Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №914/513/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Справа № 914/513/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Прядко О. В.,

Манюк П. Т.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Техномедбуд",

на рішення:Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 (повний текст рішення складено 12.05.2026, суддя Яворський Б. І.),

у справі:№ 914/513/26,

за позовом:Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" АТ "Українська залізниця" (надалі – АТ "Укрзалізниця" або Позивач),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Техномедбуд" (надалі – ТОВ "Захід-Техномедбуд", Апелянт або Відповідач),

про:стягнення 348'097,49 грн штрафних санкцій.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Часова А. Р.,

відповідача:Патько Н. Я.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Захід-Техномедбуд" про стягнення 348'097,49 грн штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач неналежно виконав зобов`язання щодо своєчасного вивезення товару зі складу продавця, передбачене Договором купівлі-продажу металобрухту № ВДРД-161/6-25 від 26.06.2025. У зв`язку з простроченням виконання зазначеного зобов`язання Позивач відповідно до пункту 5.4 Договору нарахував Відповідачу пеню.

3. Предметом позову є стягнення 348'097,49 грн пені, нарахованої за період 23.09.25-26.09.25.

4. Підставою позову є неналежне виконання Відповідачем зобов`язань у частині своєчасності вивезення товару.

5. Рішенням від 04.05.2026 місцевий суд позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з Відповідача 93'500,00 грн пені. Рішення мотивував тим, що Відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу металобрухту № ВДРД-161/6-25 від 26.06.2025 в частині своєчасного вивезення товару зі складу продавця, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення пені. Водночас суд частково задовольнив позов, оскільки встановив неправильність розрахунку пені Позивачем: день фактичного виконання зобов`язання (26.09.2025), коли товар був вивезений, не підлягає включенню до періоду нарахування пені. У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок пені.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

6. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Захід-Техномедбуд" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

7. Ухвалою від 02.06.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 01.07.2026.

8. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 02.06.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 157-159).

9. За результатами розгляду справи апеляційний господарський суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

10. Оскаржуване рішення є необґрунтованим та ухваленим із неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи.

11. Суд першої інстанції безпідставно стягнув 93'500,56 грн пені, оскільки пункт 5.4 Договору не визначає грошової бази для її нарахування за порушення негрошового зобов`язання щодо вивезення товару. Поняття "вартість невиконаного зобов`язання" не є тотожним поняттю "вартість невивезеного товару", а тому суд неправомірно обчислив пеню виходячи з вартості товару та фактично самостійно визначив базу її нарахування.

12. Додатковим підтвердженням відсутності визначеної сторонами бази для нарахування пені є те, що пунктами 5.3 та 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.02.2025 по-різному визначено базу для нарахування пені. Зокрема, у пункті 5.3 сторони передбачили нарахування пені від вартості невідвантаженого товару, тоді як у пункті 5.4 використали формулювання "вартість невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання". Якби сторони мали намір визначити базою нарахування пені вартість товару, вони б застосували у пункті 5.4 аналогічне формулювання. Відтак різниця у змісті зазначених положень свідчить про відсутність у пункті 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 погодженої сторонами бази для обчислення пені.

13. Неоднозначність договірної умови відповідно до доктрини contra proferentem повинна тлумачитися проти сторони, яка її сформулювала. Оскільки проєкт Договору купівлі-продажу від 26.06.2026 був розроблений Позивачем, а пункт 5.4 договору не містить чіткого визначення бази для нарахування пені, наслідки такої невизначеності мають покладатися на Позивача, а не на Відповідача.

14. У разі визнання позовних вимог обґрунтованими Відповідач просить зменшити пеню на 99 %, посилаючись на те, що нарахована за один день прострочення пеня є надмірною, Позивач не довів завдання йому збитків, Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за договором. Також договірна відповідальність сторін є нерівною, оскільки пунктом 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 для покупця передбачено пеню у розмірі 10 % від вартості невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення, тоді як пунктом 5.3 договору для продавця встановлено пеню у розмірі 10 % річних від вартості невідвантаженого товару.

15. З огляду на це Апелянт просить скасувати рішення суду, а в разі відмови у задоволенні цієї вимоги – зменшити розмір пені на 99 %.

Відзив

16. Пункт 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 містить належну базу для нарахування пені, оскільки невиконане зобов`язання Відповідача полягає у несвоєчасному вивезенні товару, а його вартість визначається вартістю товару, щодо якого допущено прострочення. Доводи апелянта про відсутність бази нарахування пені ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договору та спрямовані на уникнення відповідальності за допущене порушення.

17. ТОВ "Захід-Техномедбуд" добровільно погодилося з умовами договору, не оспорювало їх під час його виконання та не може посилатися на невизначеність пункту 5.4 договору лише після виникнення обов`язку зі сплати пені.

18. Апелянт не довів наявності виняткових обставин, які б свідчили про очевидну неспівмірність неустойки наслідкам порушення та могли бути підставою для застосування статті 551 ЦК України, а тому підстав для зменшення розміру пені на 99 % немає.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

19. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Рішення від 04.05.2026 Господарського суду Львівської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Укладення та виконання договору

21. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

22. За результатами електронного аукціону, що відбувся 05.06.2025, сторони уклади Договір купівлі-продажу від 26.06.2025 (а. с. 33-42), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність, покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з діючим ДСТУ 4121:2022). Сторони дійшли згоди, що покупець звертається до продавця за наданням послуги щодо організації навантаження товару в обсягах, що визначені додатком 6 до договору – специфікацією щодо організації навантаження товару. Продавець зобов`язаний надати такі послуги, а покупець зобов`язаний оплатити такі послуги. Для надання послуг щодо організації навантаження товару, покупець направляє продавцю відповідне звернення на електронну адресу та у строк, які зазначені у п. 3.7 та п.3.16 цього договору.

23. Згідно з пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 загальна кількість товару становить 300,000 тонн.

24. Ціна договору складається з сукупної вартості товару відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (додаток 6 до договору) та становить: вартість товару – 2'318'100,00 грн без ПДВ, вартість послуг з організації навантаження товару – 403'351,20 грн, в тому числі ПДВ 67'225,20 грн, загальна ціна договору складає 2'721'451,20 грн (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025).

25. Згідно з пунктом 3.2 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 строк приймання-передачі товару – 90 календарних днів з дати укладання договору. Датою передачі кожної відвантажуваної партії товару вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі металів чорних вторинних (додаток 2 до договору).

26. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі металів чорних вторинних (додаток 2) на станції відправлення (або на складі продавця – у випадку перевезення товару автомобільним транспортом), оформленого на кожну відвантажувальну партію товару (пункт 3.5 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025).

27. Відповідно до пункту 3.16 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 покупець має право за власний рахунок здійснити перевезення товару автомобільним транспортом зі складу продавця, про що він повинен письмово повідомити продавця не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору на адресу електронної пошти відповідальної особи (зазначити) Konopada.V.B@uz.gov.ua. Оригінал повідомлення, направляється покупцем продавцю письмово на адресу, зазначену в реквізитах для листування. Вартість перевезення товару автомобільним транспортом не є предметом цього договору та продавцем не відшкодовується.

28. Умовами пункту 3.18 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 передбачено, що у разі перевезення товару автомобільним транспортом з ініціативи покупця, при умові належного повідомлення продавця про таке перевезення товару відповідно до п. 3.16 договору, положення цього договору, які стосуються організації навантаження товару у вагони та відправлення для перевезення залізничним транспортом, не застосовуються.

29. Згідно з пунктом 3.19 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 у разі перевезення товару автомобільним транспортом з ініціативи покупця, передача товару покупцю здійснюється на умова ЕХW (СКЛАД продавця) в редакції ІНКОТЕРМС 2020 року. Термін "складання продавця" означає місця, в яких товар передається покупцеві та визначається сторонами.

30. Покупець зобов`язався, зокрема, вивезти товар зі складу продавця у строки, передбачені пунктом 3.2 цього договору (пункт 4.1.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025).

31. У пункті 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 сторони погодили, що за порушення покупцем строків, передбачених пунктом 3.2, 4.1.4 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10 % від вартості невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

32. Сторони погодили у специфікації від 26.06.2025 (зворот а. с. 42) найменування товару: брухт вид № 312 згідно ДСТУ 4121:2022 у кількості 300,000 тонн за ціною 7'727,00 грн/т. без ПДВ; загальною вартістю 2'318'100,00 грн без ПДВ. Крім того, специфікацією від 26.06.2025 сторони погодили вартість послуг з навантаження цього товару на суму 403'351,20 грн (а. с. 45).

33. Відповідач 27.06.2025 скерував Позивачу лист-повідомлення № 48 (а. с. 12), у якому зазначив, що перевезення товару буде здійснювати автомобільним транспортом зі складу продавця.

34. На виконання умов договору сторони підписали акти приймання-передачі металів чорних вторинних (299,89 т на суму 2'317'288,67 грн), а саме:

34.1. № 112 від 04.09.2025 (маса 22,03 т) на суму 170'225,81 грн (а. с. 13).

34.2. № 142 від 18.09.2025 (маса 20,59 т) на суму 159'098,93 грн (а. с. 14)

34.3. № 143 від 18.09.2025 (маса 22,33 т) на суму 172'543,91 грн (а. с. 15).

34.4. № 146 від 22.09.2025 (маса 26,46 т) на суму 204'456,42 грн (а. с. 16).

34.5. № 153 від 24.09.2025 (маса 29,68 т) на суму 229'337,36 грн (а. с. 17).

34.6. № 154 від 24.09.2025 (маса 22,43 т) на суму 173'316,61 грн (а. с. 18).

34.7. № 155 від 24.09.2025 (маса 13,10 т) на суму 101'223,70 грн (а. с. 19).

34.8. № 156 від 24.09.2025 (маса 22,27 т) на суму 172'080,29 грн (а. с. 20).

34.9. № 163 від 26.09.2025 (маса 27,15 т) на суму 209'826,69 грн (а. с. 21).

34.10. № 166 від 26.09.2025 (маса 26,72 т) на суму 206'465,44 грн (а. с. 22).

34.11. № 168 від 26.09.2025 (маса 25,56 т) на суму 197'502,12 грн (а. с. 23).

34.12. № 171 від 26.09.2025 (маса 27,30 т) на суму 210'947,10 грн (а. с. 24).

34.13. № 172 від 26.09.2025 (маса 14,27 т) на суму 110'264,29 грн (а. с. 25).

35. Отже, Відповідач у порушення пункту 3.2 Договору не вивіз зі складу продавця до 23.09.2025 включно частину товару в кількості 208,48 т на загальну суму 1'610'963,60 гривень (див. пункти 34.5-34.13 цієї постанови).

36. Позивач скерував 23.10.2025 Відповідачу претензію № СВРЗ-4/175н (а. с. 26-29) з вимогою щодо сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором (порушення строків приймання-передачі товару).

37. У відповіді на претензію від 17.12.2025 (а. с. 68-69) Відповідач заперечив правомірність нарахування пені за останній день строку для вивезення товару та за день його фактичного вивезення, а також зазначив, що обов`язок щодо вивезення товару є негрошовим, тому вартість невиконаного зобов`язання, яка є базою для нарахування пені за пунктом 5.4 Договору, визначити неможливо.

38. Обставини укладення та виконання Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 суд першої інстанції встановив правильно і сторони їх не заперечують. Предметом апеляційного перегляду є правомірність нарахування пені у зв`язку з різним тлумаченням сторонами положень пункту 5.4 договору щодо визначення бази її нарахування, а також наявність підстав для зменшення її розміру.

Щодо підстав для стягнення пені

39. Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема … сплата неустойки.

40. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

41. Як установлено у пункті 31 цієї постанови, пунктом 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 сторони погодили, що за порушення покупцем строків, передбачених пунктами 3.2 та 4.1.4 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10 % від вартості невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

42. Відповідач вважає, що пункт 5.4 договору не визначає бази для нарахування пені, оскільки поняття "вартість невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання" не є тотожним вартості товару, вивезеного з порушенням встановленого строку (див. пункт 11 цієї постанови).

43. Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

44. Згідно з частиною 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

45. Відповідно до частин 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

46. Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/16011/17 зазначив:

"У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення".

47. Отже, тлумачення умов договору не може здійснюватися ізольовано від змісту зобов`язання, за порушення якого встановлено відповідальність. Пунктом 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.02.2025 передбачено відповідальність за порушення строків, визначених пунктами 3.2 та 4.1.4 договору, які регулюють обов`язок покупця прийняти та вивезти товар. Отже, невиконане або неналежно виконане зобов`язання у спірних правовідносинах має конкретний та визначений сторонами предмет – товар, щодо якого допущено прострочення вивезення, а тому вартість такого зобов`язання об`єктивно визначається вартістю відповідного товару. При цьому колегія суддів зазначає, що прийняття доводів Відповідача вимагало б існування іншого погодженого сторонами майнового показника, який міг би становити вартість невиконаного зобов`язання. Однак ані договір, ані матеріали справи не містять відомостей про визначення сторонами окремої вартості дій щодо прийняття чи вивезення товару. Тому у спірних правовідносинах вартість невиконаного зобов`язання не може бути відокремлена від вартості товару, щодо якого це зобов`язання підлягало виконанню.

48. Колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про відмінність формулювань пунктів 5.3 та 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 (див. пункт 12 цієї постанови). Сам по собі факт використання сторонами різних формулювань не свідчить про відсутність погодженої бази для нарахування пені. Пункт 5.3 визначає відповідальність продавця за невідвантаження товару, тоді як пункт 5.4 – відповідальність покупця за порушення строків його прийняття та вивезення. В обох випадках відповідальність сторін пов`язана з конкретним товаром, який є предметом договору та має визначену сторонами вартість. Тому твердження Відповідача про неможливість встановлення вартості невиконаного зобов`язання не узгоджується зі змістом самого договору, оскільки порушене зобов`язання стосується саме товару, вартість якого є визначеною та не оспорюється сторонами.

49. Фактично запропоноване Відповідачем тлумачення зводиться до того, що сторони, передбачивши у пункті 5.4 договору відповідальність за порушення строків вивезення товару, одночасно не визначили механізму її застосування. Проте таке розуміння суперечить принципу розумності тлумачення правочину, оскільки не можна виходити з того, що сторони включили до договору умову, яка завідомо не може бути реалізована. Договір повинен тлумачитися таким чином, щоб усім його положенням надавався правовий зміст та забезпечувалась їх практична дія, а не таким чином, щоб окремі його умови втрачали будь-яке регулятивне значення.

50. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 5.4 Договору купівлі-продажу від 26.06.2025 містить умови для встановлення як підстав, так і розміру відповідальності покупця за порушення строків вивезення товару, а тому доводи Відповідача про відсутність погодженої сторонами бази для нарахування пені є необґрунтованими.

51. У зв`язку з цим підстави для застосування доктрини contra proferentem відсутні, адже така доктрина підлягає застосуванню лише у випадку, коли після використання всіх передбачених законом способів тлумачення правочину неможливо встановити дійсний зміст відповідної договірної умови. З огляду на це колегія суддів відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 13 цієї постанови.

Щодо зменшення пені

52. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

53. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, акумулювала правові позиції Верховного Суду з питань застосування статті 551 Цивільного кодексу України:

53.1. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

53.2. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22)

53.3. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди беруть до уваги, зокрема, ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

53.4. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

53.5. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

53.6. У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

54. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення пені. Відповідач не надав доказів скрутного фінансового становища, об`єктивної неможливості своєчасно вивезти товар, вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання чи інших обставин, які б мали істотне значення для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

55. Наведені Відповідачем доводи (див. пункт 14 цієї постанови) таких обставин не підтверджують.

56. Посилання на те, що зобов`язання за договором у подальшому було виконано повністю, не може бути підставою для зменшення пені, оскільки належне виконання договірного обов`язку є звичайним обов`язком сторони та не нівелює факту допущеного прострочення. Інший підхід фактично означав би звільнення боржника від відповідальності у кожному випадку, коли порушене зобов`язання виконано після спливу встановленого строку.

57. Посилання на відсутність збитків у Позивача також не впливає на вирішення спору, оскільки відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності та розміру збитків.

58. Колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про надмірність розміру пені. Пеня у розмірі 93'500,56 грн нарахована за прострочення виконання зобов`язання з вивезення товару загальною вартістю 1'610'963,60 гривень. За таких обставин розмір стягнутої пені не свідчить про її очевидну неспівмірність наслідкам порушення та не дає підстав вважати, що її стягнення призведе до несправедливого збагачення Позивача.

59. Не заслуговують на увагу і доводи про так званий дисбаланс договірної відповідальності. Відповідач добровільно взяв участь в електронному аукціоні, ознайомився з умовами Договору купівлі-продажу від 26.06.2025, підписав його та прийняв на себе передбачені ним права й обов`язки. Лише після допущеного порушення та виникнення обов`язку сплатити пеню Відповідач почав посилатися на ніби-то несправедливість погоджених ним самим умов відповідальності, що не може розцінюватися як обставина, яка має істотне значення для зменшення неустойки.

60. Таким чином, жодна із наведених Відповідачем обставин ані окремо, ані в сукупності не свідчить про наявність виняткового випадку чи очевидної неспівмірності відповідальності наслідкам порушення, а тому підстав для зменшення пені колегія суддів не встановила.

IV. ВИСНОВКИ

61. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/513/26 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

63. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

64. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 276, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Техномедбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/513/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіПрядко О. В.

Манюк П. Т.