Судовий наказ від 15 червня 2026 р. у справі №206/4151/24 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/4151/24

Провадження № 1-кп/206/45/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

участю:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №22024040000000046 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження №22024040000000046 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.

Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 діб, оскільки існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так вказують, що є ризик того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та виїхати на територію російської федерації або ж на окуповану територію України, вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, може незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні. Крім того, вважають, що ОСОБА_6 маючи стійкі ідеологічні переконання в умовах війни з російською федерацією, може сприяти агресору в наданні інформації, що має важливе значення для обороноздатності країни.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що не надано доказів в підтвердження ризиків.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на обставини зазначені захисником, втікати не має ні бажання ні коштів для цього. Має захворювання тож далі не може перебувати в умовах позбавлення волі, просив відпустити його до сім`ї.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України – незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки останній, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_6 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

При цьому, колегія суддів, не знайшла підтвердження ризику незаконного впливу на експерта у цьому кримінальному провадженні адже як суду так і учасникам відома лише назва експертної установи, а прізвище експерта залишається невідомим для усіх.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Наразі в країні введено військовий стан, з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. До вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст.ст.176, 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Таке не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

При цьому суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_6 розмір застави визначений ухвалою суду від 10 лютого 2026 року в розмірі 915 200 грн., дана сума є достатньою для внесення її як застави.

Керуючись ст.ст.176, 177, 197,182, 331, 372 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 14 серпня 2026 року включно.

Залишити ОСОБА_6 розмір застави визначений ухвалою суду від 10 лютого 2026 року в розмірі 915 200 грн. дана сума є достатньою для внесення її як застави.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим ОСОБА_6 , так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки: прибувати до суду за першим викликом для проведення процесуальних дій; не відлучатися із м. Дніпра без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Строк обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з дня внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_6 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі невиконання цих обов`язків, до ОСОБА_6 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 16 червня 2026 року о 15-00 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3