Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №523/5070/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5070/26

Провадження №2/523/4457/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"03" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря Буравцової М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами в яких остаточно просить:

в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини транспортного засобу марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 в розмірі 52 545грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 придбали транспортний засіб марки «Mazda», р/н НОМЕР_2 . Рішенням суду від 02.04.2020р. шлюб між ними був розірваний. Згодом, позивачу стало відомо, що відповідач без її згоди продав спірний автомобіль, який позивач вважає їх спільною сумочною власністю. Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17.03.2026р. відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.05.2026р. представник позивача подала уточнені позовні вимоги, які об`єднанні судом з первісним позовом.

ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явилась. Від її представника – адвоката Боровик А.О. надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений, як особисто, так і через його представника – адвоката Пуленко А.Г.

Заявлене адвокатом Пуленко А.Г. клопотання про відкладання розгляду справи визнано судом безпідставним та у його задоволенні відмовлено, з огляду на те, що відповідач повторно не з`явився у судове засідання.

За письмовою згодою представника позивача, в зв`язку з неповажною неявкою у судове засідання належним чином сповіщеного відповідача, за відсутності відзиву на позовну заяву, розгляд справи проведений в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі в частині виникнення права спільної сумісної власності подружжя, регулюються СК України, зокрема, ст.60, якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 та 2 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Такими об`єктами є : заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В той же час стаття 57 СК України, визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз зазначених норм, які регулювали правовідносини на час придбання спірного майна, вказує на те, що придбане майно особами під час їх зареєстрованого шлюбу презюмується його належністю дружині та чоловікові в рівних частках, якщо інше не буде доведено в судовому порядку (ч.1 ст. 57 СК України). Тобто, у випадку наявності спору між подружжям щодо належності майна на праві особистої власності, придбаного під час шлюбу, тягар доведеності такого факту покладається на сторону, яка не визнає факту його належності подружжю.

Крім того суд приймає до уваги правовий висновок ВП ВС у справі 372/504/17, де було зазначено, - «…Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність судового рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю особи підтверджує, що у судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні. Спір про поділ майна, заявлений особою не вирішено….».

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. (ч.1,2 ст.13 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 18.09.1998р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення суду від 02.04.2020р. у справі №523/14933/19 був розірваний.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними, на ім`я ОСОБА_2 , на підставі довідки рахунку ААВ №58776 від 21.08.2013р., виданої ПП «Лидер-К» був зареєстрований транспортний засіб марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 .

Статтями 70 та 71 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, слід дійти висновку, що придбаний подружжя ОСОБА_3 транспортний засіб марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 є об`єктом їх права спільної сумісної власності та належить їм в рівних частках.

При вирішенні питання щодо поділу спільного майна суд виходить з наступного обґрунтування.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 68 СК). Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Як встановлено судом, шлюб між сторонами був розірваний рішення суду від 02.04.2020р. Отже, при вирішенні питання щодо поділу спільного сумісного майна, право на яке виникло у сторін під час зареєстрованого шлюбу, в силу СК України, слід керуватися нормами глави 26 Книги третьої ЦК України «Право спільної власності».

Так, згідно ч.1 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно д ч.2 ст. 183 ЦК України транспортний засіб, який належить сторонам по справі на праві спільної власності, є річчю неподільною.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Така згода фактично отримана від ОСОБА_4 у вигляді пред`явленого позову.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено та підтверджено витребуваної з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №5146, що ОСОБА_2 03.06.2025р. продав автомобіль марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 .

Матеріли справи не містять та відповідачем не доведено, що спірний автомобіль був ним проданий за згодою його колишньої дружини ОСОБА_1 .

Отже, продавши автомобіль марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 без згоди співвласника, відповідач порушив право власності позивачки.

Згідно із висновком судової експертизи № 54-26 від 15.05.2026р., зробленого позивачем на замовлення, судовий експерт виснував, що середньоринкова вартість автомобіля марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 станом на 14.05.2026р. складає 105090грн.

Зважаючи на викладене, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення пред`явлених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсацій вартості частини спірного автомобіля, що складає в межах заявлених позовних вимог 52545грн.

Суд вважає, що саме такий порядок вирішення спору з поділу транспортного засобу, наладженого колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності остаточно вирішить виниклий між сторонами спір в частині поділу спірного майна.

Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідач на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1331,20грн. та витрат понесених позивачем на визнання ринкової вартості спірного автомобіля в розмірі 4000грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки «Mazda», vin: НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_3 , в розмірі 52545 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок п`ять).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5331,20грн.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Заочне рішенням може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2026р.

Суддя