Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №488/5844/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5844/25

Провадження № 2/488/1350/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складіголовуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Скочко О.О.,

за участі: представника позивача Таворської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду у м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у якій позивач просив позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідачів на користь законного представника дітей аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) кожного відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

У обґрунтування позову зазначав, що відповідачі перебувають у шлюбі. Мати дітей зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , веде асоціальний спосіб життя, постійно змінює місце свого проживання, зловживає алкогольними та наркотичними засобами, самоусунулась від виховання та утримання дітей. Наразі службі невідоме її місце проживання.

Місцезнаходження батька дітей невідоме. Близько 7 років він на зв`язок з родиною не виходить, ніякої участі в утриманні та вихованні дітей не бере. Дружина звертатися до правоохоронних органів з приводу встановлення місцезнаходження чоловіка не хоче.

Дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2025 року перебуває в комунальному закладі «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради за заявою матері, яка жодного разу сина не відвідала та досі не передала особову справу дитини до адміністрації ліцею.

За час навчання в Миколаївській гімназії № 43 ім. К.Ф. Ольшанського. ОСОБА_5 систематично пропускав уроки без поважних причин, бродяжив, утікав з дому. Мали місце дрібні крадіжки у магазинах. Неодноразові профілактично-роз`яснювальні бесіди з матір`ю та дитиною позитивного результату не давали.

З метою відпрацювання повідомлення про домашнє насильство, 29.10.2025 спеціалістом служби та патрульною поліцією відвідана адреса: АДРЕСА_2 , де виявлено дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Немовля знаходилося зі сторонньою людиною, а мати була відсутня. Спеціалістом служби викликана карета швидкої допомоги, поліцією було складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 29.10.2025. Дівчинка, з метою обстеження, поміщена до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2».

Матері дитини встановлено місячний строк для отримання паспорту, облаштування помешкання, однак вона пішла з дому та з нею був втрачений зв`язок. У грудні 2025 року ситуація не змінилася. Заходи з пошуку відповідачки результату не мали.

Батько дітей, ОСОБА_1 , жодного разу до служби у справах дітей не звернувся та не телефонував, не цікавився долею своїх дітей, що можна розцінювати, як байдужість та безвідповідальність з його боку. Раніше рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва вже був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником якого була мати відповідача – ОСОБА_7 .

Посилаючись на викладене, орган опіки та піклування просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд у підготовчому засіданні.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судових засіданнях 07.05.2026 та 27.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідачі про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися за відомим суду місцем реєстрації, конверти повернуті до суду з відміткою пошти «адресат відсутній».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві народився ОСОБА_3 , про що Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено актовий запис № 621 від 29.11.2016, а Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.02.2022. Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

21.04.2017 Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , про що складений актовий запис № 126.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві народилася ОСОБА_4 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 208 від 05.09.2025, та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на матеріали справи, станом на момент звернення органу опіки та піклування з цим позовом, встановлено, що ОСОБА_5 влаштований до інтернатного закладу, а щодо ОСОБА_9 29.10.2025 складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

Наказами служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради № 166, 167 від 29.10.2025 діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поставлені на облік як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, постановлено внести їх дані до Єдиної електронної бази даних.

Згідно з висновком органу опіки та піклування – виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.12.2025, вказаний орган вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимогст. 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Частиною 2ст. 152 СК Українипередбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Устатті 155 СК Українизакріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 зазначеної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбаченихст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Дослідивши матеріали справи, відеоматеріали надані позивачем, вислухавши пояснення сторін,свідка, суд дійшов висновку, що відповідачі як батьки малолітніх дітей протягом тривалого часу належним чином не піклуються про їх фізичний і духовний розвиток, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, безпеки дітей, систематично та протягом тривалого часу нехтують своїми батьківськими обов`язками та на сьогодні не можуть створити належні умови для проживання, виховання та утримання трьох малолітніх дітей.

Після з`ясування всіх обставин справи суд вважає, що поведінка батьків малолітніх дітей суперечить вимогам ст. ст. 150, 152 СК України, та порушує їх право на належне батьківське виховання, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Суд під час судового розгляду встановив, що ОСОБА_2 є матір`ю трьох дітей. Найстарша дитина – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з її батьком.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.02.2025 у справі № 480/402/25 відповідач ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і до неї було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу за те, що вона ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виявилося в залишенні дитини на тривалий час без нагляду дорослих. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала обставин, викладених у протоколі, свою провину визналав повністю, пояснила, що дійсно вживала наркотичний засіб «солі» та 08.01.2025 залишила дитину без нагляду. На сьогоднішній день займається вирішенням питання про влаштування дитини до інтернату.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.02.2025 у справі № 480/297/25 відповідач ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і до неї було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу за те, що вона ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через сімейну сварку, недогляд за дитиною та за місцезнаходженням, 25.12.2024 ОСОБА_3 втік з дому, жебракує, просить їсти, займається бродяжництвом. Мати залишає сина без нагляду дорослих і батьківського піклування, не має впливу на виховання сина, допускає те, що дитина збігає з дому.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила дитину – ОСОБА_4 , однак у медичний заклад для укладення декларації лікарем-педіатром не зверталася.

29.10.2025 працівниками служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради з метою перевірки умов утримання немовляти складено акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . Встановлено, що мати в помешканні відсутня невизначений час, а дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишена матір`ю на сторонніх чоловіків, її місцезнаходження невідоме і зв`язку з нею немає.

У зв`язку з чим дитина була вилучена та поміщена до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2». У день вилучення дитини мати зверталася до служби у справах дітей та їй було встановлено місячний термін для відновлення паспорту, укладення декларації з педіатром та оформлення соціальних виплат на дитину та облаштування житла.

Між тим, до сьогодні у суду відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_2 виконала взяті на себе зобов`язання з покращення умов для проживання дітей.

Місцезнаходження батька дітей ОСОБА_1 невідоме. Зі слів матері відповідача ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_2 , останні з 2018 року перебуває в полоні на тимчасово окупованій території.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 07.05.2026 пояснила, що раз на рік спілкується з сином телефоном, йому відомо про розгляд справи, він вказує, що не зможе виконувати обов`язки щодо свого сина ОСОБА_3 , а ОСОБА_11 не є його дитиною, він вказаний у свідоцтві про народження батьком, оскільки перебуває в шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 .

До того, ж раніше заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.12.2016 у справі № 488/3605/16-ц батьків малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно нього. Дитина з народження проживала разом з матір`ю відповідача ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_14 , які утримували та виховували дитину.

За таких обставин суд вважає, що на сьогодні відсутні докази того, що відповідачі здатні належним чином виконувати свої батьківські обов`язки стосовно малолітніх дітей та здатні усвідомлено змінити свою поведінку в кращу сторону.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини».

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не здатні забезпечити потреби своїх дітей, порушують права дитини на належне батьківське виховання та належним чином не виконують батьківських обов`язків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено наявність дій відповідачів щодо неналежного виконання ними батьківських обов`язків по відношенню до дітей.

На переконання суду, позбавлення відповідачів батьківських прав насамперед слугує захисту прав та інтересів дітей.

До того ж, з огляду на положення ст. 169 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав не є остаточним. Вказана норма надає матері, батькові, позбавленим батьківських прав можливість звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180, ч. ч.1-2 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Якщо згідно з положеннями частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України судом над дитиною встановлюється опіка чи піклування і опікуном призначається особа інша, ніж державний дитячий заклад, то аліменти необхідно стягувати на користь особи, що призначається опікуном або піклувальником.

Якщо за рішенням суду дитина передається до відповідного дитячого закладу, то поширеною є думка про те, що аліменти не можуть стягуватися на користь такого закладу. Адже відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Відповідно передбачено порядок фінансування такого забезпечення за рахунок державного та місцевого бюджетів. Крім того, практично не існує механізму контролю за цільовим використанням коштів, перерахованих як аліменти, зокрема на конкретну дитину.

Згідно з ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Такий механізм є оптимальним з точки зору забезпечення інтересів дитини та належного використання стягнутих аліментів, але не існує визначеного механізму створення таких рахунків та перерахування коштів на них, і тому, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, переданої до органу опіки та піклування для влаштування в державний дитячий заклад, суди переважно зобов`язують батьків перераховувати аліменти на користь органів опіки та піклування або інших державних установ. За відсутності передбаченого законом механізму перерахування аліментів на особистий рахунок дитини така практика вбачається правильною.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 СК України, на органи опіки та піклування, покладаються обов`язки за заявою платника аліментів або за власною ініціативною перевіряти цільове витрачання аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом.

В силу ч. 2 ст. 244 СК України саме орган опіки та піклування вирішує питання про призначення дитині опікуна або піклувальника, також нормою ст. 246 СК України, на орган опіки та піклування покладається контроль за умовами утримання, навчання та виховання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Відповідно до ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у закладах охорони здоров`я, навчальному, або іншому дитячому закладі, функцію опікуна або піклування щодо неї покладається на адміністрацію цього закладу.

Зважаючи на вищевикладені норми СК України, та системний аналіз глави 15, глав 16 та 19 СК України, суд дійшов висновку, що аліменти можуть стягуватися з батьків, або інших осіб, на утриманні яких перебувала дитина, у встановленому законом порядку на користь іншої особи, або закладу, відповідно до ст. 245 СК України, яка має права опікуна або піклувальника відносно неповнолітньої особи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а також враховуючи положення ст. 183 СК України, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити, та стягувати з кожного відповідача на користь законних представників малолітніх дітей аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частки від вісіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.12.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір по 1664 грн. з кожного.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України проголошення рішення суду відкладене до 04.06.2026.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти, аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.12.2025 й до досягнення ними повноліття.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти, аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.12.2025 й до досягнення ними повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування учасників справи:

Позивач орган опіки та піклування – виконавчий комітет Миколаївської міської ради, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612.

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 314, код ЄДРПОУ 23086665.

Повне рішення суду складено 04 червня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова