Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №488/3787/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/3787/25

Провадження № 2/487/476/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника відповідача – Бердара С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

08 жовтня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва за підсудністю з Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 10 956 грн (прострочена заборгованість за сумою кредиту – 4000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 6956,00 грн) та судовий збір 2 422,40 грн.

Обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.12.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір № 3178118846/192565 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит 4000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків 1,85% на добу. Згідно виписки по рахунку, станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 10956,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 6956,00 грн. 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 3178118846/192565 від 26.12.2019 укладеним з ОСОБА_1 . 03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3178118846/192565 від 26.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача – адвокат Бердар С.В., зазначив, що відповідач не погоджується з розміром нарахованих та заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, оскільки сума процентів 4736,00 грн нарахована поза межами визначеного договором строку кредитування. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вважає, що їх розмір не відповідає критерію розумності, оскільки становить розмір заявлених до стягнення коштів та така категорія справ є малозначною та типовою. Крім цього зазначає, що у розрахунок витрат на правничу допомогу включено канцелярські витрати у розмірі 500 грн, однак позовна заява була надіслана відповідачці в електронній формі до Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Також до складу витрат на професійну правничу допомогу включено інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи у розмірі 3 000 грн. Однак кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі, а відтак виокремлення позивачем послуги моніторингу процесуального статусу справи як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, а тому оплата на суму 2 000 грн є неспівмірною із фактично наданим обсягом юридичної допомоги. Враховуючи викладене, представник вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищений та підлягає зменшенню.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 94 календарних днів, що включають: 30 днів строку користування кредитом, передбаченого п. 1.2 Договору та 64 днів пролонгації, визначених п. 2.3 Договору. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 74,00 грн х 30 днів = 2 220,00 грн; 74,75 грн х 64 днів = 4 736,00 грн. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023. Зазначає, що Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

У запереченнях представник відповідача не погоджується з доводами представника позивача, викладеними у відзиві і зазначає, що незважаючи на умови п. 2.3. Кредитного договору, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилось 24.01.2020, тобто після спливу строку кредитування. Положення договору не містять умови про автоматичну пролонгацію строку кредитування, визначеного у п. 1.2. договору. Позивач у відповіді на відзив зазначає суперечливі відомості, а саме що заявлені ним проценти нараховані у межах строку кредитування, оскільки такий строк продовжувався. Водночас позивач також зазначає, що відповідачка погодилася на визначені Договором умови, щодо нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, очевидно маючи на увазі, що положеннями п. 2.3. Кредитного договору передбачено нарахування процентів як міри відповідальності після спливу строку кредитування, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів. Отже, позивач стверджує, що після спливу строку кредитування (24.01.2020) ним нараховані проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в тому ж розмірі, в якому відповідачка сплачувала проценти як плату за наданий кредит. Зауважує, що умова Кредитного договору (п. 2.3.), на якій позивач ґрунтує свою вимогу зі сплати процентів, розташована в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін («Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором»). При цьому вказаний Кредитний договір також містить окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника («Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів»), в якому відсутні умови, щодо нарахування процентів за неправомірне користування кредитом. Окрім цього, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування позовних вимог не посилається на ст. 625 ЦК України, як на нормативну підставу стягнення процентів. Вказане унеможливлює тлумачення нарахованих позивачем процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України. Враховуючи, що право позивача нараховувати проценти припинилося 24.01.2020, тобто після спливу строку кредитування визначеного п. 1.2. Кредитного договору, стягненню підлягають проценти за період з 26.12.2019 по 24.01.2020 (строк кредиту) у розмірі 2 220 грн.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання, пояснення.

16 жовтня 2025 року Заводським районним судом міста Миколаєва відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09 грудня 2025 року надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково, надав пояснення аналогічні змісту його заяв по суті. Додатково пояснив, що відповідач визнає заборгованість у сумі 4000,00 грн. суми кредиту та 2220,00 грн процентів за користування кредитом. Витрати позивача на професійну правничу допомогу просив зменшити до 2000,00 грн.

Обставини, встановлені судом.

26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 3178118846/192565 (далі також Договір, кредитний договір), за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. Договору:

кредит надається строком на 30 днів, тобто до 24.01.2020;

строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором;

за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована;

кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до розділу 7 Договору (Реквізити та підписи Сторін), він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 та зазначені рахунок позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-2332.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписано: Графік розрахунків та орієнтовну вартість кредиту.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, підписаної заступником директора ТОВ «ГОУФІНГОУ», ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «ГОУФІНГОУ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі ідентифікатора): R41336 26.12.2019, номер телефону: НОМЕР_2 .

