Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №285/962/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/962/26

провадження у справі № 2/0285/1243/26

03 липня 2026 року м. Звягель

Звягель ський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді Коцюби О.М.,

за участю секретаря Лук`янця Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Звягель цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 40000,00 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 97520,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 11890,35 грн., 3 % річних в розмірі 4007,67 грн., суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

Із позову випливає, що 09.10.2022 року між ними було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 40000,00 доларів США. У розписці зазначено, що відповідач зобов`язується повернути кошти до 15.10.2022 року. Кошти ОСОБА_3 повернуті не були, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Тому позивач змушений був звернутися до суду із цим позовом.

Представник позивача і позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась повторно, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. 23.03.2026 року, 22.04.2026 року, 25.05.2026 року, 10.06.2026 року, 23.06.2026 року, 29.06.2026 року надсилав заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Суд розцінює ці заяви про відкладення судового розгляду як зловживання своїми процесуальними правами та ухвалив продовжити розгляд справи без участі відповідача із винесенням рішення у справі.

Дослідивши у судовому засіданні надані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 09.10.2022 року ОСОБА_3 написав розписку про те, що взяв у борг у ОСОБА_2 40000,00 грн. на строк до 15.10.2022 року. Вказаний оригінал розписки знаходився у позивача та позивач надав цей оригінал розписки суду (а.с. 56).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума позики не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Надана позивачем, як доказ, розписка, свідчить про те, що в даному випадку договір позики укладений у письмовій формі, відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі та приймаються судом, як докази, які вказує на факт наявності боргу у відповідача перед позивачем.

Наявність оригіналу розписки у матеріалах справи, підтверджує наявність боргу у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .

Окрім цього, у розписці ОСОБА_3 власноручно написав, що у випадку прострочення повернення коштів на суму позики нараховуються відсотки з розрахунку 0,2 % за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором позики у розмірі 40000,00 грн. та відсотків за користування коштами у розмірі 97520,00 грн підлягають задоволенню.

У свою чергу, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат у розмірі 11890,35 грн. та 3 % річних в розмірі 4007,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог становить 1375,23 грн. (89,64%).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 40000,00 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 97520,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1375,23 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП — НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий О.М. Коцюба