язку із простроченням виконання робіт на 60 календарних днів за актом № 21 від 01.08.2023 на суму 52 075,76 грн, з яких пеня 0,1% у сумі 24 034,97 грн та штраф 7% у сумі 28 040,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №9 від 08.11.2023 позивач відмовив у задоволенні вказаної претензії, зазначивши, що вчасно виконав свої зобов`язання за Договором підряду, про що свідчать загальний журнал робіт і передана виконавча документація.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 770 496,00 грн суми гарантії, оскільки відповідач отримав ці кошти всупереч умовам Договору підряду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Підрядник мав виконати роботи, передбачені Договором підряду, до 01.06.2023. Відповідно до умов п. 11.1 Договору підряду термін дії Договору закінчився 01.07.2023, разом із тим, позивач лише 01.08.2023 надав акт приймання виконаних будівельних робіт № 21 за серпень 2023 року, який було підписано.

А отже, за доводами відповідача, станом на момент закінчення терміну дії Договору підряду та момент звернення відповідача до Банку-Гаранта з вимогою про стягнення банківської гарантії через неналежне виконання умов Договору підряду з боку позивача, ТОВ "Світязь" не виконало повний перелік робіт у строк, передбачений Договором підряду, що підтверджується тим, що останній акт приймання виконаних будівельних робіт було надано Підрядником лише 01.08.2023, тобто із простроченням у 2 місяці строку виконання робіт, передбачених відповідним графіком, та через 1 місяць із дня закінчення дії Договору підряду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі №910/1759/24 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 було скасовано, а справу № 910/1759/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у вказаній постанові від 14.05.2025 зазначив, що:

«…у цій справі суди попередніх інстанцій лише зазначили про коментарі-зауваження, які надавало ТОВ "Оператор ГТС" щодо виставлених актів та не надали оцінку вжитим сторонами діям на виконання Договору, зокрема, не досліджувати обґрунтованість відмови відповідача від підписання актів №20 та №21, не встановили, чи надавало ТОВ "Оператор ГТС" обґрунтований перелік претензій зі строками їх усунення.»(п.60 постанови);

«…Під час нового розгляду справи необхідно встановити, 1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією); 2) чи була обґрунтованою відмова відповідача від підписання актів №20 та №21; 3) чи дотримався позивач строку виконання робіт за договором (якщо ні – що стало причиною пропуску строку).»(п.64 постанови);

«…суди попередніх інстанцій не встановили поведінку обох сторін Договору підряду щодо листування про призупинення виконання зобов`язань за договором. Так, зокрема, суди не встановили: 1) на який термін сторони домовилися припинити виконання своїх зобов`язань, 2) хто був ініціатором такого припинення, 3) чим підтверджувалося настання відповідних обставин для обох сторін, 4) як це вплинуло на кінцеві строки виконання робіт за Договором підряду; 5) чи домовлялися сторони про продовження строку дії договору у зв`язку з цими обставинами.» (п.80 постанови).

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції,є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За змістом частин 1, 2, 4 ст.200 ГК гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.

Статтею 560 ЦК передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст.562 ЦК зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1, 2, 3 ст.563 ЦК).

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом - Положенням про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах №639, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення №639).

Згідно з п.62 Положення №639 бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп.7 п.2 розд.І Положення №639).

У Положенні №639 (пп.7 п.3) відповідно до ч.3 ст.563 ЦК зазначено, що у вимозі має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією. Це положення корелюється з ч.1 ст.564 ЦК, відповідно до якої після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Зазначені положення спрямовані на інформування боржника про дії його контрагента - кредитора щодо одержання коштів за гарантією (зокрема, для запобігання подвійної сплати боргу як гарантом, так і боржником).

У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) наголосила, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Судом встановлено, що 03.08.2023 АТ "Укрбудінвестбанк" перерахувало ТОВ "Оператор ГТС" кошти в розмірі 770 496,00 грн. ТОВ "Світязь" здійснило перерахування Банку суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків в розмірі 786 891,55 грн без будь-яких зауважень.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч.1 ст.569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами гл.83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК (п.56 постанови Об`єднаної палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).

Об`єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (пар.4 гл.49 ЦК) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл.83 ЦК) з огляду на відсутність боргу принципала (п.59 постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).

Отже, окремою категорією спорів, пов`язаних зі сплатою банківської гарантії, є спори, що виникають між принципалом і бенефіціаром про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом.

У таких спорах мають досліджуватися правові підстави отримання бенефіціаром коштів від гаранта, зокрема, суди мають встановити, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі (постанови Об`єднаної палати від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/97/22, на яку посилається скаржник).

Акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт; обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, на яку посилається скаржник).

ТОВ "Світязь" з посиланням на постанови Верховного Суду від 25.01.2018 у справі №923/9/17; від 03.04.2020 у справі №910/17626/18; від 04.06.2024 у справі №910/466/22; від 12.06.2019 у справі №910/6002/18 вказує, що перевіряючи, чи є заява замовника про недоліки обґрунтованою, суд має дослідити відповідні умови договору підряду.

За умовами Договору підряду передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.5.1).

Пункт 5.2 Договору підряду встановлює, що замовник може підписати такий акт або направити мотивоване заперечення проти такого підписання.

У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому, сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення (постанова Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідно до п. 4.1 Договору, Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 24 місяців з дати підписання Договору з обов`язковим дотримання погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

У відповідності до п. 4.3 Договору, датою закінчення виконаних Підрядником Робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

Згідно з п. 4.4 Договору, місце виконання Робіт (надалі – Об`єкт): Полтавська обл., Лубенський р-н., Піски, вул. П`ятикопа, 2А, КС Лубни.

Відповідно до п. 5.1 Договору, передача виконаних Робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Згідно з п. 6.18 Договору, Роботи вважаються прийнятими Замовником в повному обсязі шляхом підписання Замовником та Підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим Договором.

У відповідності до п. 7.3.1 Договору, Підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки Роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.

Згідно з Графіком виконання Робіт (Додаток № 3 до Договору) строк виконання Робіт

складає 24 місяця з дати підписання Договору.

Таким чином, Підрядник мав виконати Роботи, передбачені Договором до 01.06.2023.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 25 місяців з моменту підписання Договору. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків – до їх повного виконання.

За доводами відповідача, термін дії Договору закінчився 01.07.2023.

Як вказує відповідач, лише 01.08.2023 Підрядник надав Акт приймання виконаних будівельних робіт № 21 за серпень 2023 на загальну суму 400 582,00 грн.

Апелянт (відповідач) наполягає на тому, що станом на момент закінчення терміну дії Договору та момент звернення Відповідача до банку-гаранта з вимогою про стягнення банківської гарантії через неналежне виконання умов Договору з боку Позивача, ТОВ «Світязь» не виконало повний перелік робіт у строк, передбачений Договором, що підтверджується тим, що останній Акт приймання виконаних будівельних робіт було надано Підрядником лише 01.08.2023, тобто із простроченням у 2 місяця строку виконання Робіт, передбачених відповідним Графіком та через 1 місяць з дня закінчення дії Договору.

За доводами апелянта, позивач не виконав належним чином свої зобов`язання, а саме: прострочив виконання Робіт, передбачених Договором на 60 календарних днів, що є неналежним виконанням умов Договору, укладеного між Сторонами та що у свою чергу і стало підставою для стягнення відповідної банківської гарантії.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 8.4. Договору підряду сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (т.1, а.с.22).

Сторонами не було передбачено обов`язку документально оформляти домовленість про продовження строку виконання зобов`язань.

04.03.2022 Відповідач запропонував Позивачу надіслати лист щодо призупинення робіт у зв`язку із введенням воєнного стану (т.2, а.с. 9).

У відповідності до цієї пропозиції на електронну адресу відповідача: info@tsoua.com, (зазначена в додатковій угоді №1), листом №4-02 від 04.03.2022 позивач повідомив про призупинення виконання робіт на об`єктах відповідача з 25.02.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. (т.2, а.с. 10-11).

05.03.2022 позивач отримав лист №ТОВВИХ-22-2648 на свою електронну адресу: svitjazua@gmail.com, яка зазначена в додатковій угоді №1, яким відповідач повідомив про неможливість виконання товариством зобов`язань, у зв`язку з настання обставин непереборної сили, а саме у зв`язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (т.2, а.с. 12-14).

На підтвердження зазначеного відповідач надіслав позивачу лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Позивач не виконував роботи за Договором з 25.02.2022 по 31.03.2022 (36 днів) (т.2,

а.с. 100), та були відновлені позивачем 01.04.2022.

