Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №536/1385/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1385/26

Провадження № 2/536/1598/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кременчук за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , зареєстрованого 07 серпня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 686, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння та різних поглядів на життя, сімейні стосунки з відповідачкою фактично розірвані, спільного господарства не ведуть. Подружжя має неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вважає, що подальше збереження шлюбу з відповідачкою неможливе та суперечить його інтересам.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 536/1385/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ? « ОСОБА_5 ».

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено, що шлюб між сторонами у цій справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 07 серпня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 686.

У шлюбі подружжя має неповнолітню дитину ? ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04 жовтня 2017 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2871.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з частиною 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд вважає за необхідне зазначити, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою, що підтвердилося і тим, що з часу відкриття провадження у справі сторони не примирилися.

З`ясувавши дійсні підстави позову про розірвання шлюбу, ураховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть, визнання позову відповідачкою, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У поданій до суду заяві про розгляд справи без участі відповідачка ОСОБА_2 просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ? « ОСОБА_5 ».

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд вважає за можливе після розірвання шлюбу ОСОБА_7 залишити шлюбне прізвище – « ОСОБА_5 ».

Ураховуючи, що у позовній заяві позивач просить судові витрати залишити за ним, тому суд відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України не здійснює розподіл судових витрат.

Однак, зважаючи на те, що відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 268, 273, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 07 серпня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 686 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане повторно 14 вересня 2015 року) між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 залишити шлюбне прізвище – « ОСОБА_5 ».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, сплачених за квитанцією № 3930-1525-9122-4534 від 27 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Інформація про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяЖ. О. Баранська