Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №489/3528/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/3528/26

Номер провадження 2/489/2222/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі ТОВ ФК"Ейс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості

встановив

В квітні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено кредитний договір №751963652, відповідно до умов якого відповідачу було перераховано кошти у розмірі 22000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01.

15.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №751963652.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №751963652 від 06.07.2021 складає 77320,71 грн., з яких: 21999,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 55321,31 грн. – заборгованість за відсотками.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №751963652 від 06.07.2021 у розмірі 77320,71 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду відзив, в якому вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичного отримання кредитних коштів відповідачем. Також позивач не надає доказів ідентифікації відповідача при укладенні з ним договору, не доведено належність телефону /засобу зв`язку саме відповідачу. Позивач незаконно нараховує відсотки поза межами строку кредитування. Окрім того, нарахування відсотків у розмірі 55321 грн. у 2,5 рази перевищує тіло кредиту. Позивач надав суду різні документи щодо розрахунку заборгованості.

Представником позивача надано відповідь на відзив, вказав, що при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор – MNV8Q4Y8 направлено Відповідачу 06.07.2021 о 11:38:25 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 06.07.2021 о 11:39:08. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

06.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено кредитний договір №751963652, відповідно до умов якого сума кредиту – 22000 грн., кредитна лінія надається на 30 днів від дат отримання кредиту; сторони погодилися, що в п.1.7 Договору строк Дисконтного періоду та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів; виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 131,40% річних; за умови продовження строку дисконтного періоду нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 332,76% річних, що становить 0,91 % в день від суми кредиту.

Вказаний договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з платіжним дорученням від 06.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" перераховано відповідачу кошти в розмірі 22000 грн.

Згідно з листом АТ «Приват банк» від 15.05.2026 на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Вказано, що за період з 06.07.2021 по 11.07.2021 на вказану картку зараховано кошти в розмірі 22000 грн. та 1066 грн. за період з 09.07.2021 по 14.07.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №751963652, що підтверджується реєстром боржників.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №751963652, що підтверджується реєстром боржників.

15.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №751963652, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №751963652, що підтверджується реєстром боржників.

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 13.06.2026 ОСОБА_3 змінила своє прізвище на ОСОБА_4 внаслідок укладення шлюбу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №751963652 від 06.07.2021 станом на 26.12.2025 складає 77320,71 грн., з яких: 21999,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 55321,31 грн. – заборгованість за відсотками.

Підписання Договору №751963652 від 06.07.2021, Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 .. Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач вказує на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту отримання ним кредитних коштів, з чим суд не може погодитись та зазначає, що наявні в матеріалах справи копія платіжного доручення та виписка з банку спростовують такі твердження відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Що стосується твердження відповідача про неправомірність нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, то суд зазначає таке.

Кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості, відсотки відповідачу нараховувалися ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 06.07.2021 по 07.09.2021 та за період з 08.09.2021 по 02.11.2021 у загальному розмірі 55321,31 грн.

При чому строк кредитування встановлено договором у 30 днів. Сторонами погоджено можливість продовження строку кредитування позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, проте суду не надано доказів здійснення таких дій відповідачем . Тому суд не погоджується з твердженням представника позивача щодо пролонгації відповідачем строку кредитування, адже останнім не було сплачено всіх сум нарахованих відсотків.

Тому нарахування позивачем відсотків, починаючи з 07.08.2021 є неправомірним. За такого суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати відсотків, а саме за період з 06.07.2021 по 07.08.2021 у розмірі 1458,76 грн.

При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача щодо різниці в розрахунках наданих позивачем, оскільки такі надані за різні періоди та є продовженням один одного.

Суд критично ставиться до твердження відповідача що в справі відсутні докази ідентифікації відповідача, докази належності телефону саме останньому.

Зазначений в кредитному договорі від 06.07.2021 номер телефону НОМЕР_1 за яким здійснювалася ідентифікація ОСОБА_3 є її фінансовим номером, що підтверджується листом АТ "Приват банк" від 15.05.2026.

Враховуючи наявність Договорів факторингу, а також невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №751963652 від 06.07.2021, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню частково.

На підставі ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 807,40 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (30%).

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.(Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткова угода № 25771097541 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Акт прийому – передачі наданих послуг).

Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, та враховуючи заперечення відповідача, вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України, суд вирішив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за Кредитним договором № 751963652 від 06.07.2021 у розмірі 23458,16 грн. (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень шістнадцять копійок), з яких: 21999,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1458,76 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 807,40 грн. (вісімсот сім гривень сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.(чотири тисячі гривень нуль копійок)

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.07.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв