Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №308/3843/22 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3843/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071030001775 від 23.12.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, із середньою освітою, тимчасово не працюючого, проживаючого у цивільному шлюбі, який має на утриманні одну малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

- відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 19.04.2021 року (справа № 308/2103/21) за ч.2 ст. 186 КК України, до п"яти років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки із покладенням обов"язків передбачених ч.1ст.76 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357, ст.128, ч.3 ст. 135 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, без освіти, який проживає у цивільному шлюбі, працюючого ТОВ "АВЕ", проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5

захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7

захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8

обвинувачені - ОСОБА_6 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021071030001775 від 23.12.2021 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357, ст.128, ч.3 ст. 135 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України.

29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , укладено угоду про визнання винуватості.

З урахуванням зазначеної угоди про визнання винуватості укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , суд, відповідно до положень ст. 474 КПК України, переходить до провадження на підставі угоди.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , рухаючись по вулиці Тельмана в м. Ужгород, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, проникли до середини житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через незачинені вхідні двері. Знаходячись в середині будинку, у спальній кімнаті, ОСОБА_3 маючи на меті заволодіти чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, таємно заволодів належними їй речами, а саме банківською карткою № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні останньої та мобільним телефоном марки «Samsung» GT-E1200i, який належав останній та вартість якого відповідно до висновку експерта становить 266,00 (двісті шістдесят шість гривень 00 копійок) гривень.

В подальшому, до будинку увійшла ОСОБА_9 тримаючи в руках належний їй мобільний телефон марки «Nomi» i187 Black та помітила ОСОБА_3 , який у свою чергу продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння чужого майна, знаходячись обернутим обличчям до останньої штовхнув її руками, тим самим надав тілу прискорення, в результаті чого ОСОБА_9 не втрималася на ногах, впала на тверде покриття, вдарившись при цьому частиною голови, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у виді: субарахноїдальних крововиливів та забою головного мозку, які відповідно до висновку експерта кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Після вищевказаних дій ОСОБА_3 знаходячись у спальній кімнаті вищевказаного будинку, заволодів ще одним мобільним телефоном марки «Nomi» i187 Black, вирвавши його з рук ОСОБА_9 , вартість якого відповідно до висновку експерта становить 317,00 (триста сімнадцять гривень 00 копійок) гривень та разом із ОСОБА_4 покинули територію вищевказаного будинку та дворогосподарства, після чого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 для використання викрадений мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1200i та викрадену банківську картку № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 та яка перебувала у користуванні останньої, залишивши собі у користування викрадений мобільний телефон марки «Nomi» i187 Black.

Крім того, 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , рухаючись по вулиці Тельмана в м. Ужгород, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, проникли до середини житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через незачинені вхідні двері. Знаходячись в середині будинку, у спальній кімнаті, ОСОБА_3 , маючи на меті заволодіти чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, таємно заволодів банківською карткою № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні останньої та згідно п. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 жовтня 1988 року № 414, ст. 200 КК України є офіційним, важливим особистим документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського кредитного рахунку, тобто предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Після вищевказаних дій ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 покинули територію вищевказаного будинку та дворогосподарства, після чого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 для використання викрадену банківську картку № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 та яка перебувала у користуванні останньої

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом, за попередньою змовою групою осіб.

Як убачається з угоди про визнання винуватості від 29.06.2026 року, прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , дійшли згоди щодо всіх її істотних умов: формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій обвинуваченого, який у повному обсязі беззастережно визнає свою винуватість у скоєному.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання – за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Також сторони дійшли до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та погоджуються на звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Прокурором у судовому засіданні надано заяву від 18.12.2025 року у якій потерпіла ОСОБА_10 зазначає, що не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 . Міру покарання для ОСОБА_4 залишає на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в яких його обвинувачують, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив укладення угоди про визнання винуватості та просив затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердила укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у її присутності та просила затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що права надані йому законом у зв"язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186 та ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України, визнає повністю.

Також, у судовому засіданні обвинувачений підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 29.06.2026 року укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просив її затвердити.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 за ч.3 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом, за попередньою змовою групою осіб – кваліфіковано правильно.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини, вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

У судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості укладена 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Судом, у відповідності до ч. 2 ст. 473 КПК України учасникам судового провадження роз"яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для підозрюваного, обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , вимогам ст. ст. 469, 470, 472 КПК України суд враховує що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами виду та міри покарання, які відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій обвинуваченого правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов"язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З врахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Обставинами, які пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд враховує також характеризуючі дані обвинуваченого.

Згідно довідки ОСК ГУНП в Закарпатській області № 36-04022022 від 10.02.2022 року ОСОБА_4 , раніше не судимий.

Згідно довідки КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров"я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради від 11.03.2023 року № 223, ОСОБА_4 по медичну допомогу до вказаного закладу не звертався.

Враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винного ОСОБА_4 , обставини, які пом`якшують покарання, та обставину, що обтяжує покарання, враховуючи суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд доходить переконання, про можливість виправлення ОСОБА_4 від відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням надавши іспитовий строк.

Також, 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості.

З врахуванням зазначеної угоди про визнання винуватості укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , суд, відповідно до положень ст. 474 КПК України, переходить до провадження на підставі угоди.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_3 , рухаючись по вулиці Тельмана в м. Ужгород, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, проникли до середини житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через незачинені вхідні двері. Знаходячись в середині будинку у спальній кімнаті, ОСОБА_3 маючи на меті заволодіти чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, таємно заволодів належними їй речами, а саме банківською карткою № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні останньої та мобільним телефоном марки «Samsung» GT-E1200i, який належав останній та вартість якого відповідно до висновку експерта становить 266,00 (двісті шістдесят шість гривень 00 копійок) гривень.

В подальшому, до будинку увійшла ОСОБА_9 тримаючи в руках належний їй мобільний телефон марки «Nomi» i187 Black та помітила ОСОБА_3 , який у свою чергу продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння чужого майна, знаходячись обернутим обличчям до останньої штовхнув її руками, тим самим надав тілу прискорення, в результаті чого ОСОБА_9 не втрималася на ногах, впала на тверде покриття, вдарившись при цьому частиною голови, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у виді: субарахноїдальних крововиливів та забою головного мозку, які відповідно до висновку експерта кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Після вищевказаних дій ОСОБА_3 знаходячись у спальній кімнаті вищевказаного будинку, заволодів ще одним мобільним телефоном марки «Nomi» i187 Black, вирвавши його з рук ОСОБА_9 , вартість якого відповідно до висновку експерта становить 317,00 (триста сімнадцять гривень 00 копійок) гривень та разом із ОСОБА_4 покинули територію вищевказаного будинку та дворогосподарства, після чого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 для використання викрадений мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1200i та викрадену банківську картку № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 та яка перебувала у користуванні останньої, залишивши собі у користування викрадений мобільний телефон марки «Nomi» i187 Black.

Крім того, 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_3 , рухаючись по вулиці Тельмана в м. Ужгород, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, проникли до середини житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через незачинені вхідні двері. Знаходячись в середині будинку у спальній кімнаті, ОСОБА_3 , маючи на меті заволодіти чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, таємно заволодів банківською карткою № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні останньої та згідно п. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 жовтня 1988 року № 414, ст. 200 КК України є офіційним, важливим особистим документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського кредитного рахунку, тобто предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Після вищевказаних дій ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 покинули територію вищевказаного будинку та дворогосподарства, після чого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 для використання викрадену банківську картку № НОМЕР_1 , яку видано Акціонерним товариством КБ «Приватбанк», оформлено на ім`я ОСОБА_9 та яка перебувала у користуванні останньої.

Крім того, 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи в середині житлового будинку АДРЕСА_4 ,в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спальній кімнаті, знаходячись обернутим обличчям до останньої, не маючи умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинний був і міг їх передбачити, штовхнув її руками, тим самим надав тілу прискорення, в результаті чого ОСОБА_9 не втрималася на ногах, впала на тверде покриття,вдарившись при цьому частиною голови.

Внаслідок падіння та удару головою, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із протиправними діями ОСОБА_3 , які мають характер злочинної недбалості відносно наслідків, ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді: субарахноїдальних крововиливів та забою головного мозку, які відповідно до висновку експерта кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Крім того, 12 грудня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи в середині житлового будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкала громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спальній кімнаті, знаходячись обернутим обличчям до останньої, не маючи умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинний був і міг їх передбачити, штовхнув її руками, тим самим надав тілу прискорення, в результаті чого ОСОБА_9 не втрималася на ногах, впала на тверде покриття, вдарившись при цьому частиною голови.

Внаслідок падіння та удару головою, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із протиправними діями ОСОБА_3 , які мають характер злочинної недбалості відносно наслідків, ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді: субарахноїдальних крововиливів та забою головного мозку, які відповідно до висновку експерта кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Надалі, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з необережним нанесенням середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за наведених вище обставин поставив її в безпорадний та небезпечний для життя стан, при цьому, маючи можливість для надання допомоги, діючи умисно, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею травми, не намагався вжити заходи щодо надання їй невідкладної медичної допомоги, в разі якої, можливе було запобігання смерті від загального переохолодження організму на фоні закритої черепно-мозкової травми, яка при наданні кваліфікованої медичної допомоги не приводить до смерті, хоча сам поставив її в небезпечний для життя стан, завідомо залишив останню у небезпеці і з місця пригоди втік.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом, за попередньою змовою групою осіб; ст. 128 КК України – необережне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень та ч. 3 ст. 135 КК України – завідомо залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і мав змогу надати йому допомогу, що спричинило смерть особи.

Як убачається з угоди про визнання винуватості від 29.06.2026 року, прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , дійшли згоди щодо всіх її істотних умов: формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій обвинуваченого, який у повному обсязі беззастережно визнає свою винуватість у скоєному.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання – за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі; за ст. 128 КК України у виді двох років позбавлення волі; за ч.3 ст. 135 КК України у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі. Також на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2021 року у справі № 308/2103/21, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років і шість місяців.

У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 .

Потерпіла ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Прокурором у судовому засіданні надано заяву від 18.12.2025 року у якій потерпіла ОСОБА_10 зазначає, що не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 . Міру покарання для ОСОБА_3 залишає на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в яких його обвинувачують, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив укладення угоди про визнання винуватості та просив затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у його присутності та просив затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що права надані йому законом у зв"язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357, ст.128, ч.3 ст. 135 КК України, визнає повністю.

Також, у судовому засіданні обвинувачений підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 29.06.2026 року укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просив її затвердити.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом, за попередньою змовою групою осіб; ст. 128 КК України – необережне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень та ч. 3 ст. 135 КК України – завідомо залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і мав змогу надати йому допомогу, що спричинило смерть особи – кваліфіковано правильно.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини, вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

У судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості укладена 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Судом, у відповідності до ч. 2 ст. 473 КПК України учасникам судового провадження роз"яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для підозрюваного, обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , вимогам ст. ст. 469, 470, 472 КПК України суд враховує що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами виду та міри покарання, які відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій обвинуваченого правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов"язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З врахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Обставиною, яка пом"якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд враховує також характеризуючі дані обвинуваченого.

Згідно довідки ОСК ГУНП в Закарпатській області № 37-04022022/21011 від 09.02.2022 року ОСОБА_3 , раніше судимий: відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 19.04.2021 року (справа № 308/2103/21) за ч.2 ст. 186 КК України, до п"яти років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки із покладенням обов"язків передбачених ч.1ст.76 КК України,

Згідно довідки КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров"я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради від 11.03.2023 року № 224, ОСОБА_3 по медичну допомогу до вказаного закладу не звертався.

За таких обставин враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винного, обставину, яка пом`якшує покарання та обставину, яка обтяжує покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд доходить переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства.

На думку суду, саме таке покарання ОСОБА_3 буде відповідати вимогам ст. 50 КК України, а саме – буде сприяти виправленню ОСОБА_3 , а також запобіганню вчинення нових злочинів як ОСОБА_3 так і іншими особами.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту у нічний період доби до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – мобільний телефон марки Samsung GT-E1200i, - повернути потерпілій ОСОБА_10 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні – оптичний диск із записаною на ньому інформацією – залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз у розмірі 1544,58 (одна тисяча п`ятсот сорок чотири грн. 58 коп.) грн. стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у на користь держави, у розмірі по 772,29 з кожного.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373,374,376, 395, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12021071030001775 від 23.12.2021 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України, призначивши покарання:

- за ч.3 ст. 186 КК Украни у виді позбавлення волі на строк п"ять років;

- за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п"ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту у нічний період доби до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12021071030001775 від 23.12.2021 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357, ст.128, ч.3 ст. 135 КК України КК України, призначивши покарання:

- за ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк п"ять років;

- за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк два роки;

- за ст. 128 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч.3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2021 року у справі № 308/2103/21, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років і шість місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання – 23.12.2021 року.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – мобільний телефон марки Samsung GT-E1200i - повернути потерпілій ОСОБА_10 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні – оптичний диск із записаною на ньому інформацією – залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз у розмірі 1544,58 (одна тисяча п`ятсот сорок чотири грн. 58 коп.) грн. стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у на користь держави, у розмірі по 772,29 (сімсот сімдесят дві грн. 29 коп.) грн. з кожного.

Вирок може бути оскаржений прокурором, обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1