Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №672/1401/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/1401/25

Провадження № 33/820/466/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., захисника Чеботарьової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв`язку, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору у дохід держави.

За постановою суду 05.12.2025 о 23 год. 19 хв. в с. Клинове, вул. Соборна, поблизу будинку 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки водія, за його згоди, за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alkotest 6810», результат тесту 1,49%, з результатом тесту водій погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає постанову незаконною та необгрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

В доповнені до апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає, що суд належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що підстави зупинки транспортних засобів чітко перераховані в Законі України «Про Національну поліцію», а саме в ст. 35 даного закону. Причину його зупинки поліцейські не озвучили, жодних постанов, відповідно до яких він притягається до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять, а тому вважає, що його зупинка працівниками поліції є безпідставною. Звертає увагу суду, що відсутність законних підстав для зупинки автомобіля є підставою вважати неправомірними всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі є протиправною сама процедура огляду водія. Апелянт стверджує, що транспортним засобом не керував, він перебував на водійському місці, але транспортний засіб буксирував трактор, двигун був заглушений. Звертає увагу суду, що в порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», відео фіксація події велась поліцейськими не з моменту початку виконання ними їх службових обов`язків, так як на відеозаписі відсутнє першопочаткове спілкування з ним, адже згідно відеозапису з відеореєстратора поліцейські почали спілкування з ним о 23 год. 19 хв., натомість відеозапис з бодікамери розпочався о 23 год. 35 хв. Вказує, що його ознайомлення з матеріалами справи було зафіксоване лише частково.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Чеботарьової Ю.В., на підтримку доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 13.02.2026. Про оскаржувану постанову дізнався лише 08.05.2026, на руки її не отримував, також він не ознайомлений з матеріалами справи. Виклики до суду щодо розгляду справи, стосовно нього, особисто не отримував, а тому йому був необхідний час для подання апеляційної скарги. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, і його слід поновити.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши докази, дійшов до обгрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до виписаних у ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Апеляційною інстанцією не встановлено порушень вимог ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що в результаті огляду, проведеного поліцейським Цімарному О.М., на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту становив 1,49 проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився, від огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився.

Відповідно до вимог п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з положеннями ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №532932 від 06.12.2025 слідує, що ОСОБА_1 05.12.2025 о 23 год. 19 хв. в с. Клинове, вул. Соборна, поблизу будинку №60, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки водія, за його згоди, за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alkotest 6810», результат тесту 1,49%, з результатом тесту водій погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився,чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою.

Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується і іншими доказами, а саме даними:

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені ознаки цього стану: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітке мовлення, результат тесту – 1,49 %, водій з результатами згідний, що підтверджується відеозаписом;

- результату тесту за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alkotest 6810», тест №347 результат тесту 1,49 %;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.12.2025;

- відеозаписом долученим до матеріалів справи, з якого вбачається рух автомобіля ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 на буксирі, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 .

На думку апеляційного суду, наданий відеозапис, на якому зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з`ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські, об`єктивно доводить факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису апелянтом не надано, не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Посилання апелянта на те, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована, апеляційним судом відхиляються, з огляду на зміст судового рішення та мотиви його ухвалення.

Твердження апелянта на те, що його зупинка працівниками поліції була безпідставною, є необґрунтованими. Сам по собі факт незгоди особи із законністю зупинки транспортного засобу не свідчить про недопустимість усіх отриманих у подальшому доказів. При цьому матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2025 о 23 год. 19 хв. поліцейськими було виявлено транспортний засіб ВАЗ 21063, який у пізній нічний час рухався шляхом буксирування, а за його кермом перебував саме ОСОБА_1 . За таких обставин у працівників поліції були достатні підстави для перевірки дотримання вимог Правил дорожнього руху та особи водія, оскільки буксирування транспортного засобу, у нічний час, об`єктивно потребує здійснення контролю за безпекою дорожнього руху та створює підстави для превентивного поліцейського реагування.

Практика Верховного Суду також виходить із того, що навіть за наявності спору щодо підстав зупинки транспортного засобу це, саме по соб, не є безумовною підставою для визнання недопустимими доказів у справі про адміністративне правопорушення, якщо факт вчинення правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, а процедура огляду проведена відповідно до вимог закону. Вирішальним у такій категорії справ є встановлення факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а не оцінка окремих процесуальних дій поліцейських за відсутності доказів істотного порушення прав особи.

Безпідставними є й доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки автомобіль буксирувався трактором, а двигун був вимкнений. Такі твердження спростовуються дослідженим судом першої інстанції відеозаписом, з якого вбачається, що під час руху автомобіля на буксирі ОСОБА_1 перебував за кермом та виконував функції водія. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, керування транспортним засобом охоплює виконання функцій водія незалежно від того, рухається транспортний засіб власним ходом чи шляхом буксирування. Отже, відсутність працюючого двигуна не виключає факту керування транспортним засобом та не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про порушення порядку відеофіксації спростовуються матеріалами справи. Законодавство та відомчі нормативні акти не передбачають, що відсутність безперервного відеозапису з моменту першого контакту з особою автоматично тягне недопустимість усіх доказів. Надані суду відеозаписи у сукупності відображають істотні обставини події, процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, ознайомлення ОСОБА_1 з результатом тестування та його згоду із показником приладу «Drager Alkotest 6810» — 1,49 ‰, а також відмову від проходження огляду у медичному закладі. Будь-яких даних про фальсифікацію відеозаписів або їх невідповідність фактичним обставинам справи стороною захисту не наведено.

Посилання апелянта на те, що його ознайомлення з матеріалами справи було зафіксовано не повністю, є декларативним, оскільки не містить зазначення, які саме процесуальні права були порушені та яким чином це вплинуло на правильність вирішення справи. Під час апеляційного розгляду також не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати право на захист чи подати свої докази і заперечення.

Не можуть бути підставою для скасування постанови й загальні посилання апелянта на гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та принцип презумпції невинуватості. Суд першої інстанції забезпечив дотримання процесуальних гарантій, всебічно дослідив наявні докази, надав їм оцінку, відповідно до вимог статей 252 та 280 КУпАП і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , поза розумним сумнівом. Висновки суду ґрунтуються не на припущеннях, а на сукупності взаємопов`язаних та узгоджених між собою доказів: протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду, результаті тестування спеціальним технічним засобом, направленні на медичний огляд та відеозаписах.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

На переконання суду доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026.

Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.