Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №141/460/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/460/26

Провадження №3/141/144/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Демченко І.В., за участю прокурора Садовніка О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працює в ТОВ ТВФ «Наталка», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшли протоколи про адміністративне правопорушення №№ 412, 413, 414, 415 від 03.06.2026 року, відповідно до яких ОСОБА_1 , будучи депутатом 8-го скликання Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, і, згідно з пп.«б» п.1.ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та декларацію при звільненні за 01.01.2023-26.05.2023, в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Викладені в протоколах обставини правопорушень:

Згідно рішення № 386 п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Оратівської селищної ради від 16.03.2021 ОСОБА_1 набула повноважень депутата Оратівської селищної ради. 26.05.2023 згідно протоколу пленарної 42 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 29.06.2023 повноваження ОСОБА_1 закінчились.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45, п.2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та декларацію при звільненні за 01.01.2023-26.05.2023 до 23.59 год. 31.01.2024. Фактично зазначені декларації були подані 07.07.2025.

22.06.2026 постановою суду об`єднано адміністративні матеріали № 141/460/26, № 141/461/26, № 141/462/26 та № 141/463/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 141/460/26.

До протоколів на підтвердження несвоєчасності подання зазначених декларацій додані роздруківки з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що, на її думку, всі декларації вона подавала вчасно, також подала заперечення, в яких просила закрити провадження у справі в зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.

Прокурор просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у межах санкції цієї норми. Вважає, що строки накладення адміністративного стягнення не спливли, оскільки до правопорушень, пов`язаних з корупцією, застосовується строк у 6 місяців з дати виявлення правопорушення, який, за позицією прокурора, слід рахувати з дати складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки саме на дату його складення зібрані докази, які в сукупності свідчать про наявність всіх ознак правопорушення.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить таких висновків:

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст.172-6 КУпАП встановлює відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022, який набрав чинності 07.03.2022, у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються, а декларації подаються протягом трьох місяців після закінчення воєнного стану за весь період обов`язку подати документи.

Законом України від 20 вересня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено обов`язок подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни у майновому стані та ряд інших зобов`язань, на які поширюється дія закону України «Про запобігання корупції» і які були призупинені під час дії воєнного стану на території України.

Пунктом 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Згідно з роздруківкою з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала електронні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022, 2023 роки та декларацію при звільненні за 01.01.2023-26.05.2023 07.07.2025.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії повідомлення Департаменту стратегічних розслідувань від 26.06.2026, повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.03.2026, повідомлення Оратівської селищної ради від 09.01.2025, постанови № 60 Оратівської селищної територіальної виборчої комісії від 26.05.2023, витягу з протоколу пленарного засідання Оратівської селищної ради 29.06.2023, рішення № 386 Оратівської селищної ради від 16.03.2021, повідомлення НАЗК від 25.12.2025 щодо роботи інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»

Наведеними матеріалами підтверджується наявність у ОСОБА_1 статусу особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з 16.03.2021 року по 26.05.2023 і факт подання нею декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з порушенням строку, встановленого Законом.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Суд не погоджується з тим, що моментом виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати дату складання адміністративного протоколу.

Прокурор обґрунтовує свою позицію тим, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак, сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Але не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною моменту виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, підставою для початку якої є саме виявлення ознак адміністративного правопорушення.

Діючим законодавством не визначено, що слід розуміти під виявленням правопорушення.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це ЄСПЛ зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Така правова позиція узгоджується зі ст.8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення Оратівської селищної ради про порушення ОСОБА_1 обов`язку щодо подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до Національного агентства з питань запобігання корупції було направлено 09.01.2025, тобто з моменту отримання повідомлення зазначений орган мав можливість і обов`язок ініціювати проведення перевірки з цього питання уповноваженими особами.

Крім того, 07.07.2025 ОСОБА_1 подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і з моменту оприлюднення цих декларацій у Єдиному реєстрі декларацій на офіційному сайті НАЗК, відомості, що містяться в них, в т.ч. і щодо дати їх подання, набули статусу загальнодоступних, тим більше для посадових осіб уповноважених органів.

Несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути підставою для штучного продовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що на час розгляду судом справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 1 ст. 172-6 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі № 141/460/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрити у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

.

Суддя І.В. Демченко