Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №496/2068/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2068/26

Провадження № 3/496/1000/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

адвоката - Переходова М.В., який приймає участь у режимі відеоконференції,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ),

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2026 року о 00:55 год. за адресою: траса М05 452 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Е320, д.н.з. НОМЕР_2 , в комендантську годину, в стані наркотичного сп`яніння. Стан наркотичного сп`яніння підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №000369 від 02.03.2026 року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Адвокат Переходов М.В. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначено, що протокол не містить відомостей, згідно яких можливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом. Так, до протоколу не було додано акту відсторонення водія від керування. Жодних доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом матеріали справи не містять. Жодних документів не було вилучено, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. ОСОБА_1 не відсторонявся від права керування транспортним засобом, посвідчення водія в нього не вилучалось, що свідчить про відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом. Відеозапис починається з моменту, коли ОСОБА_1 не перебуває у русі, не здійснює керування, веде себе адекватно, спокійно, без будь-яких проявів сп`яніння. Жодних відомостей про зупинення транспортного засобу дані записи не містять, адже факту зупинки на них не зафіксовано. Навіть одна така обставина вже свідчить про відсутність складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, адже матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодного доказу керування транспортним засобом. Виходячи з даних відеозаписів, неможливо встановити законність зупинки, якщо така навіть і була. Матеріали справи не містять ані моменту зупинки під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані руху транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом до зупинки. Таким чином, з матеріалів справи неможливо встановити: - чи була взагалі здійснена зупинка транспортного засобу; - чи була зупинка законною; - з якої підстави були зупинено водія, якщо було; - чи було роз`яснено водію підстави зупинки. Таким чином, у справі відсутні документальні підтвердження зупинки та її правомірності. Отже, вказані недоліки матеріалів про адміністративне правопорушення свідчать про суворе порушення процедури складання протоколу та оформлення матеріалів, а також про відсутність обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу правопорушення. Наведене, у своїй сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Матеріали справи свідчать про те, що поліцейський під час огляду направлення водія на огляд до медичного закладу не складав, не ознайомлював особу з його змістом та не надавав їй для підпису, тобто у встановленому законом порядку не направляв особу в заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Всі докази, отримані із порушенням процедури, без вручення письмового направлення, є недопустимими.

Вислухавши пояснення адвоката Переходова М.В., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп`яніння або у неї були явні ознаки сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.9а. Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 увчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606288 від 04.03.2026 року;

- витяг з бази «Адмінпрактика»;

- довідку інспектора ВАП УПП в Одеській області А. Брицької, відповідно до якої, на ім`я ОСОБА_1 видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_3

- довідку інспектора ВАП УПП в Одеській області А. Брицької, відповідно до якої, станом на 04.03.2026 року ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000369 від 02.03.2026 року, виданий КНП «ООМЦПЗ» ООР, відповідно до якого, 25.02.2026 року о 02:50 год. лікарем проведено огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння;

- повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 25.02.2026 року;

- диски з відеозаписами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають повну подію правопорушення, оскільки на них зафіксовано в повному обсязі обставини, що дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Переходов М.В. зазначив, що протокол не містить відомостей, згідно яких можливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом.

Проте, такі доводи адвоката Переходова М.В. спростовані наданими відеозаписами, оскільки на них зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz Е320, д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, на відеозаписі зафіксовано, і як ОСОБА_1 сидить за кермом транспортного засобу та виходить з автомобілю з водійського сидіння. Водночас, останній не заперечував факту керування транспортним засобом, тому доводи адвоката ОСОБА_2 суд відхиляє.

Адвокат Переходов М.В. в обґрунтування поданого клопотання зауважив, що жодних доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом матеріали справи не містять. Жодних документів не було вилучено, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Подія мала місце 25.02.2026 року, проте відповідний висновок, який підтвердив перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння у день події, був виготовлений лише 02.03.2026 року, у зв`язку з чим, останній і викликався до підрозділу патрульної поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення, що також зафіксовано на відеозаписах.

Тобто, в день події - 25.02.2026 року у працівників поліції були відсутні докази, які б підтвердили перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, останній не був відсторонений від керування транспортним засобом.

На переконання суду, працівник поліції, отримавши висновок експерта про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, правомірно склав відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор, який оформлював протокол, має упереджене ставлення щодо ОСОБА_1 при складанні протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, або що в нього були підстави для фальсифікації протоколу, або що він зацікавлений у результатах розгляду справи.

Відеозапис є допустимим доказом, адже здійснений на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення та, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків.

Відеозапис є одними із сукупності доказів у справі, які суд, у відповідності до 252 КУпАП, оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відсутність в матеріалах справи направлення водія на огляд до медичного закладу суд не розцінює як підставу для закриття провадження у справі, оскільки достовірними, беззаперечними доказами доведено, що 25.02.20269 року о 00:55 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Е320, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп`яніння.

Ставити під сумнів достовірність даних, зазначених у висновку №000369 від 02.03.2026 року, у суду відсутні.

У справах «Тейксейра де Кастро проти Поругалії» від 09 червня 1988 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів сум має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У справах «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Отже, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів, які є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою у стані наркотичного сп`яніння.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу на спростування викладених у протоколі обставин.

У рішенні по справі «О?Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291, 307, 308 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення п`ятнадцятиденного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 03.07.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник