Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №490/185/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1789/2026 Справа № 490/185/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі - Романовій К.Т.,

за участі представника позивача адвоката Мірошніченка А.О., прокурора Качаун А.О., представника ГУНП у Миколаївській області Нофенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України , Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 року позивачка в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суджу з цим позовом, в якому з подальшою зміну предмета позовних вимог просила стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 752 000 (сімсот п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу

В обгрунтування позову посилался на 08.08.2017 року за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень була порушена кримінальна справа №12017150020003513 за ч. 1 ст. 125 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що 07.08.2017 року близько 12:00 години, вона, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 у приміщенні прекурсорної кімнати Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, під час раптово виниклої сварки, на ґрунті неприязних відносин, що виникли через те, що у прекурсорній кімнаті погано відчиняються замки, маючи умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, умисно нанесла останній один удар правою рукою навідліг в область лівої частини грудей та два удари правою та лівою рукою по передпліччях правої та лівої руки потерпілої, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівої молочної залози та обох верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1162 від 10.08.2017 року по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України умисне легке тілесне ушкодження. 10.08.2017 року в рамках кримінальної справи №12017150020003513 експертом ОСОБА_4 було проведено висновок судово-медичної експертизи № 1162 для встановлення ступеню тяжкості нанесених тілесних ушкоджень, за результатами якої по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а 22.09.2017 року складено висновок додаткової судово-медичної експертизи № 1368/1162-17. Також в ході проведення розслідування кримінальної справи допитано ряд свідків, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , експертів, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_3 . Окрім цього тричі проведено слідчі експерименти із фототаблицями від 21.08.2017 р., 25.08.2017 р. та від 23.01.2018 року де постійно була задіяна Позивачка по справі. 15.01.2018 року Позивачці було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

25.01.2018 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Івановим Андрієм Олександровичем затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 20.03.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва винесено ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020003513, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України .

20.06.2025 року в справі № 490/748/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Медюком С.О. винесено вирок про визнання невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

04.12.2025 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду в складі головуючого судді Куценко О.В., суддів Кушнірової Т.Б. та Фаріонової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017150020003513 від 08.08.2017 року за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва стосовно ОСОБА_1 постановив, апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2025 року залишено без змін. Судами констатовано, що орган досудового розслідування не встановив, а прокурор не надав суду беззаперечних належних та допустимих доказів на доведення винуватості ОСОБА_1 , і для цього вичерпано можливості їх отримання. З урахуванням цього суди дійшли висновку, що пред`явлене обвинувачення не доведене під час судового розгляду, а тому її необхідно виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125 КК України та вичерпанням можливостей для збору додаткових доказів.

Позивачка по справі народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянкою України, має вищу освіту, заміжня, працює завідувачем відділення судово-медичної цитології Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В певний період часу бажання змінити місце роботи не могло бути реалізованим, адже співбесіди з керівництвом зупинялась після озвучення факту порушення кримінальної справи та існуванням кримінального провадження, і сам лише факт існування такого провадження, де Позивачка була обвинуваченою, зупиняло будь-які перемовини в даному напрямку. Все це призводило до душевних страждань та пригніченого стану Позивачки, адже переживання через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушувало нормальні життєві зв`язки, призводило до вимушених змін в організації життя, порушена кримінальна справа мала тяжкі наслідки для позивачки, оскільки вона тривалий час страждала від почуття невизначеності свого майбутнього.

Справа розглянута судом в 2025 році, а вирок набрав законної сили 04.12.2025 року. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000,00 грн. У даній справі, необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі, мінімально визначеному ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати, що складає 752 000,00 грн. із розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом (8 000,00 грн х 94 місяці та 19 днів) .

Посилаючись на положення ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

19.01.2026 року надійшов відзив на позов від представника Миколївської обласної прокуратури. Зазначають, що ОСОБА_9 не довела належними доказами обсягу своїх моральних страждань, проте, враховуючи те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченої, при визначенні такого розміру слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» 01.01.2026 складає 8 647 грн.