Відповідач не висловлював заперечень проти цього в порядку, передбаченому підпунктами 5.10.5 – 5.10.6 Договору (т.1, а.с. 19).

Сторони діяли узгоджено та послідовно - Позивач тимчасово не виконував роботи, а Відповідач – несвоєчасно оплачував вже прийняті роботи (т.1, а.с. 123 – 129; т.2 а.с. 7-8).

Сторони не заявляли одна одній будь-яких претензій у зв`язку із тимчасовим невиконанням своїх зобов`язань.

Крім того, сам Відповідач тлумачив своє повідомлення від 05.03.2022 як заяву про настання обставин непереборної сили.

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем, це підтверджується (відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України) його(відповідача) позицією в інших судових спорах, в яких він неодноразово заявляв про настання обставин непереборної сили, посилаючись на те саме повідомлення від 05.03.2022, що і у цій справі (рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 у справі № 910/17437/23, від 23.11.2022 у справі № 910/8887/22, від 07.02.2023 у справі №910/8741/22; постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/7471/23).

Таким чином, 25.02.2022 Позивач за ініціативою Відповідача призупинив виконання робіт за Договором підряду.

Після цього Відповідач однозначно заявив про настання обставин непереборної сили і мав передбачити, що це буде тягнути за собою застосування правила пункту 8.4 Договору підряду - про продовження строку виконання зобов`язань.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, поняття «ініціатор» призупинення виконання робіт Договором підряду не визначений, а встановити зазначену обставину не вбачається за можливе, враховуючи обопільне надіслання сторонами листів один одному про тимчасову неможливість виконання робіт на об`єкті.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

З матеріалів справи не вбачається погодження сторонами іншого строку виконання робіт ніж передбачений п. 4.1. Договору підряду, втім, за вірними висновками суду першої інстанції, застосуванню підлягають положення п. 8.4. Договору підряду щодо продовження строку виконання зобов`язань на період дії обставин непереборної сили, які сторонами обопільно підтверджено листами №4-02 від 04.03.2022 та №ТОВВИХ-22-2648 від 05.03.2022.

З огляду на викладене, призупинення робіт на об`єкті, вплинуло на кінцеві строки виконання робіт за Договором підряду, у зв`язку з чим вони були продовжені на 36 днів, а саме до 06.08.2023, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта (відповідача) про відсутність акту про припинення робіт з огляду на наступне.

Пунктами 6.10 - 6.11 Договором підряду передбачено, що сторони складають акт про зупинку виконання робіт:

на підставі письмового звернення Позивача чи Відповідача про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.

Однак, апелянт не зазначає, на підставі яких «діючих нормативних, галузевих документів, державних стандартів та правил» у описаних обставинах мав бути складений акт про зупинку виконання робіт.

Крім того, доводи апелянта не скасовують того факту, що саме він заявив про необхідність призупинення робіт, а в подальшому – заявив про існування обставин форс-мажору.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягають положення п. 8.4. Договору підряду щодо продовження строку виконання зобов`язань на період дії обставин непереборної сили, які сторонами обопільно підтверджено листами №4-02 від 04.03.2022 та №ТОВВИХ-22- 2648 від 05.03.2022.

В той же час, на переконання колегії суддів, апелянт (відповідач) допустив суперечливу поведінку, яка полягає у наступному:

- Відповідач запропонував Позивачу надіслати лист про призупинення робіт у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану (04.03.2022);

- Відповідач повідомив Позивачу про настання обставин непереборної сили (05.03.2022);

- Після звернення позивача до суду - відповідач змінив свою поведінку та почав заперечувати настання обставин непереборної сили (березень 2024).

Як свідчить усталена практика Верховного Суду, обов`язок сторони зобов`язання діяти добросовісно є основою цивільного обороту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункти 217-220); постанови Касаційного господарського суду: від 18.06.2024 у справі № 910/97/22, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Позивач покладався на попередню поведінку відповідача (яка мала місце у 2022 році), зокрема – за ініціативою останнього тимчасово не виконував роботи за Договором підряду.

В силу наведених норм, відповідач пов`язаний своєю попередньою поведінкою і не може заперечувати настання обставин непереборної сили, про що зазначає в апеляційній скарзі.

Щодо відхилення відповідачем наданих позивачем для підписання актів, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі (постанови Об`єднаної палати від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/97/22, на яку посилається скаржник).

Акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт; обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21).

За умовами Договору підряду передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.5.1).

