Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №536/1382/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1382/26

Провадження № 2/536/1595/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 місто Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким:

-стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання їхньої малолітньої дитини: доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Також просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у виді витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14.09.2017 року. До реєстрації шлюбу вони перебували в фактичних шлюбних відносинах та мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. На даний час шлюбні відносини між ними фактично припинені, з березня 2026 року вони майже не спілкуються, проживають вони окремо. Позивачка констатує, що донька проживає з нею. Дитина знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги не надає. З цих підстав, позивачка просила суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 536/1382/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14.09.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 36.

В період сумісного проживання у сторін народилася дитина донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Зарізької сільської ради Оржицького району Полтавської області 14 вересня 2017 року, актовий запис № 5.

Малолітня дитина ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, село Кам`яні Потоки, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 15.01.2026 в матеріалах справи.

Інформації про матеріальний стан сторони суду не надали.

Відповідно до статті 3, 18, 27 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 Сімейного кодексу України (надалі за текстом – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошові сумі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, спільна дитина сторін проживає з матір`ю.

Надані позивачкою докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання спільної неповнолітньої дитини.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували протилежне.

За таких обставин, із урахуванням встановлених судом обставин та вимог ст. 141 та 180 СК України, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Матеріали справи містять витяг з договору № 40 про надання правничої допомоги від 29 квітня 2026 року, акт здачі – прийняття наданих послуг від 30 квітня 2026 року, згідно якого адвокатом надано усну консультацію, ознайомлення з документами, підготовку та складання позовної заяви. На виконання вище зазначених робіт було витрачено 3 години на суму 2 000,00 грн.

Згідно квитанції від 30 квітня 2026 року оплата за правничу допомогу наданої адвокатом склала 2 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з нормою ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд звертає увагу на ту обставину, що розмір гонорару визначається виключно за погодженням адвоката з клієнтом, які керуються власною волею і свободою договору, при цьому суд не вправі втручатися в ці правовідносини та на власний розсуд змінювати відповідний розмір.

Однак, суд наголошує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як однієї зі складових судових витрат, який має бути стягнутий з однієї сторони спору на користь іншої, суд не зобов`язаний застосовувати саме ту суму, яка зазначена у договорі про надання правничої допомоги.

Зобов`язання, які склалися у правовідносинах між адвокатом та його клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування при розподілі судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що суд має встановити розмір витрат, які сторони понесли на професійну правничу допомогу, виходячи зі змісту відповідного договору, без можливості зміни такого розміру, оскільки це буде порушенням свободи договору, та з урахуванням встановлених критеріїв, однак не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Судом достовірно встановлено, що позивачкою понесено судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн, як то передбачено витягом з договору № 40 про надання правничої допомоги від 29.04.2026 та актом здачі – прийняття наданих послуг від 30.04.2026.

Таким чином, розмір судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивач при розгляді цієї справи становить 2 000,00 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, що, на думку суду, відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з предмету та ціни позову, наявності усталеної судової практики щодо розгляду даної категорії справ.

Зважаючи на зазначене вище, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку присудити позивачці всі її витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, що відповідає принципу законності та справедливості.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за таких обставин, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

З цих підстав, керуючись ст. 141, 180-183 Сімейного кодексу України, ст. 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти, на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді витрат на правничу допомогу, отриману в суді першої інстанції, в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривня 20 копійок) судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяЖ. О. Баранська