Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №192/822/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/822/26

Провадження № 2/192/1159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тітової О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Зінченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Солоне Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, зареєстрованого 05 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.09.2025 року уклала шлюб з відповідачем. Малолітніх або неповнолітніх дітей не мають. Сімейне життя не склалося і призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, з 20.02.2026 спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Почуття любові зникли. Вони мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Відповідач не дає згоди на розірвання шлюбу через відділ ДРАЦС. Просила винести рішення про розірвання шлюбу з відповідачем, відновити дошлюбне прізвище та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду 08 травня 2026 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до канцелярії суду 01.06.2026 подав заяву про зупинення провадження у справі на підставі ст. 251 ЦПК України у зв`язку з проходженням служби в лавах ЗСУ.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі суд виходить з такого.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, провадження у справі зупиняється до припинення такого перебування.

Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року РФ розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну у зв`язку з чим Президентом України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду даної справи судом.

Судом встановлено, що відповідач згідно з наданою суду довідкою №3646 від 17.03.2025 з 03.03.2022 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , що підтверджується також посвідченням офіцера НОМЕР_2 .

Разом з цим, відповідач прибув до суду та особисто подав до канцелярії суду заяву про зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 на підставі ст. 251 ЦПК України.

Суд також враховує, що своїм правом на надання відзиву із викладенням заперечень щодо розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 від 12.11.2025 року, щодо того, що метою законодавця у формулюванні такої конструкції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України було гарантування недоторканності прав військовослужбовців - осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, тому суд має врахувати волевиявлення військовослужбовця.

Одночасно Велика палата Верховного суду в п.98-99 вказаної постанови від 12.11.2025 року у справі №754/947/22 виснувала, що при вирішенні питання зупинення провадження у справі з цих підстав існує розсуд суду, хоч він є і доволі обмеженим. Такий розсуд застосовується, зокрема, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Суд, розглядаючи клопотання відповідача у даній справі про розірвання шлюбу, зареєстрованого також в період воєнного стану, керується насамперед завданням цивільного судочинства та принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства серед іншого є диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, суд вважає, що право відповідача - військовослужбовця на зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням у складі Збройних Сил України не повинно бути засобом для створення перешкод в реалізації права позивача на розірвання в період воєнного стану шлюбу шляхом пред`явлення позову.

За таких обставин суд відмовляє ОСОБА_2 в зупиненні провадження у справі про розірвання шлюбу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність, а відповідач окрім заяви про зупинення провадження у справі інших заяв не подавав, відзиву на позов не подав, в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, представника не направив.

Суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів у відсутності сторін та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню на підставі наступного.

Сторони перебувають у шлюбі з 05 вересня 2025 року про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зроблено відповідний актовий запис №437, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 05 вересня 2025 року.

Позивач посилається на те, що спільне життя не склалося, втрачено почуття любові, розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад стосунків. З 20 лютого 2026 року спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують.

Суд виходить з того, що за змістом положень ч.1 ст.24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного Кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторонам не вдалося створити міцної сім`ї, спільних дітей вони не мають, зареєструвавши шлюб у вересні 2025 року вже в березні 2026 року позивач звернулась до суду з даним позовом про його розірвання. Доводи позивача, що з лютого 2026 року сторони припинили ведення спільного господарства та шлюбні відносини, не спростовані. Сторони разом не проживають, зареєстровані за різними адресами. Позивач наполягає на розірванні шлюбу у зв`язку з втратою почуттів.

Суд вважає, що позиція відповідача не може бути єдиною підставою до збереження зареєстрованого, як шлюб союзу сторін, якщо позивач виявила бажання розірвати такий союз в судовому порядку.

За вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що шлюб сторін існує лише формально, поновлення шлюбних відносин є неможливим, а подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, і це має істотне значення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просить відновити дошлюбне прізвище, тому після розірвання шлюбу позивачу необхідно відновити дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що розірвання шлюбу не пов`язане з виконанням військового обов`язку ОСОБА_2 , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 56, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 вересня 2025 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №437.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір – 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 03.07.2026.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О. Тітова