Пункт 5.2 Договору підряду встановлює, що замовник може підписати такий акт або направити мотивоване заперечення проти такого підписання.

У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому, сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення (постанова Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).

26.05.2023 позивач завантажив акт №21 від 24.05.2023 на суму 700 765,20 грн за допомогою системи електронного документообігу, втім відповідач відхилив такий акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить позиції що не виконувались".

Коментар-зауваження «акт містить позиції що не виконувались» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме позиції не виконувались) зі строками їх усунення.

31.05.2023 позивачем повторно завантажено акт №21 від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, втім 06.06.2023 даний акт був також відхилений Замовником із наданим коментарем-зауваженням: "Завищені об`єми виконаних робіт".

Коментар-зауваження «завищені об`єми виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (за які саме роботи об`єми є завищеними) зі строками їх усунення.

07.06.2023 в систему електронного документообігу позивач вкотре завантажив акт №21 від 24.05.2023, цього разу на суму 505 140,00 грн, та 09.06.2023 акт був відхилений відповідачем, з наданим коментарем-зауваженням: "Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт".

Коментар-зауваження «виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (переліку робіт, які не виконані) зі строками їх усунення.

13.06.2023 позивачем було знову завантажено акт №21 від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн, 14.06.2023 даний акт був відхилено відповідачем та надано коментар-зауваження: "Використані матеріали не відповідають Договору".

Коментар-зауваження «використані матеріали не відповідають Договору» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме матеріали не відповідають договору) зі строками їх усунення.

18.06.2023 в систему електронного документообігу позивач завантажив акт №21 від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, 22.06.2023 відповідач відхилив зазначений акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить роботи, що не виконувались".

Коментар-зауваження «акт містить роботи, що не виконувались» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме роботи не виконувались) зі строками їх усунення.

24.07.2023 позивач завантажив акт №21 від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн, проте 28.07.2023 відповідач відхилив даний акт із таким коментарем-зауваженням: "Фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту."

Коментар-зауваження «фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту» знову не містив обґрунтованого переліку претензій (об`єм яких саме робіт не відповідає акту) зі строками їх усунення.

01.08.2023 в систему електронного документообігу Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.08.2023 на суму 400 582,80 грн, який підписаний Замовником без зауважень.

Також, 14.09.2023 позивач завантажив акт № 22 від 14.09.2023 на суму 150 850,80 грн, проте 15.09.2023 даний акт був відхилений відповідачем та наданий коментар-зауваження: "Відсутні обсяги виконаних робіт".

Коментар-зауваження «відсутні обсяги виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (обсяги яких робіт відсутні) зі строками їх усунення.

Відповідач зазначив, що вищезазначений акт так і не був у підписаний.

Колегією суддів прийнято до уваги також те, що позивач завершив виконання робіт за Договором 15.05.2023, що підтверджується Загальним журналом робіт, і цю обставину Відповідач не заперечує (т.2, а.с.6, 116).

Згідно пункту 1.1 Договору підряду, Відповідач зобов`язується прийняти роботи вiдповiдно до умов цього Договору (т.1, а.с.18).

Згідно пункту 4.3 Договору, датою закiнчення виконаних робiт вважається дата їх прийняття Відповідачем в порядку, передбаченому роздiлом 5 Договору (т.1, а.с.19).

Порядок прийняття робіт передбачений розділом 5 Договору.

Згідно частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення (постанова від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23).

Отже, відхиляючи надані Позивачем акти, Відповідач був зобов`язаний:

письмово повiдомити Позивачу про всі недолiки та повiдомити його про час та мiсце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робiт, в якому обов`язково фiксується дата виявлення недолiкiв i дата щодо їх безкоштовного усунення, та скласти акт про недоліки за участі Позивача, або однособово (якщо Позивач відмовляється від складення такого акту).

Відповідач вважає, що його повідомлення в системі DEALS - це мотивовані зауваження, які свідчать про обґрунтованість відхилення актів Позивача.

В постанові від 31.05.2022 по справі № 916/693/21 Верховний Суд звертав увагу, що обґрунтованість відмови замовника (від підписання акту) є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.

Конкретні обставини цієї справи полягають в тому, що відхилені Відповідачем акти містять декілька десятків позицій виконаних робіт.

Отже, у конкретних обставинах даної справи заперечення буде «мотивованим», якщо міститиме:

посилання на конкретну позицію акту, яка має недоліки;

опис недоліків цієї позиції.

Такі самі вимоги щодо вмотивованості заперечень закріплені у п.п. 5.2, 5.4 Договору підряду, однак їх Відповідач не виконав.

Повідомлення Відповідача у системі DEALS колегія суддів не вважає «мотивованими» запереченнями ні за формою, на за змістом, з тих підстав, що відповідач не дотримався порядку та форми цих заперечень, хоча взяв на себе відповідні зобов`язання (пункт 5.4 Договору), та не описав недоліки із зазначенням: конкретних робіт (позицій акту); невідповідності цих (конкретних) робіт (позицій акту) умовам Договору.

Враховуючи викладену в постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у даній справі позицію, місцевим господарським судом вірно встановлено, що жоден із наведених відповідачем коментарів-зауважень не містить обґрунтованого переліку претензій зі строками їх усунення, що в силу позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, є необґрунтованою відмовою замовника від підписання акту та прийняття робіт.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що фактичне виконання позивачем робіт на об`єкті здійснене до закінчення строку виконання робіт, передбаченого п. 4.1. Договору підряду, з урахуванням п. 8.4. Договору підряду, втім, через необґрунтовану відмову відповідача від підписання актів, фактичне прийняття робіт відбулось вже після визначеного Договором підряду строку.

В силу зазначеного, Акти виконаних підрядних робіт №21 та №22, підписані однією стороною, а саме позивачем, мають доказову сили (є дійсними) з огляду на встановлення судом необґрунтованості відмови відповідача від їх підписання, у зв`язку з чим роботи по Договору підряду за вказаними актами вважаються прийнятими.

Договором про надання банківської гарантії, укладеним між Гарантом та Принципалом, не передбачено право Принципала висувати гаранту заперечення, які б він міг висунути відповідачу як управненій стороні гарантованого зобов`язання.

Враховуючи наведене, а також те, що Банківською гарантією Гарант надав Бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму в розмірі 770 496,00 грн без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, Банк як Гарант не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між Бенефіціаром (відповідачем) та Принципалом (позивачем), та встановлювати, із чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов`язання.

Таким чином, обов`язок Гаранта сплатити Бенефіціару грошову суму відповідно до умов Банківської гарантії настає за умови порушення Принципалом зобов`язання, забезпеченого Банківською гарантією, та направлення Бенефіціаром Гаранту письмової вимоги.

Разом із тим, позивач після отримання повідомлення від Гаранта про отримання 28.07.2023 свіфт-повідомлення про вимогу від відповідача про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії здійснив перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн без будь-яких зауважень.

Призначенням інституту гарантії (§ 4 гл. 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 910/6990/23.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Оператор ГТС України" отримало грошові кошти в сумі 770 496,00 грн в якості гарантійного платежу АТ "Укрбудінвестбанк" за Банківською гарантією, що забезпечувала виконання зобов`язань ТОВ "Світязь" за Договором підряду.

Тобто, умови сплати коштів за Банківською гарантією безпосередньо залежали від виконання основного зобов`язання, яке забезпечувалось Банківською гарантією.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч.1 ст.569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами гл.83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК (п.56 постанови Об`єднаної палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).

Об`єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (пар.4 гл.49 ЦК) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл.83 ЦК) з огляду на відсутність боргу принципала (п.59 постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).

Отже, окремою категорією спорів, пов`язаних зі сплатою банківської гарантії, є спори, що виникають між принципалом і бенефіціаром про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом.

У таких спорах мають досліджуватися правові підстави отримання бенефіціаром коштів від гаранта, зокрема, суди мають встановити, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

Виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, місцевий господарський суд правильно визначив, що неприйняття відповідачем робіт у строк, передбачений Договором, було необгрунтованим, а тому, гарантійний випадок, відповідно, не настав.

З огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання позивачем за Договором, суд дійшов правильного висновку, що у відповідача, який виступає бенефіціаром за Банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми Банківської гарантії.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави дійти для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання позивачем за договором, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у відповідача, який виступає бенефіціаром за банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, а тому безпідставно набуті за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 770 496,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Щодо посилання апелянта на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулювання державою і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" від 17.01.2012).

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92).

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування Конвенції та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції, оскільки вказане не ґрунтується на матеріалах справи.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/1759/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/1759/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1759/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 02.07.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко