Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №914/620/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/620/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) – Цап П.М.

від відповідача (скаржника) – Дашинич О.Б.

розглянувши апеляційні скарги:

- Львівської міської ради від 20 жовтня 2025 року

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Монді Груп” від 16 жовтня 2025 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року (повний текст підписано 30.09.2025), суддя Манюк П.Т.

у справі № 914/620/25

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Монді Груп”, м. Львів

про стягнення пені у розмірі 2 180 594, 16 грн

встановив:

05 березня 2025 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» про стягнення 2 180 594,16 грн – пені на підставі п.8.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2022, у зв`язку з порушенням зобов`язання щодо сплати ціни продажу земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 363 145,14 грн – пені. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Також місцевим господарським судом здійснено розподіл судових витрат (судового збору).

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено передбачений договором обов`язок щодо своєчасної оплати вартості придбаної земельної ділянки, у зв`язку з чим, позивачем на підставі пунктів 8.1 та 8.2 договору нараховано відповідачу пеню, однак, суд врахувавши положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин) (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), обмежив розмір пені та вирішив задоволити позов частково в сумі 363 145,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, значно перевищує розмір збитків позивача, або про наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, обидві сторони звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Позивач – Львівська міська рада у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», з огляду на те, що згідно з п.2.3 Договору кошти повинні були бути перераховані на розрахунковий рахунок міського бюджету м. Львова, відтак, враховуючи положення преамбули вказаного Закону, останній не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та відповідно не обмежує погоджений сторонами в договорі розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Крім цього, апелянт зазначає, що Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», на який також послався суд у рішенні (щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком) був прийнятий лише 09.01.2025 року, а спірний період, за який нараховано пеню - з 19.09.2022 до 24.06.2024 року, відтак, вважає, що вказаний закон також не поширюється на спірні правовідносини.

Відповідач – ТОВ «Монді Груп» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі. Зокрема, відповідач погодився з тим, що ним порушено зобов`язання щодо вчасної оплати вартості земельної ділянки, однак, наголошує, що він не відмовлявся від виконання взятих на себе зобов`язань. Зазначає, що за умовами договору покупець має обов`язок сплатити продавцю пеню, лише, якщо покупець порушив зобов`язання щодо оплати та повідомив продавцю про відмову від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті ціни у встановлений термін, в той час як покупець (відповідач) у жодній формі не здійснював відмову від своїх зобов`язань та здійснив дві оплати: 21.09.2022 у розмірі 48662,60 грн та 20.10.2022 у розмірі 48662,60 грн. Вважає, що умови договору повинні тлумачитися на користь відповідача, як сторони, яка його не складала.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України, а у випадку відсутності підстав для закриття апеляційного провадження – відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив.

Питання щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача вирішено в ухвалі суду від 28.11.2025 року.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Проти вимог апеляційної скарги позивача заперечував.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2021 року між Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (в тексті договору – одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (в тексті договору – платник) укладено договір № 139 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки на вул. Рудненській, 12, відповідно до умов якого, а саме: п.п.2.2, 2.3 сума авансового внеску за цим договором становить 351 139 грн (до 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), яка має бути сплачена впродовж десяти робочих днів з дня підписання цього договору.

11 серпня 2021 року ТОВ «Монді Груп» сплатило авансовий внесок в сумі 351 139 грн, що підтверджується випискою з рахунку та не заперечується сторонами.

30 червня 2022 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2173 «Про продаж ТзОВ «Монді Груп» земельної ділянки на вул. Рудненській, 12», якою зокрема, затверджено звіт про експертну грошову оцінку вартості вказаної земельної ділянки, що становить 2 335 804 грн та вирішено продати відповідачу земельну ділянку площею 0,2619 га на вул. Рудненській, 12 у м. Львові для обслуговування будівель та споруд, категорія земель - землі житлової та громадської забудови (п.п.1, 2 ухвали).

У п.3 вказаної ухвали Товариство з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» зобов`язано: - укласти з Львівською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки з розтермінуванням суми платежу на 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки при умові сплати 50 відсотків вартості земельної ділянки; - сплатити вартість земельної ділянки, зменшену на суму сплаченого авансового внеску, відповідно до договору від 11.08.2021 № 139 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки на вул. Рудненській, 12. Решту вартості земельної ділянки сплатити:

-протягом 30-ти календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки - у сумі 816 763 грн, що становить 50 відсотків від вартості земельної ділянки з врахуванням сплаченого авансового внеску;

-з розтермінуванням суми платежу терміном 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки не рідше ніж один раз на місяць згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу - у сумі 1 167 902 грн з врахуванням індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період місяця, який настає за тим, у якому внесено перший платіж, по місяць, який передує місяцю внесення платежу.

18 серпня 2022 року між Львівською міською радою (в тексті договору – продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (в тексті договору – покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого, а саме: п.1.1 предметом договору є придбання покупцем земельної ділянки площею 0,2619 га, місце розташування якої: м. Львів, вул. Рудненська, 12, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:06:020:0100.

Згідно з п.1.2 Договору продавець зобов`язується при умові сплати покупцем ціни земельної ділянки, передати у власність покупця, а покупець – прийняти у власність зазначену вище земельну ділянку з усіма обмеженнями та сплатити за неї обумовлену розділом 2 цього договору грошову суму.

У п.2.1 Договору сторони погодили, що ціна продажу земельної ділянки, згідно з ухвалою Львівської міської ради № 2173 від 30.06.2022, становить 2 335 804 грн.

Розрахунок за придбану земельну ділянку у повному обсязі проводиться із розтермінуванням суми платежу на 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, при умові сплати 50 % вартості земельної ділянки (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору покупець зобов`язується протягом 30 календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки сплатити 816 763 грн, що становить 50 % вартості земельної ділянки з врахуванням сплаченого авансового внеску, відповідно до договору від 11.08.2021 № 139 про оплату авансового внеску, який становив 351 139 грн, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок міського бюджету м. Львова. Решта вартості земельної ділянки покупець зобов`язується сплатити з розтермінуванням суми платежу терміном 24 місяці з моменту укладання цього договору на визначені банківські реквізити не рідше ніж один раз на місяць згідно з графіком, який є невід`ємною частиною цього договору, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує 3 (трьох) місяців після внесення першого або чергового платежу - у сумі 1 167 902 з врахуванням індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період місяця, який настає за тим, у якому внесено перший платіж, по місяць, який передує місяцю внесення платежу (призначення платежу - кошти від продажу земельної ділянки на вулиці Рудненській, 12 (дванадцять).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що при невиконанні покупцем умов даного договору щодо сплати ціни продажу згідно з розділом 2 цього договору і відмови від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті зазначеної ціни у встановлений термін, покупець сплачує продавцю пеню у п`ятикратному розмірі облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що ТОВ «Монді Груп» в порушення взятих на себе зобов`язань перший платіж в сумі 816 763 грн (що становить 50 % вартості земельної ділянки з врахуванням сплаченого авансового внеску) у строк, погоджений в договорі (30 календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору, тобто до 18.09.2022) не сплатило. Фактично такий сплачено лише 25.06.2024. Наступні два платежі в сумі по 48 662,60 грн кожен, ТОВ «Монді Груп» сплатило: 21.09.2022 (в той час як строк оплати – до 18.09.2022) та 20.10.2022 (строк оплати – до 18.10.2022. Решту платежів, які покупець зобов`язався здійснювати щомісяця до 18 числа, він здійснив лише 25.06.2024. Два останні платежі зі строком оплати до 18.07 та до 18.08.2024 року відповідно покупець сплатив достроково – також 25.06.2024.

Оскільки відповідач не виконував належно умови договору, позивачем надіслано йому претензію за вих.№ 2403-вих-59778 від 17.05.2023 з вимогою сплатити суму боргу згідно з графіком сплати коштів за продаж земельної ділянки з врахуванням індексу інфляції, а також пеню у п`ятикратному розмірі облікової ставки НБУ за протермінований період.

Як зазначено вище, 25.06.2024 відповідачем сплачено окремими платежами кошти у загальній сумі 1 887 340,20 грн, у зв`язку з чим, повністю виконано умови договору в частині оплати вартості земельної ділянки, проте, без урахування індексу інфляції та пені за протермінований період.

Позивачем надіслано відповідачу претензію за вих.№ 2403-вих-125166 від 03.09.2024 з вимогою сплатити суму інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою основного боргу, що становить 261 905,55 грн. Вказана сума сплачена відповідачем - 16.09.2024 року.

Докази сплати відповідачем пені матеріали справи не містять.

У березні 2025 року Львівська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Монді Груп» 2 180 594,16 грн – пені, нарахованої за період з 19.09.2022 по 24.06.2024.

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 363 145,14 грн, з огляду на обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ (ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), а також з врахуванням обмеження шестимісячним строком нарахування пені (ч.6 ст.232 ГК України), проте, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції (з огляду на застосування судом норми ч.6 ст.232 ГК України без врахування положень пункту 7 «Прикінцеві положення» ГК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог статей 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обумовлений договором обов`язок щодо оплати вартості земельної ділянки у погоджені строки не виконав, чим порушив зобов`язання, та у зв`язку з чим, наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків оплати.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 ГК України (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У п.8.2 Договору сторони погодили, що при невиконанні покупцем умов даного договору щодо сплати ціни продажу згідно з розділом 2 цього договору і відмови від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті зазначеної ціни у встановлений термін, покупець сплачує продавцю пеню у п`ятикратному розмірі облікової ставки НБУ.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у спірному випадку підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді пені, посилаючись на те, що він не відмовлявся від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті ціни договору. Оскільки порушення відповідачем строків оплати за договором само по собі свідчить про наявність передбаченої у п.8.2 Договору умови, а саме: «відмова від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті зазначеної ціни у встановлений термін», відтак, не здійснивши відповідні оплати згідно з погодженим сторонами графіком, відповідач фактично відмовився від виконання свого обов`язку у відповідний строк. Тлумачення пункту 8.2 Договору не свідчить про те, що сторони визначили «відмову покупця від зобов`язання» в її широкому розумінні, як умову для настання відповідальності у вигляді пені. У вказаному пункті зазначено про відмову від виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті ціни саме у встановлений термін.

Щодо розміру пені:

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ст.1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, у п.8.2 Договору сторони погодили розмір пені, що становить п`ятикратний розмір облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він в будь-якому разі не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статті 343 ГК України.

Оскільки сторонами в договорі погоджено розмір пені вищий, аніж передбачений ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відтак, застосуванню підлягають норми вказаного Закону та розмір пені, передбачений останнім (тобто подвійна облікова ставка НБУ).

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що вказаний Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу положень преамбули такого Закону.

Так, відповідно до преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність у вигляді пені у спірному випадку виникла у відповідача, у зв`язку з порушенням ним зобов`язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки щодо оплати ціни такої земельної ділянки, отже сплата вартості придбаної земельної ділянки не стосується «сплати податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, та переказу грошей через платіжні системи», про які йде мова у преамбулі до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Тлумачення вказаної норми Закону свідчить про те, що законодавець заклав у її зміст умову щодо не поширення дії Закону на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату саме обов`язкових платежів до бюджетів, в той час як між сторонами у цій справі виникли договірні правовідносини щодо купівлі-продажу земельної ділянки, а сплата відповідачем вартості земельної ділянки на підставі договору не може ототожнюватися з поняттям «інші платежі до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачені чинним законодавством України».

З огляду на наведене, положення ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а розмір нарахованої позивачем пені за несвоєчасну сплату відповідачем вартості придбаної земельної ділянки, обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо строку нарахування пені:

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статі 232 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що умовами договору щодо відповідальності у вигляді пені сторонами не погоджувався інший період, за який можливе нарахування пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Поряд з цим, судом першої інстанції, при перерахунку пені не враховано, що пунктом 7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), визначалося, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, востаннє - до 30 червня 2023 року включно.

Відтак, враховуючи положення п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, шестимісячний строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України, продовжується на строк дії карантину, тобто до 30 червня 2023 року включно.

У постанові від 19 червня 2026 року у справі № 910/22/24 Об`єднана Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від існуючого правового висновку щодо застосування ч.6 ст.232 ГК України у взаємозв`язку з п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування ч.6 ст.232 ГК України без урахування положень п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України щодо продовження шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, на строк дії карантину.

Перевіривши розрахунки обох сторін, колегія суддів встановила, що такі проведено неправильно (позивачем - помилково застосовано передбачений договором розмір пені (п`ятикратний розмір облікової ставки НБУ) без урахування положень ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також нараховано пеню за період більший, аніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України у взаємозв`язку з п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України; відповідачем – у розрахунку враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, однак, без застосування п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, водночас, відповідачем помилково включено дні оплати у дні, за які нараховується пеня, та неправильно визначено початок та кінець періодів нарахування пені (день, коли зобов`язання мало бути виконане не включається в дні, за які нараховується пеня). Більше того, позивачем у позовній заяві та розрахунку визначено початок періоду нарахування пені саме з 19.09.2022, в той час як відповідачем така обрахована з 18.09.2022.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги поданий відповідачем розрахунок, не врахував наведеного вище, відтак, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача пені саме в розмірі 363 145,14 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням умов укладеного сторонами договору (зокрема, в частині погодженого графіку сплати платежів), а також положень ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.6 ст.232 ГК України у їх взаємозв`язку з п.7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, беручи до уваги межі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 481 046,20 грн.

Оскільки в апеляційній скарзі позивач просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, не погодившись при цьому із обмеженням судом розміру та періоду нарахування пені, відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, відтак, апеляційну скаргу відповідача суд залишає без задоволення.

Щодо доводів позивача про помилкове застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції положень Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (щодо обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком) з тих підстав, що вказаний Закон був прийнятий лише 09.01.2025 року, а спірний період, за який нараховано пеню - з 19.09.2022 до 24.06.2024 року, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком ґрунтується на нормі права – ч.6 ст.232 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яку суд застосував при вирішенні спору, поряд з тим, суд зазначив, що «приписами частини 3 статті 15 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» встановлено, що адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом. Дана норма Закону кореспондує нормі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, який втратив чинність 28.08.2025.». Тобто судом додатково зазначено, що після втрати чинності ГК України, обмеження періоду нарахування пені також врегульовано ЗУ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

В судовому засіданні представник відповідача також просив суд зменшити розмір пені, однак, ним не наведено обставин та не подано відповідних доказів, які б слугували підставою для зменшення присудженого до стягнення розміру пені. Поряд з цим, враховуючи розмір простроченого зобов`язання, а також період прострочення та поведінку відповідача, колегія суддів вважає, що присуджений судом до стягнення розмір пені є розумним та справедливим.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи порушення відповідачем зобов`язання в частині оплати вартості придбаної земельної ділянки згідно з погодженим сторонами графіком, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 481 046,20 грн.

Відповідно до ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (79052, м. Львів, вул. Рудненська 12, код ЄДРПОУ 39756095) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 481 046,20 грн - пені та 7 215,69 грн - судового збору.». В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Поряд з тим, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги позивача, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 122,22 грн – у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги. Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідача слід залишити за останнім.

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (79052, м. Львів, вул. Рудненська 12, код ЄДРПОУ 39756095) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 481 046,20 грн - пені та 7 215,69 грн - судового збору.».

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі № 914/620/25 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (79052, м. Львів, вул. Рудненська 12, код ЄДРПОУ 39756095) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 2 122,22 грн – у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати накази.

Матеріали справи № 914/620/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 02 липня 2026 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.