22.10.2026 року надійшов відзив на позов від представника відповідача ГУНП в Миколаївській області , в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначають, що із позову та доданих до нього доказів вбачається, що позивач вважає, що сам по собі виправдовуваний вирок є необхідними і належними доказами існування заподіяної моральної шкоди. Але Відповідач вважає, що самої підстави, з якою Закон № 266/94-ВР пов`язує право на відшкодування шкоди недостатньо, бо треба довести існування самої моральної шкоди від незаконного засудження.

Так, що в процесі судового розгляду позивач повинен довести наявність моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, а також обрахувати розміри шкоди. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Доказів існування заподіяння фізичного чи психічного впливу на позивача державними органами, що проводили дізнання та досудове розслідування до позову позивачем не надано.

Також заперечують проти стягнення витрат на правову допомогу, які є завищеними та неробгрунтованими.

26.01.2026 року надійшов відзив на позов від представника відповідача Державної Казначейської служби України. Звертає увагу суду на те, що до повноважень Казначейства не належить представництво Держави Україна в судах. Представник Позивачки у позовній заяві зазначає, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган який наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, але всі рівно залучає до справі в якості Відповідача – Казначейство. Отже, Представник Позивачки помилково визначив Казначейство, яке відповідно до законодавства є органом виконання рішень суду про стягнення шкоди з державного бюджету, Відповідачем у цій справі.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ). В свою чергу, пунктом третім Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні у розмірі 1600грн. Отже, у разі задоволення позовних вимог при обрахунку розміру моральної шкоди суд має брати до уваги саме розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду. Ураховуючи викладене, при задоволені позовних вимог, розмір моральної шкоди, який міг бути відшкодований на користь Позивачки, має становити: час перебування під слідством та судом Позивачки в сукупності з 15.01.2018 по 04.12.2025 становить 94 календарні місяці та 19 днів. У розрахунок беруться повні календарні місяці, тобто розмір компенсації моральної шкоди 94 місяці * 1600грн = 150 400грн.

Жодного доказу, який би доводив фізичний чи психічний вплив з боку органів досудового розслідування на Позивачку не надано. Серед доказів, доданих до позовної заяви тільки документи, які є процесуальними рішеннями державних органів, що приймаються внаслідок виконання ними покладених на них функцій. Але це доводить тільки про наявність підстав для звернення до суду за відшкодуванням шкоди, завданою незаконними діями і рішення органів досудового розслідування, а не наявність самої моральної шкоди, причинного зв`язку та наслідків, а також її розміру.

Казначейство звертає увагу, що сам по собі факт існування виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження не є підставою для виплати мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, як помилково вважає Позивачка. Своєю чергою, Позивачкою не визначено, яку моральну шкоду було завдано, не надано належних доказів у підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, не надано доказів, які б підтверджували наявність душевних хвилювань, страждань у Позивачки. Позивачка не надала докази, що у неї ускладнились відносини між знайомими, колегами по роботі та родичами, відношення оточуючих до неї як до злочинниці принижувало її людську гідність. Позивачка зазначає, що через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушувало нормальні життєві зв`язки, призводило до вимушених змін в організації життя, також указує, що тривалий час страждала від почуття невизначеності свого майбутнього, але доказів до суду не надано. Моральна шкода повинна довестися Позивачкою окремими належними і допустимими доказами. Також повинно бути доведеним і причинний зв`язок між шкодою і діями органів досудового слідства, що саме ці дії спричинили ті чи інші негативні наслідки. Вважаємо, що розмір моральної шкоди у розмірі 752 000,00грн є необґрунтованим, недоведеним та не підтверджений доказами..

Також заперечують проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу за їх недоведеності та необгрунтованості.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 27.04.2026 року відмовлено у задоволенні усного клопотання прокурора про зупинення провадження у справі до перегляду кримінальної справи в порядку касаційного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 27.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, уповноваживши адвоката Мірошніченка А.О. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача Мірошніченка А.О. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ГУНП Нофенко М.В. в судовому засіданні проти позову заперечила. При цьому посилалась на обставини, викладені у відзиві. В задоволенні позову просила відмовити.

Прокурор Качаун А.О. в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

Представник відповідача Державна казначейська служба України, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просила відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача та представників відповідачів, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.08.2017 року за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень була порушена кримінальна справа №12017150020003513 за ч. 1 ст. 125 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що 07.08.2017 року близько 12:00 години, вона, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 у приміщенні прекурсорної кімнати Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, під час раптово виниклої сварки, на ґрунті неприязних відносин, що виникли через те, що у прекурсорній кімнаті погано відчиняються замки, маючи умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, умисно нанесла останній один удар правою рукою навідліг в область лівої частини грудей та два удари правою та лівою рукою по передпліччях правої та лівої руки потерпілої, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівої молочної залози та обох верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1162 від 10.08.2017 року по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

15.01.2018 року ОСОБА_1 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 25.01.2018 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Івановим Андрієм Олександровичем затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 20.03.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва винесено ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020003513, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України .

Вироком від 20.06.2025 року в справі № 490/748/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України Центральним районним судом м. Миколаєва визнано невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

04.12.2025 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва залишено без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2025 року залишено без змін.

Судами констатовано, що орган досудового розслідування не встановив, а прокурор не надав суду беззаперечних належних та допустимих доказів на доведення винуватості ОСОБА_1 , і для цього вичерпано можливості їх отримання. З урахуванням цього суди дійшли висновку, що пред`явлене обвинувачення не доведене під час судового розгляду, а тому її необхідно виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125 КК України та вичерпанням можливостей для збору додаткових доказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної шкоди (пункт 9 вказаної частини).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що моральна шкода завдана йому, крім іншого, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання.

Право на відшкодування моральної шкоди, завданої цими діями, передбачено ст. 1176 ЦК України.

Як передбачено п.1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 61-18287св20) зазначено, що "відповідно до пункту 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Отже, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону виникає в незаконно засудженої особи у випадку її повної реабілітації. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року в справі № 161/10842/15-ц, від 15 грудня 2021 року в справі № 451/1215/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15"

Стосовно ОСОБА_10 , у справі № 490/748/18 постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили 04.12.2025 року.

Тому притягнення позивача до кримінальної відповідальності, застосування до неї певних обмежень її прав у зв`язку з кримінальним провадженням є незаконними та тягнуть за собою обов`язок держави відшкодувати завдану шкоду.

Відповідачем у даній категорії справ є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що у цивільному судочинстві зазначено, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Відповідний правовий висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 711/7584/21 та від 07 лютого 2024 року у справі № 278/2621/21.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди, суд бере до уваги, що незаконні обмеження прав позивачки та її незаконне перебування під слідством та судом тривали більше скеми років, азагалом 94 місяці та 19 днів від дня вручення підозри 15 ісчня 2018 року і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду 04 грудня 2025 року.

Як передбачено ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21, провадження № 61-3566св24.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що:

«у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) вказано, що: «положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду`передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тому розмір моральної шкоди, завданої позивачу, не може бути меншим гарантованого державою розміру, що становить на час набрання виправдовувальним вироком законної сили : 752 000 грн (8000 грн Х 94 місяців і 19 днів.)

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 554/2991/23 ( провадження № 61-6067св24).

Суд враховує, що на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 8647 грн, проте з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні з позовом до суду позивач на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачував. Тому зазначені судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Також представником позивача до судових дебатів заявлено про подання доказів на підтвердженян витрт на професійну правничу допомогу в полрядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 353 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 752 000 (сімсот п`ятдесят дві тисячі) грн моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03 лиипня 2026 року.

Суддя О.А. Гуденко