Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №945/660/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/660/26

Провадження № 2/945/1117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Сербина К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

встановив:

24 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) подала до Миколаївського районного суду Миколаївської області позовну заяву до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі однієї четвертої частки з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, але не менше 5 000 грн. до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який на даний час навчається в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили на денній формі навчання, у зв`язку з чим вона не має можливості самостійно забезпечувати дитину матеріально та потребує допомоги. У неї на утриманні ще перебуває малолітня дитина 2020 року народження.

Відповідач є батьком ОСОБА_2 , однак матеріальної допомоги на його утримання не надає.

З огляду на викладене вище, позивач ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, який продовжує навчання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 18.05.2026 позивач направила заяву, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, розгляд справи просила проводити без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, до суду повернулись судові повістки з відміткою «адресат відсутній».

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_1 , є батьками повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно серії НОМЕР_1 , доданою позивачем до позовної заяви (а. с. 5).

Відповідно до довідки 2/11 № 215 Чорноморського національного університету імені Петра Могили від 11 березня 2026 року ОСОБА_2 навчається на 1 курсі навчально-наукового медичного інституту, спеціальність 17 «Терапія та реабілітація», форма навчання – денна. Термін навчання за програмою бакалавра – до 30 червня 2029 року (а. с. 3).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно з положеннями ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, відповідач ОСОБА_3 як батько дитини зобов`язаний надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання їхнього повнолітнього сина.

За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства суд визнає, що для прийняття рішення про задоволення позову достатньо законних підстав, що не буде суперечити закону або порушувати законних прав, свобод та інтересів для самих сторін у даній справі чи інших осіб.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280-282, п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, у розмірі однієї четвертої частки з усіх видів ОСОБА_3 заробітку (доходу), але не менше 5 000 грн, щомісячно, починаючи з 24 березня 2026 року, до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в дохід держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Маловарварівка, Миколаївського району, Миколаївської області; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Олена ЛОПІНА