Відповідно до листа ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» 26.12.2019 12:30:55 на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2332 перераховано кошти на суму 4000,00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 3178118846/192565 ОСОБА_1 має заборгованість 10 956,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 6956,00 грн.

31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3178118846/192565 від 26.12.2019 укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників.

03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив право вимоги за кредитним договором 3178118846/192565 від 26.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», що підтверджується витягом з реєстру боржників.

27.05.2025 ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про погашення заборгованості у сумі 10 956,00 грн на платіжні реквізити ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Джерела права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 3, 4, 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.

На підставі матеріалів справи встановлено, що договір № 3178118846/192565 підписаний електронними підписами сторін в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», про що свідчить як зміст Договору, так і довідка про ідентифікацію.

Отже цей кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

В укладеному між сторонами договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодилася, підписавши електронним цифровим.

ТОВ «ГОУФІНГОУ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахував на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-2332, вказаний в договорі, кошти в розмірі 4000,00 грн, що підтверджується відповіддю ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та не заперечувалось відповідачем.

Також встановлено, що відповідач не виконала умов договору, а саме не повернула кредитні кошти та проценти, що також не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи наведене, позивачем доведено укладення сторонами договору в електронній формі, виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та невиконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

У справі також наявні докази переходу права вимоги до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», а тому у позивача, який є новим кредитором згідно з договором відступлення прав вимоги, виникло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 10 956,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 6956,00 грн.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд погоджується з доводами представника відповідача про неправомірність нарахування процентів після закінчення 30 денного строку, на який було надано кредит, виходячи з такого.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Також ВП ВС зазначила, що якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Укладаючи 26.12.2019 договір про надання фінансового кредиту № 3178118846/192565 між сторонами було узгоджено строк кредитування: 30 днів, до 24.01.2020 року (п. 1.2.).

Відповідно розрахунку, викладено позивачем у відповіді на відзив, ним нараховано проценти за 94 календарні дні (30 днів відповідно до п. 1.2. – 2220,00 грн та 64 дні пролонгації відповідно до п. 2.3 Договору – 4 736,00 грн).

Отже позивачем нараховані проценти поза межами визначеного договором строку кредитування.

Посилання позивача на пункт 2.3 Договору суд вважає не обґрунтованими, оскільки ним визначено виключно порядок обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування коштами. Цей пункт не містить положень щодо автоматичної чи безумовної пролонгації кредитування.

Питання продовження строку кредитування (визначеного у п. 1.2) врегульоване пунктом 3.3.3 Договору, який пов`язує можливість пролонгації з активними діями позичальника, а саме - з повною сплатою нарахованих процентів не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту.

Тому положення пункту 2.3 Договору мають застосовуватися виключно у взаємозв`язку з пунктом 3.3.3.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позичальник у встановленому порядку ініціював продовження строку користування кредитом або вчинив дії щодо зміни кінцевої дати повернення всієї суми кредиту.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відзиву стосовно того, що нарахування процентів за кредитом неправомірно здійснювалось позивачем після 24.01.2020, тобто після спливу строку кредитування.

Однак, при цьому суд враховує й те, що за договором сторони узгодили строк кредитування, а саме 30 днів, а тому за вказаним кредитним договором підлягають стягненню проценти в розмірі 2220,00 грн.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки первісним кредитором неправомірно нараховані проценти поза межами строку кредитування, новий кредитор також не набув право на їх стягнення з відповідача.

Підсумовуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6 220,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – за кредитом, 2220,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (57%), то судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1 380,77 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року, довіреність від 11 липня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про отримання правової допомоги від 27.11.2025 на суму 10500,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції (500 грн) не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Більш того, відповідач у справі зареєстрована в системі «Електронний суд» та позивач надіслав копії документів до її Електронного кабінету, що виключає його обов`язок надсилати ці документи в паперовому вигляді. Відповідно, витрати на здійснення вказаного виду робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Крім цього, ця справа є малозначною, а предмет спору не є складним і не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів є незначними. Підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної чи технічної роботи. При цьому заявлена вартість правової допомоги є майже тотожною ціні позову. З огляду на це, суд вважає заявлені позивачем витрати неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часом та ціною позову.

З огляду на викладене заявлений позивачем до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу розмір судових витрат не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене, взявши до уваги клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» задоволено на 57 %, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 850,00 грн (57% х 5000 грн) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 3178118846/192565 від 26.12.2019, у сумі 6 220,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – за кредитом, 2220,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір в розмірі 1 380,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 850,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: місто Київ, вул. Саперне Поле, буд.12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: З.М. Сухаревич