Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №199/9247/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9247/26

(3/199/2290/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

03.07.2026 місто Дніпро

суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Щербина-Почтовик І.В., в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,не працюючого, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1732 КУпАП, який відповідно до офіційного сайту «Судова влада» раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності:

30.04.2026, 01.07.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч.1 ст. 1732 КУпАП https://reyestr.court.gov.ua/Review/136130699;

30.04.2026, 06.09.2024, 22.08.2024, 15.08.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч.ч.1,2 ст. 51 КУпАП https://reyestr.court.gov.ua/Review/136130698

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.06.2026 о 20:30 годині у будинку АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері гр. ОСОБА_2 а саме заламував руку, душив та виражався нецензурною лайкою, чим було завдано шкоду психологічному і фізичному здоров`ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 1732 КУпАП.

У судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату та час розгляду справи ОСОБА_1 не з`явився, будь – яких заяв чи клопотань від останнього не надходило.

24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами) прийняла рішення №9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку Російської Федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.

02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

За вказаних обставин, враховуючи, реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 1732 КУпАП, що полягає у вчиненні домашнього насильства, підтверджується наступними письмовими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №725140 від 17.06.2026;

- копією термінового заборонного припису серії АА №552852 від 17.06.2026 відносно ОСОБА_1

- заявою потерпілої ОСОБА_2 в якій вона просить притягнути до відповідальності її сина ОСОБА_1 , який 17.06.2026 приблизно о 20:30 годині вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, у вигляді заламування рук та душив, забрав її телефон, виражався нецензурною лайкою.

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, за якою визначений високий рівень небезпеки;

- інформацією з рапорту поліцейського з якого слідує, що 17.06.2026 о 20:50 надійшло повідомлення гр. ОСОБА_2 про те, що син викручує руки, ледве не задушив заявницю, ОСОБА_1 було затримано та доставлено до ВП№1 ДРУП32 ГУНП в Дніпропетровській області.

- протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №022586 від 17.06.2026 відносно ОСОБА_1 .

Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 Закону № 2229-VIII).

Однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, є настання наслідків, а саме спричинення потерпілому емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.

У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» («Levchuk v. Uкrаіnе», заява № 17496/19) зазначено, що: «там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» («Irina Smirnova v. Ukrainе»), від 13 жовтня 2016 року № 1870/05, пункти 71 та 89).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважаю доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 1732 КУпАП у виді адміністративного арешту.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що як джерело права суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України», яке набуло статусу остаточного 30.01.2015 року та яким було констатовано порушення статті 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, вважаю за необхідне дану постанову про накладення стягнення у виді адміністративного арешту звернути до виконання після набрання нею законної сили, а строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання особи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП, адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб.

Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.

Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 , відраховувати з моменту його затримання.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665,60 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В.Щербина-Почтовик