Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №142/493/26 — Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/493/26

Номер провадження № 3/142/229/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Болган Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну неповнолітню осорбу, УБД, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ПРИКЗ, інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 "

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області від ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_2 в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334845 від 07 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу 07 червня 2026 о 10 год. 00 хв. під час проведення контрольного шикування особового складу відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " начальник відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " старший лейтенант ОСОБА_3 виявив відсутність інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " , старшого сержанта ОСОБА_1 , який відповідно до розподілу сил та засобів був визначений для несення служби. Старший сержант ОСОБА_1 без поважних причин у визначений час не прибув до місця несення служби, про причини своєї відсутності безпосереднього начальника не повідомив, чим допустив недбале ставлення до виконання обов`язків військової служби, який своїми діями порушив вимоги статей 11, 12, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав, однак пояснив, що свою відсутність на службі 6 та 7 червня 2026 року погодив з лейтенантом ОСОБА_3 , перед цим відпрацювавши цілий місяць без вихідних, вихідний йому був потрібен за сімейними обставинами, про обставини відсутності доповів підполковнику ОСОБА_4 , однак лейтенант ОСОБА_3 заперечив погодження вихідних, що стало наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності. Просив суд при винесенні рішення судом врахувати, що він має статус УБД та малолітню дитину на утриманні, про вчинене шкодує. У зв`язку з цим він вважає, що накладення адміністративного стягнення створить для нього та його сім`ї надмірний фінансовий тягар, а тому просив суд на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитись. усним зауваженням.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП з огляду на наступне.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11,12,13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Статтею 11, 12, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), берегти військове майно та дотримуватися встановлених правил військової служби. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Військовослужбовець, якому стало безпосередньо або опосередковано відомо, у тому числі під час здійснення службової діяльності, про факти, пов`язані з дискримінацією за ознакою статі, вчиненням сексуальних домагань, насильства за ознакою статі, правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі, зобов`язаний також доповідати про такі факти представнику відповідального підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків або раднику з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі. Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Згідно ст. 16 зазначеного Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як убачається зі змісту наведених норм, ОСОБА_1 допустив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу виконувача обов`язків Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено та діє по теперішній час.

Суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, а саме відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ № 334845 від 07 червня 2026 року, поясненнями ОСОБА_5 , витягом з Книги прикордонної служби, службовою картокою, індивідуальною соціально-психологічною карткою військовослужбовця ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, та беручи до уваги характер та обставини правопорушення, дані про особу правопорушника, яка притягується до адміністративної відповідальності вперше, щиро розкаялася у вчиненому, а також з урахуванням того, що шкоди державним та суспільним інтересам не завдано, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 22, 173, 221, 245, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: