Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №201/4803/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер судової справи 201/4803/26

Номер провадження 3/201/1084/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Ополинська І.Г., за участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів маючу дві вищі освіти, неодружену, працюючу менеджером з продажів ТОВ НВК «КОШ», раніше не судиму, не притягнуту до адміністративної відповідальності, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року о 23 годині 11 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного, фізичного, економічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , а саме словесно ображала, погрожувала розправою, штовхала, забрала особисті документи на квартиру та не віддавала їх, у зв`язку з чим потерпіла була занепокоєна за своє життя та здоров`я, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 30 березня 2026 року приблизно о 23 годині за місцем проживання у неї з її матір`ю ОСОБА_2 виник конфлікт через те, що мати не давала їй відпочивати та звинувачувала у крадіжці документів на квартири, що належать її матері та бабусі.

Стверджувала, що під час конфлікту вона не висловлювалася нецензурною лайкою у бік матері, не штовхала її та не крала документи на квартири. Тим більше, вказані документи на нерухоме майно її матір зберігає в своїй кімнаті, яка закривається на окремий замок, і вона не має туди доступу. Повідомила, що не вживає алкогольних напоїв та наркотичних речовин.

В той вечір вона викликала працівників поліції, які приїхали на виклик та склали протокол про адміністративне правопорушення відносно її матері, який судом був закритий. Просила закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки її мати жодних претензій до неї не має та написала відповідну заяву до суду.

Потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 вона, її донька та мати.

30 березня 2026 року між нею та донькою виник конфлікт з приводу крадіжки документів на квартиру, під час якого донька поводила себе агресивно, висловлювалася нецензурною лайкою в її бік, штовхала, погрожувала фізичною розправою та заперечувала факти крадіжки цих документів. Після чого, вона викликала працівників поліції, які склали відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Наразі, вона знайшла документи на квартиру, які з`явилися у квартирі після цього конфлікту на тому місці, де до цього їх не було. Вважала, що саме донька забрала ці документи, а потім після сварка поклала на місце.

Просила не притягувати доньку до адміністративної відповідальності, оскільки наразі вони налагодили стосунки.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши наявні матеріли справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за викладених в постанові обставинах, повністю знайшла своє підтвердження дослідженими матеріалами справи, у їх сукупності, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 955215 від 31.03.2026 року, заявою ОСОБА_2 від 30.03.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30.03.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.03.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 02.04.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 02.04.2026 року, , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.03.2026 року відносно ОСОБА_1 , терміново заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №577918 від 30.03.2026 року відносно ОСОБА_1 .

Таким чином, вважаю, що у справі достатньо доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, всебічного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу та події адміністративного правопорушення є непереконливими та повністю спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні у сукупності з дослідженими матеріалами справи.

Аналізуючи позицію ОСОБА_2 про не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із тим, що вони наразі знайшли порозуміння, суддя зазначає наступне.

Статтею 35 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) визначено, що сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи, було криміналізовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) сторони забезпечують, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, установлених відповідно до ст.ст. 35, 36, 37, 38 та 39 Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, якщо правопорушення було вчинено цілком або частково на її території, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу.

З огляду на інкриміноване адміністративне правопорушення, яке передбачає домашнє насильство фізичного характеру, положення ч. 1 ст. 55 Стамбульської конвенції ратифікованої Україною 20 червня 2022 року, відсутність правових норм в КУпАП та законодавстві України про можливість особи відмовитися від заяви про вчинення відносно неї домашнього насильства, суддя не вбачає законних підстав для врахування позиції потерпілої ОСОБА_2 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за наведених останньою обставин.

Отже, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження і в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З урахуванням викладеного, приходжу до переконання, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі дотримання законів України, а так само попередження здійснення нею нових правопорушень необхідно застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, необхідно стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 173-2, 283, 284, 285, 287-289, 299 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Г. Ополинська