Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №513/200/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/200/26

Провадження № 3/513/142/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Максименка О.А., розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

13 лютого 2026 року о 23 годині 35 хвилин, по вул. Бесарабській, с. Новоселівка, Білгород-Дністровського району Одеської області, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

15 червня 2026 року захисником адвокатом Максименком О.А., на електронну адресу суду подані заперечення щодо адміністративного протоколу.

ОСОБА_1 у судовому засіданні 01 квітня 2026 року заперечив проти складеного протоколу, вину не визнав та зазначив, що в той вечір, його мама, його дружина і він були на ювілеї у родичів в селищі Сарата. Мамі стало погано, він викликав таксі, щоб маму відвезли до дому в с. Новоселівка, мама поїхала. Через деякий час, він поросив водія таксі відвести їх з дружиною до дому, на що водій відмовив, оскільки залишалось десять хвилин до комендантської години. Йому зателефонувала мама, і сказала що їй погано, троє діток маленьких були з нею. Він будучи п`яним не ходів сідати за кермо, але в цій ситуації в нього не було іншого виходу, він сів за кермо та поїхав до дому з дружиною. Як би якийсь тверезий водій його відвіз, цього б не було. Просив суворо не наказувати, оскільки сів за кермо не задля того, щоб покататися.

Захисник особи відносно, якої складено адміністративні матеріали ОСОБА_2 , посилався на заперечення долучені до матеріалів справи та зазначив, що в рапорті зазначена особа старший лейтенант ОСОБА_3 , а в адміністративному протоколі зазначена особа лейтенант ОСОБА_3 , тобто це є дві різні особи, що суперечить правилам оформленню протоколу. Не зазначено з якого пристрою зроблені відеозаписи, чи з реєстратора автомобілю, або з бодікамери, тому просив суд провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов до такого висновку.

У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП – адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КпАП України, виходячи з такого.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про «Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ст.130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В даному випадку, це стосується обов`язку водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103 (Далі – Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (Далі Інструкція).

Так, відповідно до п.2 розділу І Інструкції – огляду на стан сп`яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п.3 та 4 цього ж розділу.

Як вбачається з пункту 3 р. І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590847 від 14 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) відмовився від проходження, медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є предметом судової перевірки.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590847, датованим 14 лютого 2026 року, зауважень щодо викладених у ньому обставин ОСОБА_1 не вніс, від підпису та отримання примірника протоколу - відмовився;

рапортом інспектора СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції О. Небоги від 14 лютого 2026 року, відповідно до якого 13 лютого 2026 року о 08 годині 00 хвилин, він спільно з інспектором СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Куртов Д.В. заступив на добове чергування до СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП. Так, у ході патрулювання, 13 лютого 2026 року о 23 годині 35 хвилин, по вулиці Бессарабська, село Новоселівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, ними був помічений автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д/з НОМЕР_2 , водій якого хаотично рухався по проїжджій частині дороги та який побачивши службовий автомобіль поліції почав пришвидшувати рух та здійснив з`їзд на узбіччя, яке було огороджене сіткою рабіцею, після чого водій намагався покинути місце події, також не надавав посвідчення водія відповідної категорії, не надавав свої анкетні данні, вів себе зухвало, виражався нецензурною лайкою в бік співробітників поліції, крім того йому було повідомлено про відео зйомку на нагрудну бодікамеру, згідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію». Під час спілкуванням із водієм, а саме з громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, а також відмовився пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря в найближчому закладі охорони здоров`я. Про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій був попереджений. У зв`язку з порушенням пункту 2.5 ПДР України,. на водія громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким його було ознайомлено та він його відмовився підписувати. Давати письмові пояснення з цього приводу також відмовився Водія відсторонено від керування, транспортний засіб було евакуйовано на арешт майданчик, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

відеофайлом, збережений на СД диск, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стані алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі.

Отже, на першому відео №_0001, наявному на СД диску працівники поліції підходять до автомобіля, яке зупинене, та з водійського місця виходить ОСОБА_1 , як встановлено пізніше з відеозапису, автомобіль наїхав на сітку. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 починає вести себе агресивно, виражається нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, відмовляється надати водійське посвідчення;

Друге відео №_0002, працівник поліції: «Я чую від тебе запах алкоголю з порожнини рота, хочу тобі запропонувати подихати на місці зупинки в алкотестер Драгер (23:41:18 – 23:41:23)», на що ОСОБА_1 відповідає: «Не буду 23:41:24). Працівник поліції: «У лікарню бажаєшь їхати на медичний огляд (23:41:41), відповідь ОСОБА_1 : «Ні (23:41:41). Надалі працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що на нього буде складений адміністративний протокол за п.2.5 ПДР України, за відмову від проходження на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі;

Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14 лютого 2026 року

Як встановлено судом з дослідженого відеозапису, на якому зафіксовано істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці запинки та у медичному закладі.

Згідно з довідкою інспектора сектору адміністративної практики Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області О. Герман-Євтушенко від 14 лютого 2026 року № 56814-2025, ОСОБА_1 впродовж року не притягувався до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 124, 126, 130 КУпАП. Згідно облікових даних ГЦС МВС має посвідчення водія серії НОМЕР_3 видане ТМЦ 5145 14 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколі обставин не вніс. Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в тому числі розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Також, суд звертає увагу, щодо посилання, які були висловлені, щодо не складення уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення, то всі працівники патрульної поліції є представниками Національної поліції України та мають право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху і складати відповідні протоколи.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення» поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.ст.34, 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 повинно бути накладено у межах санкції статті, з врахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, відсутності відомостей, про те, що особа раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за аналогічне адміністративне правопорушення.

Отже, особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовившись від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, підлягає адміністративному стягненню у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284, 285 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова