Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №127/133/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/133/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравчук Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пинзара І.В.,

представника відповідача Вінницької міської ради – Мельника С.С.,

розглянувши відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, у тому числі, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач є братом померлого, та спадкоємцем другої черги спадкування, і звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, за результатами чого було відкрито спадкову справу №19-2019.

Пізніше позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини на спірну квартиру, проте нотаріус відмовив у видачі такого свідоцтва. Підставою для відмови стала наявність у померлого спадкоємців першої черги та відкриття нотаріальною конторою російської федерації спадкової справи №3/2019 після смерті ОСОБА_2 . Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_2 не звернулися з заявою про прийняття спадщини (спірної квартири) до нотаріуса в Україні, а тому фактично вони спадщину не прийняли, через що саме позивач має право на прийняття спірної квартири у спадщину.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. належним чином завірену копію спадкової справи №19-2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.53)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Пинзар І.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представника відповідача Вінницької міської ради – Мельник С.С. в судовому засіданні при ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.06.1973, батьками ОСОБА_1 є: ОСОБА_3 – батько, ОСОБА_4 – мати. (а.с.10)

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України №000486516502 від 09.01.2025, батьками ОСОБА_2 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11-12)

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 24.09.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що ОСОБА_5 належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.13-16) .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27.11.2018 відділом ЗАГС адміністрації м. Чебоксари Чувашської республіки, російської федерації. (а.с.5-6)

21.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . У своїй заяві ОСОБА_1 повідомив про наявність спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_2 – синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також дружини ОСОБА_8 (а.с.70)

24.06.2019 приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. через Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області звернувся з запитом до компетентних органів та осіб російської федерації, в якому просив надати інформацію про посвідчені заповіти та заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_2 (а.с.77-79)

На вказаний запит 03.10.2019 нотаріальною палатою Чувашської Республіки рф було надано відповідь, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 нотаріусом Сиктивкарського нотаріального округу Республіки Комі Шаповаловою С.І. заведено спадкову справу №3/2019. (а.с.80)

17.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. з заявою, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.81)

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. №8/02-31 від 17.01.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова мотивована тим, що з наявних для оформлення спадщини документів вбачається, що існують спадкоємці, які ймовірно прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , та з великою вірогідністю вони є спадкоємцями першої черги спадкування за законом, тоді як ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом і одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. У зв`язку зі збройною агресією рф проти України нотаріус не має можливості встановити, чи прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 будь-хто зі спадкоємців першої черги і чи має право на спадкування спадкоємець другої черги. Крім того, за українським законодавством у випадку прийняття спадкоємцем будь-якого спадкового майна вважається, що він прийняв все майно, що належало спадкодавцеві, включаючи і нерухомість, розташовану на території України. Таким чином неможливо встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину, та визначити, чи має право на спадкування ОСОБА_1 , а у випадку, якщо особи, що прийняли спадщину, також є спадкоємцями другої черги спадкування, неможливо встановити, на яку частку перерахованого вище спадкового майна можуть бути видані свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 (а.с.96)

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Позивач є рідним братом спадкодавця, тобто спадкоємцем другої черги. При цьому, сам ОСОБА_1 визнає, що ОСОБА_2 є два сини та дружина, тобто спадкоємці першої черги.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що спадкодавець - ОСОБА_2 проживав на території російської федерації, а спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 розташована на території України.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 зазначено, що у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташованого на території України.

Проте Верховний Суд у своїй постанові від 21 січня 2026 року у справі №274/7779/24 прямо звертає увагу на те, що згідно з частинами третьою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подання нотаріусу заяви про її прийняття.

Таким чином, законом встановлено лише два способи прийняття спадщини: подання відповідної заяви нотаріусу (стаття 1269 ЦК України) або постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 нотаріусом Сиктивкарського нотаріального округу Республіки Комі Шаповаловою С.І. заведено спадкову справу №3/2019.

В частині третій статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять доказів, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_2 – його дружина ОСОБА_8 та сини – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживали разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, або ж не прийняли спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. (а.с.70)

Таким чином, позивачем не доведено відсутність спадкоємців ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після його смерті шляхом подання відповідної заяви нотаріусу або постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або відмову таких спадкоємців від прийняття спадщини, так як Сиктивкарським нотаріальним округом Республіки Комі ОСОБА_9 заведено спадкову справу №3/2019 після смерті ОСОБА_2 .

Однак, не зважаючи на те, що позивачу було відомо про наявність інших спадкомців відповідачем у даній справі позивач зазначив Вінницьку міську раду, як орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спірного спадкового майна.

Верховний Суд у своїй постанові у своїй постанові від 19 січня 2022 року в справі № 280/4/18 зазначив, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі №263/17218/18 (пункт 24).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31).

Згідно з ч.2, 3 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Проте, з урахуванням того, що матеріали справи містять інформацію про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 в даному випадку відсутні підстави для визначення відповідачем саме Вінницької міської ради.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 86, 88, 120 ЗК України, ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1260, 1261, 1262, 1268, 1269 ЦК України, ст. 13, 77-89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ 2551267, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Суддя