Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №135/1006/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1006/26

Провадження № 2/135/683/26

РІШЕННЯ

іменем України

03.07.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідачки

16 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду позов, у якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 жовтня 2012 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 10.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 19 жовтня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося через різні погляди на шлюб та сім`ю, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, збереження сім`ї є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подавала.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи

18 червня 2026 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

03 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав заяву, у якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Цього ж дня, 03 липня 2026 року, відповідачка ОСОБА_2 подала заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, оскільки учасники скористалися своїми процесуальними правами та виклали свої правові позиції.

З огляду на викладене, а також згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим цього ж дня виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 10 (а. с. 6).

У подружжя є малолітня дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 5).

У сімейних відносинах сторін виник тривалий та глибокий розлад, спричинений несумісністю характерів і різними поглядами на спільне життя, унаслідок чого шлюбні відносини фактично припинені. Подружжя проживає окремо, між ними відсутні спільний побут, взаєморозуміння та взаємопідтримка.

Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, який наполягає на його розірванні, оскільки примирення між сторонами є неможливим.

Відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу, що свідчить про відсутність фактичного спору між сторонами щодо предмета позову.

Суд не встановив жодних перешкод для розгляду та задоволення позову про розірвання шлюбу.

V. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновок суду

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо розірвання шлюбу регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України та була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен із подружжя у взаємовідносинах між собою та зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в ньому та його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, примушування жінки або чоловіка до укладення шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, реальні причини позову, враховує наявність неповнолітньої дитини та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо встановить, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склався тривалий та незворотний конфлікт, обумовлений відсутністю спільних життєвих інтересів, взаєморозуміння та підтримки, що унеможливлює збереження шлюбу. Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства та не мають наміру відновлювати сімейні стосунки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та має стійке волевиявлення щодо його припинення. Відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу, що свідчить про відсутність фактичного спору між сторонами щодо предмета позову.

Беручи до уваги, що шлюбні відносини фактично припинені, а їхнє відновлення неможливе, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує, що відповідачка визнала позовні вимоги, і таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Щодо розподілу судових витрат

Позивачем під час подання позову про розірвання шлюбу сплачено судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп., що підтверджується платіжним документом від 16.06.2026 (а. с. 3).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору.

Беручи до уваги, що відповідачка визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що 50 % сплаченого позивачем судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України, а решта 50 % підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10, 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279,430 ЦПК України, на підставі статті 51 Конституції України, статей 24, 105, 110, 112 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 19 жовтня 2012 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 10, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу залишити відповідачці ОСОБА_2 її шлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 грн 60 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 665 грн 60 коп. згідно з платіжною квитанцією № 2.713542367.1 від 16.06.2026.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення складено та підписано суддею 03.07.2026.

Суддя